Шлюб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Подружжя)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжособові стосунки
Wedding rings.jpg
 
Category КатегоріяPortal Портал

Шлюб (від слов'янського «слюб» — з'єднання з любов'ю)[1] — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма людських взаємин, яка визначає їхні взаємні права та обов'язки, а також їхні права та обов'язки щодо дітей. У більшості країн світу шлюб реєструється державним органом реєстрації актів цивільного стану. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю.

Генеза[ред. | ред. код]

Існує теорія, що на своєму історичному розвитку шлюб пройшов кілька етапів. Спочатку за первіснообщинного ладу його не було. Згодом з екзогамії й групового шлюбу поступово виникають спочатку парний шлюб, що об'єднує лише одну подружню пару, а потім патріархальна сім'я і з нею моногамний шлюб, який стає економічним осередком суспільства. У антагоністичних класових формаціях шлюб часто є майновою угодою. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс відзначали, що буржуазна сім'я ґрунтується на суто грошових відносинах.

Види шлюбу[ред. | ред. код]

Укладення шлюбу (Франція)

Шлюб — сімейний союз двох людей (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.

В українській мові жінку в шлюбі з чоловіком називають одруженою або дружиною цього чоловіка. В Україні, як і багатьох інших країнах, існує традиція зміни прізвища. Здебільшого дружина приймає прізвище свого чоловіка, в окремих випадках чоловік може взяти собі прізвище дружини. Іноді утворюються подвійні прізвища.

Існують поняття церковного шлюбу й цивільного шлюбу. Хоча здебільшого люди, які вступають у церковний шлюб у сучасну епоху вступають також у цивільний шлюб, але історично це було не обов'язковим. Церковний шлюб здійснюється за ритуалами відповідної релігії, цивільний шлюб реєструється в державних установах.

Моногамія[ред. | ред. код]

Моногамія — одношлюбність, форма шлюбу і сім'ї, в якій людина має тільки одного партнера під час свого життя або в будь-який момент часу (послідовна моногамія), в порівнянні з багатоженством, многомужество і Поліаморія.

Шлюбна (або сімейна) моногамія відноситься до шлюбних союзів, що складаються тільки з двох людей. Шлюбна моногамія може бути підрозділена на

  • шлюб один раз в житті
  • шлюб тільки з однією людиною одночасно (послідовна моногамія).

Полігамія[ред. | ред. код]

   Полігамія дозволена
   Полігамія дозволена тільки мусульманам
   Полігамія заборонена
   Полігамія заборонена та карається

В деяких суспільствах була дозволена полігінія — шлюб між одним чоловіком і кількома жінками. Протилежна ситуація, коли одна жінка має кількох чоловіків, називається поліандрією.

Полігінія (багатоженство) — одночасне стан чоловіка в шлюбі з декількома жінками. Зазвичай такий шлюб укладається чоловіком з кожною з жінок окремо, причому можливі обмеження. У шаріаті є обмеження на кількість дружин — не більше чотирьох. Всі інші мешканки гарему дружинами не рахуються, проте у них є певні гарантії (від господаря гарему) визнання дитини в разі його народження. У сучасному світі багатоженство офіційно дозволено в декількох десятках держав мусульманського світу і деяких немусульманських країнах Африки (наприклад, ПАР).

Поліандрія — одночасний стан жінки в шлюбі з декількома чоловіками. Зустрічається рідко, наприклад, у народів Тибету, Гавайських островів. Сліди поліандрії помічені в «Махабхараті».


Дитячі шлюби[ред. | ред. код]

Дитячий шлюб, згідно з визначенням ЮНІСЕФ — офіційно укладений шлюб або неофіційний союз з особою, яка не досягла 18 років. МОЗ США і деякі дослідники відносять до дитячого шлюбу також заручення малолітніх і їх одруження за рішенням суду при підліткової вагітності.

