Емі Вайнгауз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емі Вайнгауз
англ. Amy Winehouse
Зображення
Емі Вайнгауз у 2007 році
Основна інформація
Дата народження 14 вересня 1983(1983-09-14)
Місце народження Лондон, Велика Британія
Дата смерті 23 липня 2011(2011-07-23) (27 років)
Місце смерті Лондон, Велика Британія
Причина смерті отруєння[1]
Поховання Еджверd
Роки активності 20032011
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність Єврейка
Професії авторка-виконавиця, гітаристка, джазвумен, джаз-гітарист, естрадний артист, студійна виконавиця
Освіта Театральна школа Сільвії Янгd[2], The Mount, Mill Hill Internationald[2], Bourne Grammar Schoold, академія ім. Ешмолаd і Лондонська школа виконавського мистецтва і технологій
Співацький голос контральто
Жанри соул, R&B, джаз, регі
Нагороди
Автограф Amy Winehouse Signature.svg
Офіційний сайт
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

Е́мі Джейд Вайнга́уз (англ. Amy Jade Winehouse; 14 вересня 1983(19830914), Лондон — 23 липня 2011, Лондон) — британська співачка, авторка пісень, музикантка в жанрах соул-поп із джазовими мотивами. Рекордсменка Книги рекордів Гіннеса з п'ятьма преміями «Греммі». Визнана однією з найуспішніших британських попзірок.

Двічі лавреатка Нагороди Айвор Новелло. Перший альбом «Frank» (2003) був номінований на Mercury Prize. 14 лютого 2007 року отримала «Brit Award» як «Найкраща британська виконавиця» (Best British Female Artist). Другий альбом «Back to Black» приніс їй 6 номінацій «Греммі» і перемогу в 5 категоріях, включно з «Record of the Year». За версією газети Sunday Times, посіла 10 місце в списку найбагатших музикантів Британії віком до 30-ти. Її статок оцінювався в 10 мільйонів фунтів стерлінгів (16,5 млн доларів)[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 14 вересня 1983 Саутгейті (Енфілд, Лондон) в єврейській родині[4]. Сім'я здавна була занурена в музичне життя насамперед у джаз[5]: бабуся по батьківській лінії Синтія в 1940-х мала стосунки з легендарним британським джазменом Ронні Скоттом[6], а брати матері були професійними джазовими музикантами. Емі обожнювала бабусю і зробила татуювання Cynthia на руці[7].

Виступ 2007 року

У школі Ешмоул (Ashmole School) навчалася з Деном Гіллеспі Селлз («Feeling») та Рейчел Стівенс («S Club 7»). У 10 років Емі з подругою Джульєтт Ешбі зібрала реп-гурт Sweet 'n' Sour[8], а в 12 вступила в Театральну школу Сільвії Янг, звідки через два роки була виключена за недостатню старанність і погану поведінку[9][10]. Разом з іншими учнями Емі встигла знятися в епізоді Fast Show (1997)[11].

У 14 років вперше спробувала наркотики, від яких мала залежність решту життя.

Була одружена з Блейком Філдер-Сівілом. У червні 2008 року потрапила в лікарню, де їй діагностували емфізему легень.

Довгий час до смерті не вживала алкоголю та боролася з харчовим розладом[12], кілька років лікуючись від алкоголізму та наркоманії, зокрема, пройшла курс в реабілітаційній клініці.

23 липня 2011 року Емі Вайнгауз знайшли мертвою в її будинку в Кемдені, в північному Лондоні[13]. Причиною смерті слідство визначило алкогольну інтоксикацію.[14] Лікарка-терапевтка Вайнгауз, докторка Крістіна Ромте бачила її ввечері напередодні смерті, і та сказала, «що не хоче вмирати». Біля тіла було знайдено дві пляшки від горілки, алкоголь співачка вжила самостійно.

26 липня у вузькому колі родини та друзів похована на кладовищі Еджвербері, що на півночі Лондона[15]. На церемонії читали молитви англійською та івритом, а потім співали улюблену пісню Емі «So Far Away», написану 40 років тому Керол Кінг[16].

