Перейти до вмісту

Емі Вайнгауз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щодо інших людей з іменем Емі див. Емі (значення).
Емі Вайнгауз
англ. Amy Winehouse Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Зображення
Емі Вайнхауз у 2008 році
Основна інформація
Повне ім'яангл. Amy Jade Winehouse[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження14 вересня 1983(1983-09-14)
Місце народженняЛондон, Велика Британія
Дата смерті23 липня 2011(2011-07-23) (27 років)
Місце смертіЛондон, Велика Британія
Причина смертіалкогольне сп'яніння[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЕджверd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності2003—2011
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
НаціональністьЄврейка
Професіїавторка-виконавиця, гітаристка, джазвумен, джаз-гітарист, музикантка, студійна виконавиця, співачка, авторка пісень, мисткиня, композиторка Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаТеатральна школа Сільвії Янгd[3], The Mount, Mill Hill Internationald[3], Bourne Grammar Schoold, академія ім. Ешмолаd і Лондонська школа виконавського мистецтва і технологій Редагувати інформацію у Вікіданих
Співацький голосконтральто Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментигітара, ударна установка і вокал[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрисоул, R&B, джаз, регі
КолективиКлуб 27 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблиUniversal Music Group, Island Records і Republic Records Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
БатькоMitchell Winehoused[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиJanis Seatond[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зBlake Fielder-Civild Редагувати інформацію у Вікіданих
Офіційний сайт
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Виступ 2007 року

Е́мі Джейд Вайнха́уз (англ. Amy Jade Winehouse; 14 вересня 1983(19830914), Лондон — 23 липня 2011, Лондон) — британська співачка, авторка пісень, музикантка в жанрах соул-поп із джазовими мотивами. Рекордсменка Книги рекордів Гіннеса з п'ятьма преміями «Греммі». Визнана однією з найуспішніших британських попзірок.

Двічі лауреатка Нагороди Айвор Новелло. Перший альбом «Frank» (2003) був номінований на Mercury Prize. 14 лютого 2007 року отримала «Brit Award» як «Найкраща британська виконавиця» (Best British Female Artist). Другий альбом «Back to Black» приніс їй 6 номінацій «Греммі» і перемогу в 5 категоріях, включно з «Record of the Year». За версією газети Sunday Times, посіла 10 місце в списку найбагатших музикантів Британії віком до 30-ти. Її статок оцінювався в 10 мільйонів фунтів стерлінгів (16,5 млн доларів)[4].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Емі Джейд Вайнгауз народилася 14 вересня 1983 року в лікарні «Чейз Фарм» на Гордон-Хілл[en] в Енфілді (Лондон), у єврейській родині[5]. Її батько, Мітчелл «Мітч» Вайнгауз, був монтажником віконних панелей та водієм таксі; мати, Дженіс Вайнгауз (уроджена Сітон), була фармацевтом[6][7]. 2003 року у матері діагностували розсіяний склероз[8]. Прапрадід Емі, Гарріс Вайнгауз, 1891 року емігрував з Мінська (Білорусь) до Лондона[9]. У неї є старший брат Алекс (1979 року народження)[10]. Сім'я жила в лондонському районі Саутгейт[en][5], де вона відвідувала Початкову школу Осідж, а потім Середню школу Ешмол[11][12]. У дитинстві Вайнгауз відвідувала єврейську недільну школу[13]. В одному зі своїх інтерв'ю, коли Емі вже стала відомою, вона висловила своє несхвалення цієї школи, сказавши, що раніше благала батька дозволити їй не ходити туди, і що, відвідуючи цей заклад, вона нічого не засвоїла з того, як бути єврейкою[14]. У тому ж інтерв'ю Вайнгауз сказала, що ходила до синагоги лише «з поваги» раз на рік на свято Йом-Кіпур[13].