При цьому в різних культурах і релігіях, у різних народів і в різні часи можна знайти несхожі уявлення про те, який шлюб слід вважати занадто рано і чому. Протягом багатьох століть ранні за сучасними уявленнями шлюби були цілком звичайною справою, допускалися релігією, законами і звичаями. І зараз в окремих країнах і регіонах мінімальний вік вступу в шлюб, встановлений законом, становить менше 18 років; в інших — вступ в шлюб до 18 років допускається за згодою батьків, у зв'язку з вагітністю або іншими особливими обставинами; по-третє — культурні традиції та релігійні встановлення можуть виявитися сильніше офіційних правових норм.

Стосунки без укладання шлюбу[ред. | ред. код]

Докладніше: Конкубінат

Люди можуть проживати разом, утворюючи сім'ю, але не вступаючи в шлюб (фактичний шлюб).

Тимчасовий шлюб[ред. | ред. код]

Тимчасовий шлюб — в окремих країнах законодавство визнає його юридичну силу. Тривалість визначається угодою сторін і встановлюється в шлюбному договорі. Одночасно встановлюється розмір викупу, який чоловік передає дружині в такому шлюбі. Після закінчення терміну, на який він був укладений, шлюб і всякі правові відносини між подружжям вважаються припинилися. Існує в деяких мусульманських країнах, наприклад, в Єгипті.

Статус одностатевих шлюбів і союзів у Європі:
   Дозволені одностатеві шлюби
   Нереєстровані союзи де-факто
   Одностатеві шлюби законодавчо не передбачені

Одностатеві шлюби[ред. | ред. код]

Одностатевий шлюб — шлюб між особами однієї статі. Першою країною світу, що легалізувала в 2001 році одностатеві шлюби, стали Нідерланди. Одностатеві шлюби є повністю юридично визнаними в Аргентині, Бельгії, Канаді, Ісландії, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Південній Африці, Іспанії, Швеції, Франції, США, Новій Зеландії, Данії, Бразилії, Уругваї, Люксембурзі, Фінляндії, Словенії, Ірландії, Німеччині. У Мексиці одностатеві пари можуть одружитися у Кінтана-Роо, Коауїлі, Чіуауа і Герреро, а також в Мехіко, але ці шлюби визнаються всіма мексиканськими штатами[2].

Суть[ред. | ред. код]

Суть шлюбу визначається встановленими суспільними відносинами. Шлюб здійснюється для утворення сім'ї, народження дітей, спільного проживання і утворення спільної власності. Права і обов'язки людей, які вступають в цивільний шлюб, закріплені у законодавстві, яке може бути дуже різним у різних країнах, і яке змінювалося впродовж епох.

Законодавства сучасної ери, зокрема законодавство України, здебільшого передбачають рівні права та обов'язки шлюбних партнерів. Однак, у різні епохи і в різних країнах, права чоловіка та жінки відрізнялися й можуть відрізнятися й сьогодні. Навіть у державах, де проголошена рівність партнерів, суспільна мораль часто встановлює свої, відмінні від закону, норми поведінки шлюбних партнерів. Зазвичай мораль засуджує позашлюбні статеві відносини, однак, суспільство часто доволі легко прощає подружню зраду чоловікові, й дуже строге щодо поведінки дружини. В деяких суспільствах подружня зрада з боку дружини строго карається законом. До таких суспільств належать, зокрема, суспільства, які живуть за законами шаріату.

Матеріальні права шлюбних партнерів теж установлюються законом і значно відрізняються як у різних країнах, так і навіть у різних областях однієї країни. Майнові права подружньої пари були різними в різні епохи. В деяких країнах при вступі у шлюб, чоловік та жінка вкладають шлюбний контракт, який визначає їхні права під час спільного проживання та при розлучені. В деяких країнах майно, придбане за час спільного проживання, вважається спільним і при розлученні ділиться між колишніми партнерами, в інших країнах такого правила немає. У випадку розлучення суд може призначити виплату аліментів тій стороні, яка потрапляє при розлученні в скруту.