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 14 років Вайнгауз написала свої перші пісні. Вже тоді планувала стати співачкою, у разі невдачі — офіціанткою[17]. Рік потому почала працювати одночасно в World Entertainment News Network і в джаз-гурті[18][9]. За посередництва бойфренда, соул-виконавця Тайлера Джеймса, Вайнгауз підписала перший контракт — з EMI, а, отримавши чек, запросила до студії DAP-Kings гурт, що акомпанував нью-йоркській співачці Шарон Найт, після чого вирушила з ним в турне[19]. 20 жовтня 2003 випустила дебютний альбом Frank, записаний продюсером Салаама Ремі[20]. Окрім двох каверів, усі композиції написала Вайнгауз або в співавторстві. Альбом, прекрасно прийнятий критикою (відзначали цікаві тексти; преса порівнювала з Серою Воун, Мейсі Грей і Біллі Голідей), отримав дві Бріт-номінації (British Female Solo Artist, британська Закон Urban), увійшов до списку фіналістів Mercury Prize[21] і став платиновим. Сама Вайнгауз залишилася не задоволена результатом, зауваживши, що лише «на 80 % вважає альбом своїм» і натякнувши, що лейбл включив туди кілька композицій, які їй не подобаються[6]. Того ж року виступила на фестивалі в Гластонбері (на сцені Jazzworld).

Другий альбом Back To Black, на відміну від першого, містив трохи джазових мотивів: натхненням стала музика жіночих попгуртів 1950–1960-х. Платівка була записана продюсерським дуетом Салаама Ремі та Марка Ронсона. Останній також допоміг і з просуванням, зігравши кілька ключових треків у своєму нью-йоркському радіошоу на East Village Radio. Back To Black вийшов у Британії 30 жовтня 2006 і дістався першого місця. У Billboard-чарті він досягнув сьомої позиції, встановивши рекорд (найвище місце для дебютного альбому британської виконавиці), який два тижні потому побила Джосс Стоун.


Останні новини про неї стосувалися відміни європейських гастролей, запланованих на літо 2011 року. Тур почався з виступу в Сербії, на який Вайнгауз вийшла в стані сильного алкогольного сп'яніння. Після цього її менеджери скасували два наступні шоу, а потім і все турне.

Квіти біля дому співачки 23 липня 2011

Пам'ять[ред. | ред. код]

Бронзовий пам'ятник Емі Вайнгауз у лондонському парку

Фани і знаменитості по всьому світу швидко відгукнулися на раптову смерть Вайнгауз у Твіттері та інших соціальних мережах.

Лейбл «Universal Republic» у заяві про смерть своєї виконавиці заявив: «Ми глибоко засмучені раптовою втратою такої обдарованої музикантки, артистки й виконавиці»[22].

Відразу після звістки про смерть кілька відомих музикантів присвятили Вайнгауз свої виступи. Уже 23 липня, під час концерту в Міннеаполісі, соліст ірландського гурту U2 Боно перед виконанням своєї пісні «Stuck in a Moment You Can not Get Out Of» сказав, що присвячує її раптово померлій британській соул-співачці Емі Вайнгауз[23]. Лілі Аллен, Джессі Джей і Бой Джордж також присвятили свої останні виступи британській співачці. Американський панк-рок-гурт Green Day включив в свій альбом ¡Dos !, випущений 2012 року, пісню «Amy» як данину пам'яті[24]. Російський альтернативний рок-гурт «Слот» написав пісню «RIP», яку присвятив Вайнгауз[25].

Емі Вайнгауз увійшла в так званий Клуб 27, список музикантів, які значно вплинули на становлення і розвиток музики й померли у 27 років.

14 вересня 2014 року в лондонському районі Кемден-таун відкрито бронзовий пам'ятник Емі Вайнгауз. Захід приурочили до дня народження співачки, якій цього дня виповнився б 31 рік. Скульптура в натуральну величину повторює зовнішність зірки, включно з її фірмовою зачіскою[26][27].