Багато дядьків Вайнгауз по материнській лінії були професійними джазовими музикантами[15]. Бабуся Емі по батьковій лінії, Синтія, була співачкою і зустрічалася з англійським джазовим саксофоністом Ронні Скоттом[en][16]. Вона та батьки Емі вплинули на її інтерес до джазу[16]. Її батько, Мітч, часто співав їй пісні Френка Сінатри, а коли її сварили в школі, вона співала «Fly Me to the Moon» перед тим, як іти до директорки, щоб отримати догану[17]. Батьки Вайнгауз розлучилися, коли їй було дев'ять років, і вона жила з матір'ю у Ветстоуні[en] (Лондон), а на вихідні залишалася з батьком та його дівчиною у Гетфілд-Хіті[en], (Ессекс)[18][19].

1992 року бабуся Емі, Синтія, запропонувала їй відвідувати Театральну школу Сьюзі Ерншоу[en], куди вона ходила по суботах, щоб продовжити свою вокальну освіту і навчитися танцювати чечітку[20][21]. Емі відвідувала школу протягом чотирьох років і заснувала разом із подругою дитинства Джульєттою Ешбі реп-гурт «Sweet 'n' Sour», який проіснував недовго[22], після цього вона поступила на денну форму навчання до Театральної школи Сильвії Янг[en][23]. З часом повідомлялося, що Вайнгауз виключили зі школи, коли їй було 14 років, за «небажання вчитися», а також за пірсинг у носі, проте Сільвія Янг спростувала ці твердження: «Вона змінила школу у 15 років... Я чула, як говорили, що її виключили, але це не так. Я б ніколи не виключила Емі»[10][24][25]. Мітч Вайнгауз також спростував ці заяви[6]. Викладач англійської мови в Театральній школі Сильвії Янг запам'ятав в Емі письменницький талант, передбачаючи, що вона стане романісткою або журналісткою[26]. Вона відвідувала Школу Маунт у Міл-Хілі та Школу BRIT у Селхерсті[en] (Кройдон), яку залишила у віці 16 років[27][28].

Погравши на гітарі свого брата Алекса, у віці 14 років Вайнгауз вирішила купила власну гітару і незабаром почала писати музику. Невдовзі після цього вона стала заробляти на життя, працюючи журналісткою у сфері розваг у компанії «World Entertainment News Network», а також співати з місцевим гуртом «Bolsha Band»[10][29]. У липні 2000 року вона стала провідною вокалісткою Національного молодіжного джазового оркестру[en]. Вдома вона вчилася і практикувалася у виконанні пісень Френка Сінатри, Дайни Вашингтон, Сари Вон і Мінні Ріппертон[en] — співачок, які, за її словами, «проникали в пісню» і переробляли її на свій лад, а не співали її прямо, як написано[29]. Найкращий друг Вайнгауз, соул-співак Тайлер Джеймс, надіслав її демо-запис людині, яка займалася звукозаписом[16].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

2002—2005: початок кар'єри, альбом «Frank»

[ред. | ред. код]

2002 року Вайнгауз підписала контракт з компанією Саймона Фуллера[en] «19 Management» і спочатку отримувала 250 фунтів стерлінгів на тиждень у рахунок майбутніх доходів[30]. Поки Вайнгауз працювала в «19 Management», її ім'я трималося в секреті у сфері звукозаписуючої індустрії[31], попри те що вона регулярно виконувала джазові стандарти в клубі «Cobden[en]»[30]. Її майбутній A&R-представник в лейблі «Island», Даркус Біз, почув про неї випадково, коли менеджер братів Льюїнсон показав йому кілька постановок своїх клієнтів, в яких Вайнгауз була ключовою вокалісткою. Коли він запитав, хто ця співачка, менеджер відповів, що не має права цього говорити. Бажаючи підписати з нею контракт, Бізу знадобилося кілька місяців розпитувань, щоб зрештою дізнатися, хто ця співачка. Однак на той час Вайнгауз вже записала кілька пісень, підписала видавничу угоду з «EMI» і налагодила ділові стосунки з продюсером Салаамом Ремі[en][31].

