Едвард Буртинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Буртинський
англ. Edward Burtynsky
Ed Burtynsky (38148537).jpg
Ed Burtynsky 2.jpg
Народився 22 лютого 1955 (67 років)(19550222)
Сент-Катарінс, Ніагара, Онтаріо, Канада
Країна Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Діяльність фотограф, кінорежисер
Alma mater Метрополійний університет Торонто і Niagara Colleged
Знання мов англійська[1]
Членство Канадська королівська академія мистецтвd
Нагороди
IMDb ID 2344305
Сайт edwardburtynsky.com

Едвард (Ед) Буртинський OC (22 лютого 1955, Сент-Кетерінс, Онтаріо, Канада) — канадський фотограф і митець, відомий своїми великоформатними фотографіями промислових пейзажів. Його роботи зображують місця з усього світу, які представляють зростаючий розвиток індустріалізації та її вплив на природу та існування людини. Зображення Буртинського часто пов'язують з філософською концепцією величного — асоціацією, яку викликають грандіозні масштаби створюваних ним робіт. Інша прикметна риса його творчості — це почуття тривоги з приводу невідворотної втрати середовищ внаслідок швидкої і всеохопної індустріалізації[3].

Буртинський є першим лауреатом Премії TED за інновації та глобальне мислення у 2005 році[4]. У 2016 році він отримав Премію генерал-губернатора Канади в галузі візуального та медіа-мистецтва за створену ним серію робіт[5].

Буртинський є прихильником захисту навколишнього середовища, і його роботи глибоко переплетені з його природоохоронними ідеями. Його творчість відтворює спустошення, принесене індустріальним капіталізмом, у той же час роботи не позбавлені певної естетизації цих процесів[3], ми бачимо справді жахливі процеси, але представлені у естетичний спосіб, що відзначають критики в ряді оглядів на тему його творчості[6]. Він є членом Ради Торонтонського міжнародного фестивалю фотографії Contact[7].

Раннє життя[ред. | ред. код]

Буртинський народився в Сент-Кетерінс, Онтаріо, місті синіх комірців, де General Motors була найбільшим роботодавцем. Його батько, Петро Буртинський, був українським емігрантом, який знайшов роботу на конвеєрі заводу General Motors. Коли Буртинському було 11 років, його батько придбав фотолабораторне обладнання та камеру у вдови, покійний чоловік якої займався аматорською фотографією. Малому Буртинському дали два рулони плівки Tri-X і сказали задовольнитися цим або підтримувати звичку власними коштами[8]. Разом із вивченням чорно-білої фотографії він навчився чорно-білому друку[2]. Це виявилося корисним у розвитку його власного бізнесу, щоб підтримати його нову звичку, коли він почав фотографувати події та портрети в місцевому українському громадському центрі, беручи 50 центів за фотографію. На зароблені гроші він подорожував околицями Сент-Кетерінса, фотографуючи «незаймані краєвиди» свого дитинства[9]. Це, за його власним свідченням, заклало основу його інтересу до пейзажної фотографії.

Освіта та початок кар'єри[ред. | ред. код]

З середини 1970-х до початку 1980-х років Буртинський формально вивчав графіку та фотографію. Він отримав диплом з графічного дизайну в Ніагарському коледжі в Велланді, Онтаріо, розпочавши навчання в 1974 році[10]. Отримавши диплом коледжу, він спочатку не планував здобуття вищої освіти, але швидко надумався, коли відвідав кампус Раєрсона на прохання свого колишнього вчителя фотографії[8]. У 1982 році він вступив і закінчив чотирирічну програму бакалаврату, а також отримав ступінь бакалавра фотографічного мистецтва (програма вивчення медіа) у Політехнічному інституті Раєрсона в Торонто, Онтаріо[10].