Шлюбний вік[ред. | ред. код]

Докладніше: Шлюбний вік

Україна[ред. | ред. код]

Шлюбний вік в Україні для жінок — 18 років, для чоловіків — 18 років, однак за заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам[3]. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми як майбутніх подружжя і батьків обов'язками та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрації шлюбу.

Так, Перший і Другий Литовські статути визначали віком громадянського повноліття для чоловіків — вісімнадцять, а для дівчат — п'ятнадцять років, а Третій Статут знижує повноліття для дівчат до тринадцяти років[4]. Про дуже ранні шлюби, коли дівчата виходили заміж у 10 — 11 років, згадує, зокрема Ян Ласицький. Його повідомлення, очевидно, більше стосується одного із пережитків давньої традиції — так званих змовин малолітніх, коли батьки зісватували своїх неповнолітніх дітей з перспективою їхнього майбутнього одруження, укладаючи при цьому формальні договори. Іноді такі змовини завершувалися вінчанням 29. Проте найголовнішим юридично-звичаєвим актом, який скріплював шлюб, було тільки весілля «з піснями й танцями», яке остаточно й узаконювало подружжя в очах громади. До кінця XVI ст. звичай цей майже повністю зникає, однак релікти його ще довго зберігалися і в наступних століттях[4].

Регулятори інституту шлюбу[ред. | ред. код]

На нього впливають, мораль, політико-правові інститути та ін. Основа шлюбу варіюється в залежності від типу суспільства (романтичне кохання на Заході, розрахунок у деяких інших суспільствах), але більшість шлюбних церемоній, контрактів і звичаїв включають набір прав і обов'язків, таких як турбота і захист, полягають в продовженні роду, сімейної лінії і створення спільної власності.

Санкціонуючи шлюб, суспільство охороняє його. Особи, що вступають у шлюб, несуть відповідальність за матеріальне забезпечення й виховання дітей, за майбутнє сім'ї. Карл Маркс писав, що якби шлюб не був основою сім'ї, то він так само не був би предметом законодавства, як, наприклад, дружба.

Умови для укладення шлюбу в Україні: взаємна згода осіб, які бажають укласти шлюб (адже шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка) та досягнення цими особами шлюбного віку.

Шлюб і право[ред. | ред. код]

Шлюб і українське право[ред. | ред. код]

Найважливіші питання шлюбних і сімейних відносин регулюються законом — Сімейним кодексом, який визначає поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого у державному органі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). В Україні не вважається укладеним шлюб, який не зареєстрований в РАЦС, зокрема, з точки зору законодавства не є одруженими особи, які уклали шлюб в церковних установах — до його реєстрації в РАЦС. Умовами дійсності шлюбу є:

  1. Шлюб може бути укладений лише між чоловіком та жінкою.
  2. Досягнення обома особами шлюбного віку.
  3. Дієздатність обох осіб.
  4. Добровільність чоловіка і жінки на укладання шлюбу.
  5. Одна особа може перебувати лише в одному шлюбі одночасно, для укладання нового шлюбу необхідно припинити будь-який раніше укладений шлюб.
  6. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. Не можуть перебувати у шлюбі особи, які є родичами прямої лінії споріднення, рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра, двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця, усиновлювач та усиновлена ним дитина. Це є певною гарантією, що шлюб укладається з додержанням умов, необхідних для створення повноцінної сім'ї.

Цивільний шлюб[ред. | ред. код]

Зареєстрований цивільний шлюб — шлюб, оформлений у відповідних органах державної влади без участі церкви. В Україні єдино можливий вид шлюбу, на який поширюється цивільне право. Не слід плутати з незареєстрованим шлюбом, який в розмовній мові часто помилково називається громадянським.

