Екіпаж (фільм, 1979)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Екіпаж M:
Экипаж
Жанр фільм-катастрофа
побутова мелодрама
Режисер Олександр Мітта
Сценарист Юлій Дунський
Валерій Фрид
Олександр Мітта
У головних
ролях
Георгій Жжонов
Леонід Філатов
Олександра Яковлєва
Оператор Валерій Шувалов
Композитор Альфред Шнітке
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 124 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1979
IMDb ID 0134633

«Екіпаж» (рос. Экипаж) — перший радянський фільм-катастрофа. Посів 6-те місце у прокаті в 1980 р. — понад 70 млн глядачів. Фільм складається з двох серій, різних за жанром, що органічно доповнюють одна одну. Перша серія — побутова мелодрама, друга — фільм-катастрофа.

В англомовному перекладі відомий як Air Crew.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія відбувається в СРСР, наприкінці 1970-х років. Герої фільму — екіпаж пасажирського літака Ту-154, що здійснює міжнародні рейси.

У командира екіпажу Андрія Васильовича Тимченко в сім'ї проблеми: дочка завагітніла, але виходити заміж за батька дитини відмовляється, і, попри те, що важко протікає вагітність, вирішує народжувати.

Ігор Скворцов — бортінженер, змінює коханок одну за одною. Він домагається стюардеси Тамари, внучки старого друга командира екіпажу Тимченко, яка щойно прийшла в екіпаж. Але одна з колишніх коханок Скворцова компрометує його перед Тамарою. Тамара кидає Скворцова. Він робить Тамарі офіційну пропозицію, вона відмовляється. Після того, що сталося, Тимченко вважає Скворцова падлюкою і попереджає, що Скворцов летить з цим екіпажем останній раз.

Скворцов у Москві випадково зустрічає Валентина Ненарокова — колишнього члена екіпажу Тимченко, і розуміє, що у Валентина в сім'ї не все гаразд. Валентин, одружившись, пішов з Московського авіазагону в малу авіацію пілотом вертольота. Він страждає від безперервних нападок і скандалів дружини Алевтини. Незабаром з'ясовується, що Алевтина не любить свого чоловіка, вийшла за нього заміж через те, що не встояла перед натиском закоханого солідного чоловіка — льотчика зі столиці, який погодився одружитися на простій дівчині з провінції. Заради шлюбу він проміняв великий літак (тоді Тимченко, Скворцов та Ненароков літали на Іл-18) на вертоліт Мі-2. Під напором Алевтини подружжя вирішує розлучитися, причому за рішенням суду їх син Алік залишається з Алевтиною.

Після чергової щорічної медкомісії Тимченко розуміє, що його стан здоров'я погіршився, хоча до польотів його допустили. Другого пілота з екіпажу, Михайла, списують на землю за станом здоров'я.

Ненароков, отримавши зміну льотного завдання, першим зустрічає екіпаж космонавтів з космосу, про це написали у західноєвропейській пресі. Скворцов, будучи в Парижі, читає про це і просить свого командира допомогти повернути Ненарокова назад у велику авіацію, оскільки Алевтина і після розлучення не дала Валентину спокою: забороняла бачитися з сином, писала скарги на колишнього чоловіка, дійшовши навіть до міністра. Незабаром колишня дружина Ненарокова з сином переїжджають жити в південне приморське місто, до її нового чоловіка; хлопчик вже називає Ненарокова дядьком, а нового чоловіка Алевтини — татом.

Екіпаж літака, з новим другим пілотом — Ненароковим, отримує припис вчинити складний рейс до гірського міста нафтовиків Бідрі для евакуації працюючих там радянських співробітників. В аеропорту, в якому приземлився літак, відбувається землетрус. Все навколо горить і валиться, людей охоплює жах, виникає паніка. Злітно-посадкова смуга виявляється пошкодженою, один літак, який намагався злетіти, вибухає прямо на злітній смузі. Селевий потік, викликаний попередніми поштовхами, руйнує нафтопереробний завод, що знаходиться вище в горах, потік гарячих нафтопродуктів, що розлилися із зруйнованих резервуарів, рухається до аеропорту. Тимченко вирішує злітати, використовуючи руліжні доріжки в ролі злітної смуги. Ту-154 розбігається і злітає за кілька секунд до того, як весь аеродром заливає палаючий селевий потік, змішаний з нафтопродуктами.

При зльоті хвіст літака зачіпає падаюча освітлювальна вежа. Літак одержує серйозні пошкодження, благополучна посадка неможлива. Частково заблоковане кермо висоти, у фюзеляжі перед повітрозабірником утворилася тріщина, салон розгерметизовано. Ситуація за рамками будь-яких керівництв та інструкцій. Ненароков і Скворцов прорубують обшивку і по черзі вилазять до керма висоти. Їм вдається підлатати листи обшивки і звільнити кермо висоти, але тріщина корпусу продовжує зростати. Через погодні умови і брак палива екіпаж приймає рішення зробити посадку у своєму аеропорту Шереметьєво. При гальмуванні реверсом у літака відривається хвіст, але всі пасажири і члени екіпажу врятовані.

Чергова медкомісія відсторонює Тимченко від польотів. У нього трапляється серцевий напад. Його провідують в госпіталі товариші з екіпажу і дочка з онукою. Тамара збирається заміж за Скворцова. Ненароков стає командиром корабля.

Ролі[ред.ред. код]

Пасажири, взяті на борт у Бідрі:

Виробництво[ред.ред. код]

Ідея[ред.ред. код]

Режисер Олександр Мітта звернувся до Юлія Дунського та Валерія Фріда з проханням написати сценарій видовищного фільму-авіакатастрофи. Після роману Артура Гейлі «Аеропорт» та подальшої його екранізації тема авіакатастроф стала вельми популярною в Голівуді. Однак ці картини в СРСР не демонструвалися. Заповнити вакуум повинна була аналогічна радянська стрічка.

Автори вирішили дещо змінити традиційний хід розповіді: першу серію присвятити особистим стосункам героїв, другу — безпосередньо боротьбі за виживання на борту літака. Для другої частини до участі в сценарії був залучений відомий авіаінженер і викладач Борис Уріновський. Сценарій, який отримав назву «Запас міцності», затвердили, стрічка з низьким бюджетом запущена у виробництво. Назва «Запас міцності» затверджена не була — прокатники вирішили, що вона не дуже касова. У ході зйомок, за пропозицією Мітти, її замінили на «Екіпаж».

Зйомки[ред.ред. код]

З компанією «Аерофлот» вдалося домовитися, зйомки в московських аеропортах обійшлися недорого. Важче довелося з пошуками літаків, у той час списаних Ту-154 ще не було, але допоміг випадок: у Новосибірську при заправці загорівся літак. Врятувати вдалося тільки хвостову частину. Через три тижні цей шматок привезли до Москви, на ньому відзняли всі «повітряні» епізоди другої серії.

Зйомки були важкими і довгими, пройшли, в основному, на макетах. Нафтопереробний завод, який за сценарієм вибухає і горить через селевий потік, був макетом Омського нафтопереробного заводу. Мітта знімав з трьох точок, що дало можливість відібрати матеріал для подальшого монтажу.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]