Едвард Вітмор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Вітмор
англ. Edward Whittemore
Едвард Вітмор.jpg
Ім'я при народженні Edward Whittemore
Народився 26 травня 1933(1933-05-26)
Манчестер, штат Нью-Гемпшир, США
Помер 3 серпня 1995(1995-08-03) (62 роки)
Нью-Йорк
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність розвідник,письменник
Alma mater Єльський університет
Мова творів англійська[1]
Роки активності з 1974
Напрямок магічний реалізм
Жанр магічний реалізм

Едвард Вітмор (англ. Edward Whittemore, 26 травня 1933, Манчестер, штат Нью-Гемпшир, США3 серпня 1995, Нью-Йорк) — американський письменник, автор п'яти романів, написаних між 1974 і 1987 роками, у стилі магічного реалізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство та освіта[ред. | ред. код]

Вітмор народився 26 травня 1933 року в Манчестері, штат Нью-Гемпшир. У сім'ї він був молодшим серед п'яти дітей. Закінчивши в червні 1951 року Deering High School в Портленді, штат Мен, він поступив до Єльського університету, де вивчав історію. Під час навчання працював у місцевій газеті. В університеті входив у братство «Zeta Psi». На останньому курсі був обраний в одне з найвпливовіших товариств студентів-старшокурсників — «Свиток і ключ» («Scroll and Key»). [2] У 1955 році очолював редакційну раду «Yale News».

Служба[ред. | ред. код]

Після навчання Вітмор служив морським піхотинцем, дослужився до офіцера, і в 1958 році, в Японії був завербований ЦРУ. Закінчив прискорений курс японської мови та майже 10 років працював під прикриттям як репортер «The Japan Times». Він відвідав багато країн Європи, Крит, Єрусалим, Дальній і Середній Схід. Залишивши службу, повернувся в США. Деякий час працював в адміністрації мера Нью-Йорка Джона Ліндсея. Був двічі одружений, у шлюбі з першою дружиною у нього народилися дві дочки. П'ятнадцять років письменник прожив в Єрусалимі — там він створив свої найвідоміші твори — чотири романи «Єрусалимського квартету». Після 1981 року письменник часто приїздив до Нью-Йорка, де жив у районі Лексінгтон-авеню, а потім на Третій авеню, продовжуючи багато працювати.

Повернення[ред. | ред. код]

Після того, як Вітмор закінчив останній роман тетралогії «Ієрихонська мозаїка», він повернувся до США. Проживши півроку в Нью-Йорку, письменник переїхав у фамільний особняк в Дорсеті, штат Вермонт. Його друг Томас С. Уоллес зазначає, що Едвард Вітмор «у своїх романах показує досконале знання ремесла розвідника, любов до Близького Сходу, відданість Священному місту і пристрасне бажання миру і порозуміння між арабами, євреями (так і християнами)». [3]

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Едвард Вітмор закінчив своє життя у злиднях, працюючи копіювальником в адвокатській конторі. Письменник помер 3 серпня 1995 року від раку простати, залишивши незавершеними свій останній роман «Sister Sally and Billy the Kid».

Творчість[ред. | ред. код]

У 1974 році вийшов перший роман Вітмора «Шанхайський цирк Квіна», який критики тут же стали порівнювати з книгами Томаса Пинчона. Рецензії на роман були доброзичливі. Джером Чарін в «The New York Review of Books» зазначав, що роман — «по справжньому божевільна книга, повна загадок, істин, неправд, розумово відсталих геніїв, некрофілів, магів, карликів, циркачів, секретних агентів... чудове переосмислення історії нашого століття» [4].«Nation» зазначав, що «Вітмор — оманливе ясний стиліст. Якби його синтаксис був таким же примхливим , як у Пинчона, або так само відверто грандіозним, як у Набокова або Фуентеса, його пройшли майже непоміченими романи могли б привернути увагу, якого вони безумовно заслуговують» [5] Хоча загальні продажі були невеликими, але один літературний критик назвав «Єрусалимський квартет» «найкращою метафорою розвідки в американській прозі за останні роки». На думку журналу «Publishers Weekly (англ.)рос.», Вітмор — це «кращий невідомий романіст Америки», а роман «Нільські тіні» — «одним з самих амбітних шпигунських романів за всю історію літератури» [6]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2.
  3. Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2.
  4. Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2
  5. Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2.
  6. Уитмор Э. Синайский гобелен. — М.: Эксмо, 2004. — 368 с. — ISBN 5-699-14178-2.