Церковний шлюб[ред. | ред. код]

Церковний шлюб — освячений церквою шлюб. У багатьох країнах має юридичну силу, в деяких є єдиною легальною формою шлюбу. Інші держави (в тому числі і Україна) не визнають юридичної сили церковного шлюбу, тому священики перед його укладанням вимагають провести реєстрацію в державних органах. У православ'ї, протестантизмі і в католицизмі одруження є одним з таїнств — Вінчанням. Ніках — шлюб за законами ісламу, і в цьому шлюбі часто дозволено багатоженство.

Фактичний шлюб[ред. | ред. код]

Фактичний шлюб або незареєстрований шлюб (також фактичні шлюбні відносини), часто званий «цивільним» — відносини між партнерами, не оформлені у встановленому законом порядку. Навіть при веденні спільного господарства та/або наявності спільних дітей (див. Цивільний шлюб) визнається не всіма релігійними напрямками. В СРСР юридично визнавався в 1926—1944 рр.

Українське законодавство[ред. | ред. код]

Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року сімейні відносини між чоловіком і жінкою без укладання шлюбу значною мірою прирівняні до укладеного шлюбу (стаття 74 Сімейного кодексу).

В Україні вільні сімейні стосунки, що не закріплені ані державою, ані релігійною спільнотою, часто помилково називають «цивільним шлюбом». Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року містить вираз «жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі». Терміни «цивільний шлюб», «фактичний шлюб», «співжиття» в Сімейному кодексі України відсутні.

Цивільні партнерства[ред. | ред. код]

Цивільні партнерства і союзи, що існують у багатьох країнах, не є шлюбом, але являють собою проміжну форму між зареєстрованим і фактичним шлюбом (співжиттям). Цивільні партнери, як правило, мають деякий перелік прав і обов'язків по відношенню один до одного, але їх правовий статус не зрівняний з подружжям. Цивільні партнерства зазвичай доступні як різностатевим, так і одностатевим парам, або тільки одностатевим, в цьому випадку вони є паралельною для звичайного гетеросексуального шлюбу формою реєстрації відносин.

Шлюб у релігіях[ред. | ред. код]

Юдейська шлюбна церемонія
Шлюб в Індії

В іудаїзмі[ред. | ред. код]

Основна стаття: Шлюб в іудаїзмі

Іудаїзм розглядає шлюб як найбільш бажаний статус людини і бачить в ньому соціальну інституцію, створену Богом за часів творіння. За біблійними переказами, метою шлюбу є взаємодопомога між чоловіком і жінкою (Бут. 2:18), їх плотська близькість (Бут. 2:24) і продовження і збільшення роду людського (Бут. 1:28). Хоча в біблійні часи і була поширена полігамія, численні згадки однієї дружини дозволяють вважати, що моногамія була основною формою шлюбу. Неодноразово зустрічається в книгах пророків метафоричне порівняння відносин Бога і Ізраїлю (або Єрусалиму) з відносинами між нареченим і нареченою (Іс. 61:10, 62: 5) або чоловіком і дружиною (Іех. 16; Хош. 2) також мало у своїй основі моногамний шлюб, бо лише йому могла бути уподібнюючи зв'язок між Богом і єдиним обраним Їм народом.

У християнстві[ред. | ред. код]

Основна стаття: Церковний шлюб

Християнство вважає шлюб довічним союзом чоловіка і жінки.

В ісламі[ред. | ред. код]

Основна стаття: Шлюб в ісламі

Шлюбні відносини в ісламі засновані на принципах гласності, добровільності та обов'язковості сплати чоловіком подарунка (махр).

В буддизмі[ред. | ред. код]

Основна стаття: Буддизм

Порушення подружньої вірності є порушенням одного з принципів Вчення. В той же час шлюб як такий є виключно світським.

