Ельфледа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельфледа
давн-англ. Ælfflæd
Дружина короля Англії
бл. 899 — 919
Попередник: Еальсвіт
Наступник: Едґіфу
 
Народження: 9 століття
Смерть: бл. 919
Країна: Велика Британія
Рід: Вессекська династія
Батько: Етельхельм
Мати: невідомо
Шлюб: Едуард Старший
(одр. бл. 899)
Діти: Етельвірд
Едвін
Огіва
Едгільда
Едіт
Ельгіва
Едфледа
Етельхільда

Ельфледа (10 століття) — друга дружина англійського короля Едуарда Старшого.

Біографія[ред. | ред. код]

Батьком Ельфледи був елдорман Етельгельм, ймовірно, елдорман Етельгельм з Вілтшира, який помер у 897 роцію. Незважаючи на те, що генеалог Девід Х. Келлі та історик Полін Стаффорд визначили його як Етельгельма, сина Етельреда,[1][2] дядька короля Едуарда, це залишається намоймовірним. Якби Етельгельм дійсно був сином короля Етельреда I, це робило б Едуарда та Ельфледу двоюрідними братом та сестрою і їх би не дозволили одружитися, їхній шлюб вважався б інцестом.[3] У той час інцестуальні шлюби мій двоюрідними та троюрідними братами і сестрами були заборонені, отже, малоймовірно, що закрили б очі на шлюб кузена та кузини. Це поясню примусове анулювання шлюбу короля Едвіга та його дружини Ельфгіви, які були троюрідними братом і сестрою. В свою чергу інші історики зазначають, що у гранті короля Альфреда до Етельгельма немає жодної згадки про те, що вони були родичами. Якби Етельгельм справді був небожем Альфреда, то в хартії він був би визначений як родич короля.

Перший шлюб Едуарда з матір'ю короля Етельстана Егвінною закінчився приблизно в 899 році і в 901 році Ельфледа була позначена у статуті Едуарда як conjux regis (дружина короля). Це єдиний докумен, в якому вона зазначена, але вона ніколи не була названа королевою, і хоча раніше вважалося, що вона була коронована разом із чоловіком у 900 році, нині це вважається малоймовірним. У 1827 році гробниця Святого Катберта в Даремському соборі була відкрита і серед знайдених предметів були стола та маніпула з написами, які свідчать про те, що вони були замовлені Ельфледою для єпископа Фрітестана Вінчестерського. Однак вони були подаровані Етельстаном могилі Катберта, ймовірно, у 934 році.

У Ельфледи було двоє синів: Етельвірд, який, як припускає Фоліант Рочестера 12-го століття, міг стати королем Вессексу після смерті свого батька в 924 році, але сам помер протягом місяця і Едвін, який потонув в 933 році. У неї також було п'ять або шість дочок, у тому числі Огіва, дружина Карла III Простакуватого, короля Західної Франкії; Едгільда, яка вийшла заміж за Гуго Великого, герцога франків, і Едіт, дружина Оттона I, імператора Священної Римської імперії. Приблизно в 967 році Хросвіта, черниця з Гандерсхайма, написала хвалебне слово діянням Оттона I, в якому вона протиставляла шляхетність матері Едіт нижчій за походженням Егвінні, хоча вона не мала на увазі, що Едуард не одружувався з Егвінною.

Едмунд I, майбутній король, який був сином третьої дружини Едуарда, Едгіви, народився в 920 або 921 році, тому шлюб з Ельфледою мав бути розірваний наприкінці 910-х років. За словами Вільяма Мальмесберійського, Едуард покинув Ельфледу, щоб одружитися з Едгівою, твердження, яке Шон Міллер сприйняв скептично, але це підтвердили інші історики. Вона почала релігійне життя, але поза межами звичайного монашого будинку, оскільки вона зберегла володіння своїми маєтками і була похована в абатстві Вілтон разом зі своїми дочками, Едфледою і Етельхільдою.

Діти[ред. | ред. код]

У Ельфледи та Едуарда восьмеро дітей. Лише про п'ятьох із них зберіглася хоч якась інформація.

  1. Етельвірд (бл. 902 - 2 серпня 924) - король Вессексу (17 липня - 2 серпня 924).
  2. Едвін (? - 933)
  3. Огіва (бл. 903 - після 951) - дружина Карла III Простакуватого (17 вересня 879 - 7 жовтня 929), короля Франції; мала одного сина.
  4. Едгільда (910 - 26 січня 937) - дружина Гюго Великого (898 - 16 червня 956), герцога Франції та графа Парижа; дітей не мала.
  5. Едіт (910/913 - 946/947) - дружина Оттона I Великого (23 листопада 912 - 7 травня 973), короля Німеччини; мали двох дітей.
  6. Ельгіва
  7. Едфледа
  8. Етельхільда

Джерела[ред. | ред. код]

  • Foot, Sarah (2010). Dynastic Strategies: The West Saxon Royal Family in Europe. У Rollason, David; Leyser, Conrad; Williams, Hannah (ред.). England and the Continent in the Tenth Century:Studies in Honour of Wilhelm Levison (1876-1947). Brepols. ISBN 9782503532080.
  • Foot, Sarah (2000). Veiled Women I: The Disappearance of Nuns from Anglo-Saxon England. Aldershot, Hampshire: Ashgate. ISBN 978-0-7546-0043-5.
  • Foot, Sarah (2011). Æthelstan: the first king of England. Yale University Press. ISBN 978-0-300-12535-1.
  • Kelley, David H. (1989). The House of Aethelred. У Brook, L.L. (ред.). Studies in Genealogy and Family History. Tribute to Charles Evans on the Occasion of his 80th Birthday. Foundation for Medieval Genealogy.
  • Miller, Sean (2004). Edward [called Edward the Elder] (870s?–924), king of the Anglo-Saxons. Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/8514. Процитовано 28 April 2013. (необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства)
  • Stafford, Pauline (1997). Queen Emma & Queen Edith:Queenship and Women's Power in Eleventh-Century England. Blackwell. ISBN 0-631-16679-3.
  • Williams, Ann (1991). Ælfflæd queen d. after 920. У Williams, Ann; Smyth, Alfred P.; Kirby, D. P. (ред.). A Biographical Dictionary of Dark Age Britain. Seaby. с. 6. ISBN 1-85264-047-2.
  • Yorke, Barbara (2001). Edward as Ætheling. У N. J. Higham; & D. H. Hill (ред.). Edward the Elder 899-924. Routledge. ISBN 0-415-21497-1.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стаффорд. -. с. 324—325.
  2. Келлі. -. с. 63—93.
  3. Йорк. с. 33-34 Фут. 2011. с. 37