Найперші роботи Буртинського, які зараз передано Центру зображень Університету Раєрсона, здебільшого зроблені в Онтаріо та Західній Канаді. Під впливом таких американських фотографів, як Енсел Адамс, Едвард Вестон і Карлтон Воткінс, ці роботи являють собою переважно кольорові пейзажі. Деякі з його перших оригінальних пейзажних фотографій, як-от Ландшафт №1, Північна Кароліна, США (1979) та Ландшафту №2, Онтаріо, Канада (1981), були його курсовими роботами для Раєрсона та відображають його ранні зацікавлення тим, що потім стало основною темою його робіт: контроль людини над природою[11]. У своєму випускному періоді Буртинський недовго працював у відділі фотографії для IBM та Асоціації лікарень Онтаріо, а після закінчення навчання — в архітектурній фотографії[8], аж поки в 1985 році він не заснував Toronto Image Works, студію, яка поєднувала оренду фотолабораторії для фотографів, окрему спеціальну фотолабораторію та навчальний центр для цифрових і нових медіа[10].

Деякі з видатних післядипломних робіт Буртинського, такі як Breaking Ground: Mines, Railcuts and Homesteads (1983–85) і Vermont Quarries (1991–92), показують рішучий перехід до тем антропогенного впливу, характерних для його пізніших робіт[10]. У багатьох із них представлений чесний погляд на екологію впливу людини та деструкцію ландшафтів, що показує дію людей і техніки на природу[6].

Фотографія[ред. | ред. код]

Більшість експонованих фотографій Буртинського (до 2007 року) було зроблено широкоформатною польовою камерою на великій плівці формату 4×5 дюймів і експоновано у відбитки великого розміру з високою роздільною здатністю різних розмірів і форматів від 18 × 22 дюймів до 60 × 80 дюймів[3]. Він часто вибирає підвищену точку зйомки над ландшафтом, використовуючи піддйомні платформи, природний рельєф, а в недавньому часі – також безпілотники, гелікоптери та літаки з нерухомим крилом. Буртинський описує акт фотозйомки термінами «споглядального моменту», порівнюючи та відгукуючись до «вирішального моменту» Анрі Картьє-Брессона[12]. Зараз він використовує цифрові камери середнього формату з високою роздільною здатністю[13].

Фотографічний стиль Буртинського характеризується піднесеним настроєм, викликаним масштабом фотографій. Його широкоформатна камера зображує шрами людства на пейзажах, які він робить своїм об'єктом, з «дивовижними кольорами та безжальною деталізацією», завжди зосереджуючись на наслідках глобального споживацтва[3]. деякі критики вважають, що фотографія Буртинського ставить глядача в стан невтручання в зображуване середовище[3][12]. Він робить глядача свідком наслідків радикалізованого споживацтва, якому залишається спокійно розважати без якихось політичних акцентів: ані засудження, ані схвалення теми, просто визнання її існування, щоб створити діалог, а не поляризувати[6].

Перетворені ландшафти (2003)[ред. | ред. код]

Перетворені ландшафти (Manufactured Landscapes) — це колекція з понад 60 великомасштабних зображень, багато з яких розміром 48 на 60 дюймів, що зображують подорожі Буртинського світом, фіксуючи приголомшливі трансформації природи на промислові пейзажі[3]. У 2003 році Буртинський створив серію зображень, що передають сучасну трансформацію Китаю на індустріалізований простір, яка була частково предсттавлена на виставці. Використовуючи широкоформатну камеру 4×5, він представив результати приходу західних споживацьких методів у процесі індустріалізації Китаю, наочно зображуючи наслідки руйнування навколишнього середовища, спричиненого китайськими промисловими амбіціями[14].

Люди переглядають виставку Буртинського «Антропоцен» у Художній галереї Онтаріо, 2018

Буртинський фотографує приголомшливі краєвиди, змінені промисловістю: хвостові відвали шахт, кар'єри, терикони металобрухту, сміттєзвалища[6]. Велич його образів часто входить у суперечність із занечищеним середовищем, яке вони зображують[15]. Він здійснив кілька поїздок до Китаю, щоб сфотографувати розвиток промисловості цієї країни та будівництво одного з найбільших у світі інженерних проектів, греблі «Три ущелини»[6].