Шлюбний процес[ред. | ред. код]

Щойно одружена пара

Ще на рубежі XIX і XX століть брачність в Росії була майже загальною. Згідно першого загального перепису населення 1897 р., в кінці XIX ст. до віку 50 років у шлюбі складалися практично всі чоловіки і жінки, частка населення, ніколи не перебувала у шлюбі, у віковій групі 45-49 років була істотно нижче, ніж у країнах Західної Європи[5].

Кількість укладених шлюбів дуже чутлива до різних віянь і традицій. Шлюбна дата може бути приурочена до круглої дати, наприклад, 07.07.2007, днів (День закоханих), астрологічної картини (високосний рік) тощо.

Шлюби часто розпочинаються особливою церемонією — весіллям. Весіллю за традицією передують церемонії сватання та заручин, призначені, відповідно, для пропозиції укласти шлюб і для оголошення наміру провести весілля.

Шлюб припиняється або внаслідок розлучення або внаслідок смерті чоловіка або жінки. Після смерті чоловіка дружину називають вдовою, після смерті дружини чоловіка називають вдівцем.

Підготовка до подружнього життя
Існує, зокрема, в Україні, як світська, так і релігійна підготовки до шлюбу. Завдання цієї програми — підготувати молодих людей до сімейного життя, навчити їх будувати здорові стосунки. Мета — зменшити не лише кількість розлучень, а й рівень насильства в родинах. Наречені можуть безкоштовно відбути спеціалізований курс після того, як подадуть заяви в РАЦС. Програму проводять спеціалісти: психологи, соціальні працівники та лікарі. Теми курсу стосуються сутності подружнього життя і взаємовідносин у сім'ї, психологічних проблем та їх подолання, криз у подружжі, планування родини. Передбачено зустрічі з батьками наречених та декілька занять про значення духовності в житті подружжя. На тренінгах-курсах, шлюбні особи можуть краще пізнати одне одного, з'ясувати важливі питання спільного життя щодо обов'язків у сім'ї, народження та кількості дітей, ставлення до кар'єри тощо.

На релігійних передподружніх підготовках розглядаються питання віри, покликання до подружжя, суті та змісту таїнства шлюбу, етики статевого життя, дітонародження.

Розірвання шлюбу[ред. | ред. код]

Докладніше: Розлучення

Дореволюційна Росія майже не знала розлучення, шлюбний союз укладався на все життя і практично не міг бути розірваний. Розлучення розглядалося церквою як тяжкий гріх і дозволялося у виняткових випадках. Підставою для розлучення могло служити тільки " безвісна відсутність " і " позбавлення всіх прав стану " одного з подружжя. Тим не менше, у міру зміни суспільних умов, поступової емансипації жінок, вже в дореволюційний час змінювалися погляди на цінності подружжя, ставлення до розлучення . Але ці зміни торкалися в основному елітарні верстви населення, офіційні розлучення були великою рідкістю. У 1913 р. на 98500000 православних в Росії був розірваний всього 3791 шлюб[5].

В Україні незалежно від того, ділить подружжя майно чи ні, за розлученням належить звернутись до відділу РАЦС. («Сімейний кодекс України», що був прийнятий 10.01.2004). Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя у випадку, передбаченому статтею 106 Сімейного кодексу України, провадиться на підставі їх письмової заяви, у якій повинно бути зазначено про відсутність у подружжя спільних дітей. У цих випадках оформлення розлучення і видача подружжю свідоцтва про розірвання шлюбу провадиться на підставі Постанови про розірвання шлюбу, що виноситься відділом реєстрації актів цивільного стану після закінчення одного місяця з дня подання подружжям заяви про розлучення, якщо вона не була відкликана.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чугуєнко М. В., 2006
  2. All Mexican states must recognize gay marriages // The Associated Press, 5.08.2010
  3. http://economics.unian.net/ukr/detail/124596
  4. а б Історія української культури
  5. а б Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Вишневский не вказаний текст

Література[ред. | ред. код]

  • Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Х. : Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с.

Посилання[ред. | ред. код]