Емі Вайнгауз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емі Вайнгауз
Amy Winehouse f5104871.jpg
Емі Вайнгауз у 2007 році
Основна інформація
Дата народження 14 вересня 1983(1983-09-14)
Місце народження Лондон, Велика Британія
Дата смерті 23 липня 2011(2011-07-23)
Місце смерті Лондон, Велика Британія
Роки активності 20032011
Країна Велика Британія Велика Британія
Національність Єврейка
Професія кантауторе, гітарист[d], джазмен[d], співак і джаз-гітарист[d]
Співацький голос мецо-сопрано
Жанри соул, R&B, джаз, регі
Нагороди
Офіційний сайт
commons: Файли у Вікісховищі

Е́мі Джейд Ва́йнгауз (англ. Amy Jade Winehouse; нар. 4 вересня 1983(19830904), Лондон — пом. 23 липня 2011, Лондон) — британська співачка в жанрах соул-поп із джазовими мотивами.

Емі Вайнгауз — двічі лауреат премії «Ivor Novello». Перший альбом «Frank» (2003) був номінований на Mercury Prize. 14 лютого 2007 року співачка отримала «Brit Award» як «Найкраща британська виконавиця» (Best British Female Artist). Другий альбом «Back to Black», приніс їй 6 номінацій «Греммі» і — перемогу у 5 категоріях, включаючи Record of the Year. Вайнгауз, страждаючи маніакальною депресією, обтяженою алкогольною і наркотичною залежністю, останнім часом постійно перебувала у центрі скандалів і судового розгляду.

Вайнгауз визнана однією з найуспішніших британських поп-зірок. Вона увійшла до Книги рекордів Гіннесу, отримавши п'ять премій «Греммі». За версією газети Sunday Times, посіла десяте місце в списку найбагатших музикантів Британії віком до 30-ти років. Її статок оцінювався в 10 мільйонів фунтів стерлінгів (16,5 млн доларів)[1].

Біографія[ред.ред. код]

Емі Джейд Вайнгауз народилася 14 вересня 1983 Саутгейті (Енфілд, Лондон) в єврейській родині. Сім'я здавна була занурена в музичне життя, насамперед, джаз: відомо, що бабуся (по батьківській лінії) в 1940-х роках мала близькі стосунки з легендарним британським джазменом Ронні Скоттом, а брати матері були професійними джазовими музикантами. Емі обожнювала бабусю і витатуювала її ім'я (Cynthia) на руці.

2007

У школі Ешмоул (Ashmole School) її однокласниками були Ден Гіллеспі Селлз, фронтмен «Feeling» і Рейчел Стівенс («S Club 7»). У десятирічному віці Емі з подругою Джульєтт Ешбі зібрала реп-групу Sweet 'n' Sour, а в 12 років вступила в Театральну школу Сільвії Янг, звідки через два роки була виключена за недостатню старанність і погану поведінку. Разом з іншими учнями школи Емі встигла знятися в епізоді Fast Show (1997).

У віці 14 років Емі написала свої перші пісні і вперше спробувала наркотики. Рік потому вона почала працювати одночасно в World Entertainment News Network і в джаз-групі. За посередництва тодішнього бойфренда, соул-виконавця Тайлера Джеймса, вона підписала свій перший контракт — з EMI, а отримавши чек, запросила до студії DAP-Kings, акомпануючий склад нью-йоркської співачки Шарон Найт, після чого з ним же почала турне.

2007

20 жовтня 2003 вийшов дебютний альбом Frank записаний продюсером Салаама Ремі. Якщо не рахувати двох каверів, всі композиції були написані нею самою або в співавторстві. Альбом, прекрасно прийнятий критикою (рецензенти відзначили цікаві тексти; в пресі з'явилися порівняння з Серою Воун, Мейсі Грей і навіть Біллі Холідей) отримав дві Бріт-номінації (British Female Solo Artist, британська Закон Urban) увійшов до списку фіналістів Mercury Prize і став платиновим. Тим часом, сама Емі залишилася не задоволена результатом, зауваживши, що лише «на 80 % вважає альбом своїм» і натякнувши, що лейбл включив туди кілька композицій, які їй самій не подобаються. У тому ж році співачка виступила на фестивалі в Гластонбері (на сцені Jazzworld).