Фотографічні серії[ред. | ред. код]

  • 1983–1985 Breaking Ground: Mines, Railcuts and Homesteads, Канада, США
  • 1991–1992 Вермонтські кар'єри, США
  • 1997–1999 Міські шахти: переробка металу, Канада, Гори покришок, США
  • 1993 – кар'єри Каррари, Італія
  • 1995–1996 Tailings, Канада
  • 1999-2010 Нафта Канади, Китаю, Азербайджану, США
  • 2000– Кар'єри Макрана, Індія
  • 2000–2001 Розбирання кораблів, Бангладеш
  • 2004–2006 Китай
  • 2006–Іберійські кар'єри, Португалія
  • 2007 – Австралійські шахти, Західна Австралія
  • 2009–2013 Вода Канада, США, Мексика, Європа, Азія, Ісландія, Індія
  • 2016 Соляні сковороди [16]
  • 2014–2018 Антропоцен [17][18]

Інші проєкти[ред. | ред. код]

Toronto Image Works[ред. | ред. код]

У 1985 році Буртинський заснував Toronto Image Works, комерційну фотолабораторію, яка перетворилася на установу, яка також пропонує оренду темних кімнат, використання обладнання та курси цифрових нових медіа. У 1986 році заклад відкрив галерею, яка демонструє роботи місцевих і міжнародних художників[2].

Перетворені ландшафти (документальний фільм)[ред. | ред. код]

У 2006 році про Буртинського зняли документальний фільм «Перетворені ландшафти», який був показаний на кінофестивалі «Санденс» у 2007 році в рамках конкурсу документальних фільмів світу[6].

Watermark[ред. | ред. код]

Буртинський і Дженніфер Байхвал, які зняли документальний фільм 2006 року Manufactured Landscapes, є співрежисерами документального фільму 2013 року Watermark[19]. Фільм є частиною його п'ятирічного проєкту «Вода», присвяченого способам вжитку та використання води[20].

Антропоцен: епоха людини та проєкт антропоцену[ред. | ред. код]

Проект «Антропоцен» — це багатодисциплінарна сукупність робіт співавторів Ніколаса де Пенсьєра, Буртинського та Байхвал. Поєднуючи мистецтво, кіно, віртуальну реальність, доповнену реальність і наукові дослідження, проект досліджує вплив людини на стан, динаміку та майбутнє Землі. Антропоцен означає нову еру геологічного часу, де діяльність людини є рушійною силою екологічних і геологічних змін.

У вересні 2018 року відбулася світова прем'єра фільму «Антропоцен: епоха людини» на Міжнародному кінофестивалі в Торонто (TIFF)[21]. У 2019 році він отримав нагороду Роджерса за найкращий канадський фільм на церемонії нагородження Асоціації кінокритиків Торонто 2018. Творці фільму дали грошовий приз у розмірі 100 000 доларів тим, хто посідає друге місце, а також ініціативі TIFF «Поділитися її подорожжю», яка підтримує жінок у кіно[22].

У вересні-листопаді 2018 року також відбулися дві додаткові виставки в Художній галереї Онтаріо[23] та Національній галереї Канади[23]. У 2019 році виставку показали у Fondazione MAST у Болоньї, Італія[24].

Стосунок до України[ред. | ред. код]

Доробок Буртинського відомий в Україні з коротких телесюжетів[25], статей[26], книжок про фотографію[27], окремих відгуків про виставки за кордоном[28], де стверджується, що одна з фоторобіт експонувалась у Києві в Пінчук-Артцентрі ще у 2007 році. Українською мовою можна почитати транскрипт його презентації з нагоди вручення премії TED[29]. Але найбільш згадуваним є фандрейзинг Буртинського для гуманітарної допомоги Україні через Канадське відділення Міжнародного червоного хреста в сумі 300 тис. дол, подвоєній канадським урядом до 600 тис.[30][31].