Біз познайомив Вайнгауз зі своїм босом, керівником «Island» Ніком Гетфілдом[en], який поділився своїм ентузіазмом щодо підписання контракту з молодою артисткою. Вайнхауз підписала контракт з «Island» у той час, коли до неї почали проявляти інтерес інші конкуренти цього лейблу: представники «EMI» та «Virgin» теж почали робити свої кроки у цьому плані. Біз розповів «HitQuarters[en]», що, на його думку, ажіотаж навколо артистки, яка на той час була нетиповою поп-зіркою, був пов'язаний з негативною реакцією на музичні реаліті-шоу, аудиторія яких бажала бачити свіжих, справжніх молодих талантів[31].

20 жовтня 2003 року вийшов дебютний альбом Вайнгауз «Frank[en]». Продюсуванням альбому здебільшого займався Салам Ремі, багато пісень були написані під впливом джазу, і, за винятком двох кавер-версій, Вайнгауз стала співавторкою кожної пісні. Альбом отримав широке визнання критиків, які відзначили «холодний, критичний погляд» у його текстах[32][33][34]. Голос Вайнгауз порівнювали, серед інших, з голосами Сари Воган і Мейсі Грей[en][34][35].

Альбом потрапив на верхні рядки Британського чарту альбомів 2004 року, був номінований на премію «Brit Awards» у категоріях «Британська сольна виконавиця[en]» та «Британський урбан-виконавець[en]», й отримав платинову сертифікацію[36][37]. Пізніше, 2004 року, вона та Ремі отримали нагороду «Ivor Novello» за їхній перший спільний сингл «Stronger Than Me[en]», як за «Найкращу сучасну пісню»[38]. Альбом також увійшов до шорт-листа музичної премії «Mercury Music Prize» 2004 року. Того ж року вона виступила на фестивалі в Гластонбері (на сцені «Jazz World»), V фестивалі[en] та Монреальському міжнародному джазовому фестивалі[en]. Після виходу альбому Вайнгауз прокоментувала, що вона була «лише на 80 відсотків готова до виходу альбому», оскільки лейбл «Island» відхилив її вподобання щодо пісень та реміксів, які вона хотіла включити до нього[16]. Наступними синглами альбому стали «Take the Box[en]», «In My Bed[en]»/«You Sent Me Flying[en]» та «Pumps[en]»/«Help Yourself[en]»[39].

Другий альбом Back To Black, на відміну від першого, містив трохи джазових мотивів: натхненням стала музика жіночих попгуртів 1950–1960-х. Платівка була записана продюсерським дуетом Салаама Ремі та Марка Ронсона. Останній також допоміг і з просуванням, зігравши кілька ключових треків у своєму нью-йоркському радіошоу на East Village Radio. Back To Black вийшов у Британії 30 жовтня 2006 і дістався першого місця. У Billboard-чарті він досягнув сьомої позиції, встановивши рекорд (найвище місце для дебютного альбому британської виконавиці), який два тижні потому побила Джосс Стоун.

Останні новини про неї стосувалися відміни європейських гастролей, запланованих на літо 2011 року. Тур почався з виступу в Сербії, на який Вайнгауз вийшла в стані сильного алкогольного сп'яніння. Після цього її менеджери скасували два наступні шоу, а потім і все турне.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Вайнгауз виросла в єврейській сім'ї і пишалася тим, що вона єврейка, хоча й не була релігійною[40]. В одному з інтерв'ю Вайнгауз сказала: «Бути єврейкою для мене означає бути разом, як справжня родина. Це не означає запалювати свічки і вимовляти браху»[13]. Вайнгауз також часто виступала з медальйоном «Зірка Давида»[13].

2013 року в пам'ять про Вайнгауз Єврейський музей Лондона[en] провів виставку під назвою «Емі Вайнгауз: Сімейний портрет»[13]. Музей досліджував приїзд 1890 року її прапрадіда по батьковій лінії з Мінська, а також те, як сім'я зрештою оселилася в Лондоні, почавши з робітничих професій, а потім поступово перейшовши до середнього класу[13].