Другий альбом Back To Black, на відміну від першого, містив у собі трохи джазових мотивів: натхненням для співачки стала музика жіночих поп-груп 1950-1960-х років. Платівка була записана продюсерським дуетом Салаам Ремі — Марк Ронсон. Останній, крім того, допоміг і з просуванням, зігравши кілька ключових треків у своєму нью-йоркському радіо-шоу на East Village Radio.

Back To Black вийшов у Британії 30 жовтня 2006 і піднявся до першого місця. В Billboard-чарті він піднявся до сьомої позиції, тим самим встановивши рекорд (найвище місце для дебютного альбому британської виконавиці) який два тижні потому побила Джосс Стоун. У червні 2008 року Емі Вайнгауз потрапила в лікарню, де у неї була діагностована емфізема легень.

Смерть[ред.ред. код]

Квіти біля дому співачки 23 липня 2011

23 липня 2011 Емі Вайнгауз знайшли мертвою в своєму будинку в Кемдені, в північному Лондоні. Причини смерті встановлюються. Відомо, що співачка мала серйозні проблеми з алкоголем і наркотиками. Останні новини про неї стосувалися відміни європейських гастролей, запланованих на літо 2011 року. Тур почався з виступу в Сербії, на яке Вайнгауз вийшла в стані сильного алкогольного сп'яніння. Після цього менеджери співачки ухвалили рішення про скасування двох наступних шоу, а потім і всього турне.

26 липня співачку поховали на кладовищі Еджвербері, що на півночі Лондона. Поховання пройшло у вузькому колі сім'ї та друзів. Серед присутніх були британський музикант Марк Ронсон та дочка Оззі Осборна Келлі, яка прийшла на церемонію з білою трояндою і пишною зачіскою а-ля 60-ті роки, що стала фірмовим знаком самої Вайнгауз. Колишньому чоловікові співачки Блейку Філдер-Сівілу, який відбуває тюремне ув'язнення за озброєний грабіж, приїхати на кладовище не дозволили. На церемонії були прочитані молитви англійською мовою та івритом, а потім присутні заспівали улюблену пісню Емі «So Far Away», написану 40 років тому Керол Кінг[2].

Пам'ять[ред.ред. код]

Бронзовий пам'ятник Емі Вайнгауз у лондонському парку

Фанати і знаменитості по всьому світу швидко відгукнулися на раптову смерть Вайнгауз у Твіттері та інших соціальних мережах.

Лейбл «Universal Republic» у своїй заяві про смерть свого виконавця заявив: «Ми глибоко засмучені раптовою втратою такого обдарованого музиканта, артиста і виконавця».

Відразу після звістки про смерть кілька відомих музикантів присвятили Емі свої виступи. Уже 23 липня, під час концерту в Міннеаполісі, соліст ірландської групи U2 Боно перед виконанням своєї пісні «Stuck in a Moment You Can not Get Out Of» сказавв, що присвячує її раптово померлій британській соул-співачці Емі Вайнгауз. Лілі Аллен, Джессі Джей і Бой Джордж також присвятили свої останні виступи британській співачці. Американська панк-рок група Green Day включила в свій альбом ¡Dos !, випущений в 2012 році пісню «Amy», як данину пам'яті цій співачці.

Російська альтернативна рок-група «Слот» написала пісню «RIP», яку присвятила Емі.

Також співачка увійшла в так званий Клуб 27, тобто потрапила в список музикантів, які значно вплинули на становлення і розвиток музики і померлих у віці 27 років.

14 вересня 2014 в лондонському районі Кемден-таун відкрили бронзовий пам'ятник Емі Вайнгауз. Захід приурочили до дня народження співачки, якій в цей день виповнився б 31 рік. Скульптура в натуральну величину в точності повторює зовнішність зірки, включаючи її фірмову зачіску.

Дискографія[ред.ред. код]

Графіті присвячене Емі Вайнгауз у Барселоні

Альбоми[ред.ред. код]

Сингли[ред.ред. код]

  • «Stronger Than Me» (2003)
  • «Take the Box» (2004)
  • «In My Bed / You Sent Me Flying» (2004)
  • «Pumps / Help Yourself» (2004)
  • «Rehab» (2006)
  • «You Know I'm No Good» (2007)
  • «Back to Black» (2007)
  • «Tears Dry on Their Own» (2007)
  • «Valerie» (з Марком Ронсоном) (2007)
  • «Love Is a Losing Game» (2007)
  • «B Boy Baby» (з Mutya Buena)(2007)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]