Публікації Буртинського[ред. | ред. код]

  • Oil. Göttingen: Steidl, 2005. ISBN 978-3-86521-943-5. Edited by Marcus Schubert. With essays by Michael Mitchell, William E. Rees, and Paul Roth. "Published in conjunction with exhibitions held at the Corcoran Gallery of Art, Washington, D.C., Oct. 3-Dec. 13, 2009 and Huis Marseille, Museum for Photography Amsterdam, Dec. 5, 2009-Feb. 28, 2010."[32]
  • China. Göttingen: Steidl. 2005. ISBN 978-3-86521-130-9ISBN 978-3-86521-130-9. With essays by Ted Fishman, Mark Kingwell, Marc Mayer, and Burtynsky.
  • Manufactured Landscapes: The Photography of Edward Burtynsky. Ottawa, Ontario, Canada: National Gallery of Canada; New Haven and London: Yale University Press, 2005. ISBN 9780300099430ISBN 9780300099430. Edited by Lori Pauli. With essays by Mark Haworth-Booth and Kenneth Baker, interview by Michael Torosian.
  • Quarries. Göttingen: Steidl, 2007. ISBN 978-3-86521-456-0ISBN 978-3-86521-456-0. With essays by Michael Mitchell, "More urgent than beauty," "Rock of Ages," "Three marble mountains," "Dying for beauty," "Buy low, sell low," and "Inverted architecture."
  • Pentimento. Catalogue of an exhibition held at Flowers Central, London, 2010.
  • Water. Göttingen: Steidl, 2013. ISBN 9783869306797ISBN 9783869306797. Edited by Marcus Schubert. With essays by Wade Davis and Russell Lord. "Catalog of an exhibition held at the Contemporary Arts Center, New Orleans, Oct. 5, 2013-Jan. 19, 2014."[33]
  • Essential Elements. Thames & Hudson, 2016. ISBN 978-0500544617ISBN 978-0500544617. With essay by William A. Ewing.
  • Salt Pans. Göttingen: Steidl, 2016. ISBN 978-3-95829-240-6ISBN 978-3-95829-240-6.
  • Anthropocene. Göttingen: Steidl, 2018. ISBN 978-3958294899ISBN 978-3958294899. With essays by Jennifer Baichwal, Nick De Pencier, Suzaan Boettger, Jan Zalasiewicz, Colin Waters, Margaret Atwood.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Член Королівської Канадської академії мистецтв[34]
  • Почесний доктор юридичних наук Університету Маунт-Еллісон, Саквіль, Нью-Брансвік, Канада[2]
  • Почесний доктор права, Університет Квінз, Кінгстон[2]
  • Почесний докторський ступінь у галузі образотворчого мистецтва у дослідженні фотографії від Університету Раєрсона, Торонто[2]
  • Почесний доктор образотворчих мистецтв Монсерратського коледжу мистецтв, Бостон[2]
  • 2005: Премія TED[4][35]
  • 2006: офіцер ордена Канади[36]
  • 2013: Президентська медаль Геологічного товариства Америки[37]
  • 2013: Премія « Роджерс» за найкращий канадський фільм на церемонії вручення нагород Асоціації кінокритиків Торонто 2013 за « Водяний знак » (2013)[38]
  • 2014: Найкращий повнометражний документальний фільм на Canadian Screen Awards 2014 за Watermark (2013)[39][40][41]
  • 2016: Список лауреатів Премії генерал-губернатора у сфері візуального та медіа-мистецтва, Канадська рада, Оттава, Канада[42]
  • 2018: Майстер фотографії, Photo London, Лондон[43]
  • 2018: Нагорода «Меценат миру» від The Mosaic Institute, неурядової організації, що базується в Торонто і працює над просуванням плюралізму, що зменшує конфлікти в Канаді та за кордоном[44]
  • 2019: Премія Роджерса за найкращий канадський фільм за фільм «Антропоцен: епоха людини» на церемонії вручення нагород Асоціації кінокритиків Торонто 2018, приз у розмірі 100 000 доларів[22]
  • 2019: Нагорода за найкращий канадський документальний фільм за фільм « Антропоцен: епоха людини » на церемонії вручення нагород Кінокритиків у Ванкувері 2018[45]
  • 2020: Почесна стипендія Королівського фотографічного товариства, Брістоль[46]
  • 2021: Видатний внесок у фотографію, 2022 Sony World Photography Awards[47].