Відомо, що у Вайнгауз було 14 татуювань, включаючи «Татусева дівчинка» («Daddy's Girl») на лівій руці на честь її батька і пінап-зображення дівчини з ім'ям «Синтія» на правій руці в пам'ять про її єврейську бабусю[41]. 2011 році з'явилися повідомлення, що Вайнгауз збирається удочерити 10-річну дівчинку з Сент-Люсії на ім'я Данніка Августін. За словами Данніки та її сім'ї, Емі дуже прив'язалася до неї, яка жила у злиднях, під час тривалого перебування співачки на Карибському острові. Данніка називала Емі своєю мамою і казала, що у них були близькі, люблячі стосунки[42]. Її бабуся, Марджорі Ламберт, підтвердила, що Емі висловлювала сильне бажання удочерити Данніку і навіть була готова переїхати до Сент-Люсії, щоб стати їй повноцінною матір'ю[42]. Однак представник Вайнгауз спростував ці заяви, заявивши, що історія з удочерінням не відповідає дійсності[43].

Стосунки

[ред. | ред. код]

2006 року Вайнгауз зустрічалася з шеф-кухарем і музикантом Алексом Клером, під час перерви у її стосунках зі своїм бойфрендом і майбутнім чоловіком Блейком Філдером-Сівілом. Вона недовго жила з Клером[44]. Надалі Клер, так само як і Філдер-Сівіл, продав історію своїх стосунків з Вайнгауз виданню «News of the World», яка опублікувала її під заголовком «Емі, схиблена на бондажі, просто не може всидіти в ліжку» («Bondage Crazed Amy Just Can't Beehive in Bed»)[45][46][47].

Філдер-Сівіл, який раніше працював асистентом відеопродюсера[48], переїхав до Лондона зі свого рідного Лінкольнширу у віці 16 років, після того як залишив навчання у Борнській гімназії[20]. Він одружився з Вайнгауз 18 травня 2007 року в Маямі-Біч (штат Флорида). В інтерв'ю від червня 2007 року Вайнгауз зізналася, що іноді може бути жорстокою по відношенню до нього після того, як вип'є: «Коли він каже щось, що мені не сподобається, я б'ю його в підборіддя»[49]. У серпні 2007 року їх сфотографували закривавлених і в синцях на вулицях Лондона після нібито бійки, хоча вона стверджувала, що завдала собі тілесних ушкоджень сама[50]. Батьки та родичі Вайнгауз публічно висловлювали своє занепокоєння, зокрема, побоювання, що подружжя може покінчити життя самогубством. Батько Філдера-Сівіла закликав шанувальників бойкотувати музику Вайнгауз, а її батько, Мітч, казав, що це не допоможе[51]. Британський таблоїд цитував слова Філдера-Сівіла про те, як він пристрастив Вайнхауз до крек-кокаїна та героїна[52]. Повідомлялося, що під час побачення з Мітчем Вайнгаузом у в'язниці в липні 2008 року, Філдер-Сівіл сказав, що вони з Емі різали себе, щоб полегшити страждання від ломки[20]. Також зазначалося зізнання Вайнгауз про те, що 2008 року у неї був роман[53].

З 21 липня 2008 року по 25 лютого 2009 року Філдер-Сівіл був ув'язнений після того, як визнав свою провину за звинуваченнями у спробі перешкоджання здійсненню правосуддя та умисному нанесенні важких тілесних ушкоджень[54][55]. Інцидент, що стався в липні 2007 року, включав напад на власника пабу, в результаті якого він зламав вилицю потерпілому. Вайнгауз також заарештували на короткий термін у зв'язку з цим інцидентом[56]. Згідно зі стороною обвинувачення, власник пабу пішов на угоду, в рамках якої взяв 200 000 фунтів стерлінгів, щоб «фактично зам'яти [судову] справу і не з'являтися в суді», вказавши, що гроші належали Вайнгауз, яка втім не захотіла зустрічатися з особами які організували це, оскільки їй треба було відвідати церемонію нагородження[57][58]. Мітч Вайнгауз, як розпорядник коштів своєї дочки, заперечував, що гроші надійшли від неї[59].

