Емілій Папініан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емілій Папініан
Papinian bas-relief in the U.S. House of Representatives chamber.jpg
Народився березень 142
Сирія
Помер 211 або 212[1][2][3]
Рим, Римська імперія
·обезголовлювання
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність юрист
Галузь право
Посада Префект преторія[1]

Емілій Павло Папініан (*142 — †212) — видатний давньоримський правник та політичний діяч часів династії Северів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у місті Емеса (Сирія). Був родичем Юлії Домни, дружини імператора Луція Септимія Севера. Папініан став також близьким другом імператора. Вивчав право під орудою відомого правника Квінта Цервідія Сцеволи. Займав низку державних посад — magister libellorum (тобто секретар із судових прохань), префект преторія з 205 року. Супроводжував імператора в його останньому поході до Британії.

Після смерті Септимія Севера, який залишив імперію на двох своїх синів — Каракалу та Гету префект преторія Папініан проводив політику злагоди поміж братами, щоб не було збурень в імперії. Водночас протидіяв незаконним намаганням Каракалли захопити одноосібну владу, цим викликав ненависть з боку останнього. Після вбивства Гети у 212 році відбулися страти ворогів Каракалли, серед яких було вбито й Папініана.

Правник[ред. | ред. код]

Більше за все Папініан відомий як визначний та вельми шанований правник Римської імперії. В юридичних справах Папініан покладався на правовий казус, разом з тим використовував праці своїх попередників. В подальшому молодих студентів, що починали вивчати Папініана називали — «Папіаністами», або «ті, хто гідні вивчення Папініана».

Значна частина праць Папініана була знищена після його смерті, більшість збереглася у подальших копіях. У 426 році праця Папаніана отримала обов'язкову юридичну силу, 595 фрагментів увійшли до Дігестів Юстиніана I.

Твори[ред. | ред. код]

  • Quaestiones (у 37 книгах). 198 рік.
  • Responsa. 204—212 роки.
  • Definitiones
  • De adulteriis

Джерела[ред. | ред. код]

  • Amalia Sicari: Leges venditionis. Uno studio sul pensiero giuridico di Papiniano, Cacucci, Bari 1996.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Любкер Ф. Papinianus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, Л. А. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 983.
  2. Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания // Большая энциклопедия Южакова, 1900—1905 / под ред. С. Н. ЮжаковСанкт-Петербург: Просвещение, 1900.
  3. В. Н. Папиниан, Эмилий // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 719–720.