Колекції[ред. | ред. код]

Роботи Буртинського зберігаються в постійній колекції:

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е ж Edward Burtynsky | The Canadian Encyclopedia. www.thecanadianencyclopedia.ca. Процитовано 25 лютого 2021. 
  3. а б в г д е Ptak, Laurel (2006). Edward Burtynsky: Manufactured Landscapes. Aperture (184): 14. ISSN 0003-6420. JSTOR 24473179. 
  4. а б Free Thinking: Energy and Landscape: Edward Burtynsky, Ella Hickson. www.bbc.co.uk. Процитовано 4 березня 2021. 
  5. Burtynsky, Edward. Edward Burtynsky | Speaker | TED. www.ted.com (англ.). Процитовано 25 лютого 2021. 
  6. а б в г д е Schuster, Joshua (2013). Between Manufacturing and Landscapes: Edward Burtynsky and the Photography of Ecology. Photography and Culture (англ.) 6 (2): 193–212. ISSN 1751-4517. doi:10.2752/175145213X13606838923318. 
  7. About Us. Scotiabank Contact Photography Festival. Архів оригіналу за 4 листопада 2011. Процитовано 10 листопада 2011. 
  8. а б в Herman, Alexander (2010). Kickstart : how successful Canadians got started. Toronto [Ont.]: Dundurn Group. ISBN 978-1-55002-783-9. OCLC 666231575. 
  9. Ballamingie, Patricia; Chen, Xiaobei; Henry, Eric; Nemiroff, Diana (2009). Edward Burtynsky's China Photographs-A Multidisciplinary Reading. Environments 37 — через ResearchGate. 
  10. а б в г Edward Burtynsky | The Canadian Encyclopedia. www.thecanadianencyclopedia.ca. Процитовано 2 квітня 2021. 
  11. Visionary Canadian photographer Edward Burtynsky gifts career-spanning archive to the Ryerson Image Centre. Ryerson University (англ.). Процитовано 2 квітня 2021. 
  12. а б Khatchadourian, Raffi (12 грудня 2016). Edward Burtynsky's Epic Landscapes. The New Yorker. ISSN 0028-792X. Процитовано 12 лютого 2019. 
  13. An Interview with Edward Burtynsky. Petapixel. Процитовано 12 лютого 2019. 
  14. Zehle, Soenke (May 2008). Dispatches from the Depletion Zone: Edward Burtynsky and the Documentary Sublime. Media International Australia (англ.) 127 (1): 109–115. ISSN 1329-878X. doi:10.1177/1329878X0812700114. 
  15. Campbell, Craig (2008). Residual Landscapes and the Everyday: An Interview With Edward Burtynsky. Space and Culture 11 (1): 39–50. ISSN 1206-3312. doi:10.1177/1206331207310703. 
  16. Salt Pans. Edward Burtynsky. Процитовано 12 лютого 2019. 
  17. Anthropocene. Edward Burtynsky. Процитовано 12 лютого 2019. 
  18. Davison, Nicola (13 жовтня 2018). The devastating environmental impact of human progress like you've never seen it before. Wired UK. ISSN 1357-0978. Процитовано 12 лютого 2019. 
  19. Talented veterans, emerging directors make TIFF's Canadian lineup. CBC News. 7 серпня 2013. Процитовано 13 серпня 2013. 
  20. Clive Cookson (27 вересня 2013). Edward Burtynsky. Financial Times. Процитовано 29 вересня 2013. 
  21. The Anthropocene Project | Film. The Anthropocene Project (амер.). Процитовано 5 квітня 2021. 
  22. а б 'Anthropocene' named best Canadian feature by Toronto Film Critics Association. toronto.citynews.ca. Процитовано 12 лютого 2019. 
  23. а б The Anthropocene Project | Exhibition. The Anthropocene Project (амер.). Процитовано 5 квітня 2021. 
  24. Al Mast di Bologna Burtynsky racconta "Anthropocene". dire.it. 16 листопада 2019. Процитовано 4 березня 2021. 
  25. Українець Едвард Буртинський – один із найвидатніших фотографів-пейзажистів.//24 канал, 13 квітня 2017