Після того як на початку січня 2009 року Вайнгауз була помічена в компанії з актором-початківцем Джошуа Боуменом на відпочинку у Сент-Люсії, вона заявила, що «знову закохана, і їй не потрібні наркотики»[60]. Співчка прокоментувала, що «весь її шлюб був заснований на вживанні наркотиків» і що «на даний момент вона просто забула, що взагалі заміжня»[60]. 12 січня прес-секретар Вайнгауз підтвердив, що «надійшли документи», які, за словами адвоката Філдера-Сівіла, є шлюборозлучним процесом, заснованим на заяві про подружню зраду[61][62]. У березні в одному з журналів з'явился цитата Вайнгауз: «Я все ще люблю Блейка і хочу, щоб він переїхав до мого нового будинку зі мною — таким був мій план з самого початку... Я не дозволю йому розлучитися зі мною. Він — чоловіча версія мене, і ми ідеально підходимо одне одному»[63]. Втім, 16 липня 2009 року було оформлене остаточне розлучення, що набуло чинності 28 серпня 2009 року, за яке Філдер-Сівіл не отримав жодної компенсації[64][6][65].

З початку 2010 року і до самої смерті Вайнгауз перебувала у стосунках із британським письменником та кінорежисером Регом Тревісом[en][66]. Згідно з повідомленнями ЗМІ та біографією, написаною батьком Вайнгауз, вона і Тревіс планували одружитися і завести дітей[67]. Однак існують суперечливі повідомлення, у яких ідеться про те, що Вайнгауз того ж року відновила стосунки з Філдером-Сівілом і навіть обговорювала можливість повторного шлюбу[53].

Також повідомлялося і про інші можливі стосунки співачки. У липні 2008 року, коли репортер «Rolling Stone» Клер Гоффман запитала Вайнгауз, чи є у неї стосунки з музикантом Пітом Доерті[en], вона відповіла: «Ми просто хороші друзі», і додала — «Я попросила Піта зробити концептуальний міні-альбом, а він зробив таке обличчя, подивився на мене так, ніби я накакала на підлогу. Йому не хотілось це робити. Ми просто дуже близькі». Однак після смерті Вайнгауз, Догерті заявив, що він з нею колись були коханцями[68].

Наркоманія та психічний стан

[ред. | ред. код]

Наркоманія Вайнгауз була предметом пильної уваги преси протягом багатьох років[69]. 2005 року вона пережила період запою, вживання важких наркотиків і втрати ваги[6][20]. Надалі люди, які бачили співачку наприкінці того ж року і на початку 2006-го, повідомляли про її повернення до нормального життя, яке збіглося з написанням альбому «Back to Black»[20]. Проте, на думку сім'ї Вайнгауз, смерть бабусі в середині 2006 року, яка мала на неї стабілізуючий вплив, знову підштовхнула її до вживання наркотиків[20]. У серпні 2007 року Вайнгауз скасувала низку концертів у Великій Британії та Європі, пославшись на втому і погане самопочуття. У цей період її госпіталізували з передозуванням героїну, екстазі, кокаїну, кетаміну і алкоголю[70]. У різних інтерв'ю вона зізнавалася, що у неї є проблеми, пов'язні із самопошкодженням, депресією і розладами харчової поведінки[10][71].