Дискографія[ред. | ред. код]

Графіті з Емі Вайнгауз у Барселоні

Альбоми[ред. | ред. код]

Сингли[ред. | ред. код]

  • «Stronger Than Me» (2003)
  • «Take the Box» (2004)
  • «In My Bed / You Sent Me Flying» (2004)
  • «Pumps / Help Yourself» (2004)
  • «Rehab» (2006)
  • «You Know I'm No Good» (2007)
  • «Back to Black» (2007)
  • «Tears Dry on Their Own» (2007)
  • «Valerie» (з Марком Ронсоном) (2007)
  • «Love Is a Losing Game» (2007)
  • «B Boy Baby» (з Mutya Buena)(2007)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://web.archive.org/web/20140329134528/http://www.bbc.co.uk/news/uk-england-london-20944431
  2. а б Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  3. В Лондоні поховали Емі Уайнхаус. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 26 липня 2011. 
  4. Winehouse, 2012, с. xiii.
  5. Amy Winehouse | Biography & History. AllMusic (en-us). Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 26 листопада 2020. 
  6. а б Mulholland, Garry (1 лютого 2004). Charmed and dangerous. The Observer (en-GB). ISSN 0029-7712. Архів оригіналу за 22 грудня 2013. Процитовано 26 листопада 2020. 
  7. Amy Winehouse Tattoos. Amy Winehouse Forever (амер.). Архів оригіналу за 18 листопада 2018. Процитовано 26 листопада 2020. 
  8. Amy Winehouse - AskMen.com. web.archive.org. 25 серпня 2008. Архів оригіналу за 25 серпня 2008. Процитовано 26 листопада 2020. 
  9. а б The Diva and Her Demons: Rolling Stone's 2007 Amy Winehouse Cover Story | Rolling Stone Music. web.archive.org. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 25 липня 2011. Процитовано 26 листопада 2020. 
  10. Amy Winehouse: The Q interview - Features, Music - The Independent. web.archive.org. 4 квітня 2009. Архів оригіналу за 4 квітня 2009. Процитовано 26 листопада 2020. 
  11. "The Fast Show" Episode #3.2 (TV Episode 1997) - IMDb. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 26 листопада 2020. 
  12. Winehouse's new inquest verdict (en-GB). 8 січня 2013. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 29 вересня 2019. 
  13. Amy Winehouse found dead, aged 27. BBC News. 24 липня 2011. Архів оригіналу за 23 липня 2011. 
  14. Amy Winehouse inquest: Singer drank herself to death. BBC News (en-GB). 8 січня 2013. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2020. 
  15. Levy, Glen (26 липня 2011). ‘Good Night, My Angel’: Friends and Family Gather for Amy Winehouse’s Funeral. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 26 листопада 2020. 
  16. На похороні Емі Вайнхаус прочитали молитву на івриті
  17. 8 років без Емі Вайнгауз. Згадуємо легенду. Tokar.ua. 23 липня 2019. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019. 
  18. Amy Winehouse @ Access All Areas.net.au. web.archive.org. 15 лютого 2008. Архів оригіналу за 15 лютого 2008. Процитовано 26 листопада 2020. 
  19. Sisario, Ben (29 вересня 2007). She’s Not Anybody’s Backup Act (Published 2007). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 26 листопада 2020. 
  20. Producer Salaam Remi speaks on the anniversary of Amy Winehouse's death | NME. NME Music News, Reviews, Videos, Galleries, Tickets and Blogs | NME.COM (en-GB). 23 липня 2012. Процитовано 26 листопада 2020. 
  21. The unique legacy of Amy Winehouse at the BBC - BBC Music. www.bbc.co.uk (en-GB). 21 червня 2015. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 26 листопада 2020. 
  22. Amy Winehouse Found Dead | MTV UK. www.mtv.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 26 листопада 2020. 
  23. Kaufman, Gil. Amy Winehouse Funeral Held In London. MTV News (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 26 листопада 2020. 
  24. Green Day write song in tribute to Amy Winehouse | NME. NME Music News, Reviews, Videos, Galleries, Tickets and Blogs | NME.COM (en-GB). 26 липня 2012. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 26 листопада 2020. 
  25. The Fast Show: короткая жизнь Эми вдохновила многих | 365mag.ru. Журнал "365". 30 липня 2015. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 26 листопада 2020. 
  26. Life-size Amy Winehouse statue unveiled in north London. BBC News (en-GB). 14 вересня 2014. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020. 
  27. Amy Winehouse life-size statue to be unveiled on her birthday. BBC News (en-GB). 21 серпня 2014. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2020. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Емі Вайнгауз