  26. Ніаґара коледж — невідомий скарб.//Провіденс-ґруп, 2008
  27. Шиманська Анна. 5 коротких історій фото, що відомі усьому світові//ВСЛ, 10 червня 2022
  28. Фотограф Едвард Буртинський//Quebec-Ukraine.com/forum, 13 січня 2012
  29. Едвард Буртинський фотографує нафтові краєвиди.//Edward Burtynsky. TEDGlobal 2009
  30. Христина Макогон. У Канаді фотограф зібрав для України пів мільйона доларів за дві картини.//depo.ua, 1 березня 2022
  31. «Світло перемагає темряву». В Канаді фотограф за 14 годин зібрав $600 тис. на допомогу для України.//НВ, 1 березня 2022
  32. Burtynsky, Edward; Mitchell, Michael; Rees, William E; Roth, Paul; Schubert, Marcus; Corcoran Gallery of Art; Huis Marseille (Amsterdam, Netherlands) (2009). Burtynsky: oil. Göttingen; London: Steidl ; Thames & Hudson [distributor. ISBN 9783865219435. OCLC 326585806. 
  33. Burtynsky, Edward; Davis, Wade; Lord, Russell; Schubert, Marcus; Contemporary Arts Center (New Orleans, La.) (2013). Burtynsky: water. Göttingen; [New Orleans: Steidl ; NOMA. ISBN 9783869306797. OCLC 861177379. 
  34. Members since 1880. Royal Canadian Academy of Arts. Архів оригіналу за 26 травня 2011. Процитовано 11 вересня 2013. 
  35. Edward Burtynsky inspires sustainability. TED (conference). Процитовано 17 вересня 2016. 
  36. Governor General to invest 37 recipients into the Order of Canada. archive.gg.ca. Процитовано 12 лютого 2019. 
  37. Geological Society of America Awards. www.geosociety.org. Процитовано 12 лютого 2019. 
  38. Canadian documentary 'Watermark' wins $100,000 prize from the Toronto Film Critics Association. CTV News. Процитовано 12 лютого 2019. 
  39. "Canadian Screen Awards: Orphan Black, Less Than Kind, Enemy nominated". CBC News, 13 January 2014.
  40. "2014 Canadian Screen Awards Gala Winners Announced" Canadian Film Centre. Accessed 17 September 2016
  41. "Academy announces 2014 Canadian Screen Awards Winners during Live CBC Broadcast Gala" Academy of Canadian Cinema & Television. Accessed 17 September 2016
  42. Governor General's Awards in Visual and Media Arts Honour 8 of Canada's Best. Canada Council for the Arts. Процитовано 12 лютого 2019. 
  43. Fidler, Matt (5 лютого 2018). Edward Burtynsky: 2018 winner of Master of Photography – in pictures. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 12 лютого 2019. 
  44. The Peace Patron Dinner. Mosaic Institute. 10 січня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018. 
  45. Vancouver Film Critics Circle names Edge of the Knife top Canadian feature film. thestar.com. Процитовано 12 лютого 2019. 
  46. Honorary Fellowship. rps.org. Процитовано 13 квітня 2021. 
  47. Outstanding Contribution to Photography. World Photography Organisation (англ.). Процитовано 24 листопада 2021. 
  48. Edward Burtynsky. www.gallery.ca. Процитовано 24 лютого 2021. 

Загальні посилання[ред. | ред. код]

  • Granta, This overheating world. The Magazine of New Writing, 83. Fall 2003. Noah Richler: The Evidence of Man, Edward Burtynsky. p. 95.
  • Before the Flood. Essay by Gary Michael Dault. 2003
  • "Industrial China's Ravaging of Nature, Made Disturbingly Sublime," The New York Times, Manohla Dargis, June 20, 2007.

Подальше читання[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]