В інтерв'ю «Los Angeles Times» Вайнгауз повідомила, що причиною її госпіталізації були наркотики і що «вона справді думала, що тоді для мене все скінчилося»[72]. Незабаром після цього батько Вайнгауз прокоментував, що коли він робив публічні заяви про її проблеми, він використовував ЗМІ, тому що це був єдиний спосіб достукатися до неї[73]. В інтерв'ю програмі «The Album Chart Show» на британському телебаченні Вайнгауз заявила, що у неї маніакальна депресія, а не алкоголізм, додавши, що це звучить як «алкоголік у запереченні»[74]. У одному з американських виданнь зазначалося, що Вайнгауз стала «жертвою психічного захворювання в суспільстві, яке не розуміє що це і не реагує на це належним чином»[75]. На думку судового медика доктора Джейсона Пейн-Джеймса, Вайнгауз могла страждати на емоційно нестабільний розлад особистості. За його поясненнями, у співачкі спостерігалися такі симптоми цього розладу, як: екстремальні реакції на травми, зокрема, на покинутість (цьому симптому властиві «скажені спроби уникнути реальної або уявної покинутості»)[76]; імпульсивна або нерозсудлива поведінка, зокрема, розлади, пов'язані із вживанням психоактивних речовин, переїдання[77], повторювані суїцидальні думки, самопорізи або самоушкодження; інтенсивна емоційна дисрегуляція, що швидко змінюється; хронічне відчуття порожнечі або нудьги; нестабільні та хаотичні міжособистісні стосунки, що часто характеризуються чергуванням крайнощів ідеалізації та знецінення, також відомі як «розщеплення»; недоречний, інтенсивний гнів, який важко контролювати[78]. Перед смертю Вайнгауз пройшла обстеження у психіатра та психолога, де лікарі порекомендували їй пройти курс діалектично-поведінкової терапії (ДБТ)[79]. ДБТ базується на біосоціальній теорії[en] психічних захворювань і є першою терапією, яка експериментально продемонструвала свою загальну ефективність у лікуванні емоційно нестабільного розладу особистості[80][81].

Смерть

[ред. | ред. код]
Квіти біля будинку співачки 23 липня 2011 року

Охоронець Вайнгауз розповів, що приїхав до неї додому за три дні до її смерті і відчув, що вона була дещо напідпитку. Через два дні після цього її мати також визнала, що Емі була «не в собі»[82]. Того ж дня Вайнгауз відвідав її лікар для одного з планових оглядів через її слабкий стан, хоча жодних відхилень від норми не виявилось, як потім повідомляло видання «The Sun»: «Лікар був задоволений її станом. Коли він пішов у п'ятницю ввечері, у нього не було жодних занепокоєнь. Проте менш ніж через 24 години її знайшли мертвою»[83]. Після обстеження Вайнгауз зателефонувала лікарю і зізналася у своїх почуттях з приводу співзалежності, заявивши: «Я не хочу вмирати»[84]. Також вона розповіла йому про те, як намагалася позбутися залежності, але не змогла цього зробити. Це були останні записані слова Вайнгауз, а в останній розмові її охоронця з нею була цитата: «Якби я могла, я б повернула все назад, щоб просто ходити вулицею без проблем»[85].

Її охоронець продовжував спостерігати за тим, як співачка потрохи випивала протягом наступних кількох днів після його приїзду, і пізніше сказав, що вона «сміялася, слухала музику і дивилася телевізор о 2-й годині ночі в день своєї смерті». Інше джерело стверджує, що вона дивилася старі записи минулих виступів і віддавалася спогадам[86]. О 10 годині ранку 23 липня 2011 року охоронець побачив, що вона лежить на ліжку, і спробував (безуспішно) розбудити її. Це не викликало особливих підозр, оскільки вона зазвичай довго спала після вечірки. За словами охоронця, невдовзі після 15:00 години він знову перевірив її і побачив, що Емі лежить у тій самій позі, що й раніше, через що він зробив ще одну перевірку, в результаті якої виявив, що вона не дихає і не має пульсу; за його словами після цього він викликав швидку допомогу[87]. О 15:54 годині до будинку Вайнгауз в Камдені (Лондон) прибуло дві карети швидкої допомоги[88][89]. Вайнгауз оголосили мертвою на місці події. Незабаром після цього її смерть підтвердила столична поліція[32]. Смерть Вайнгауз у віці 27 років викликала у ЗМІ порівняння з іншими музикантами, які померли у тому ж віці, об'єднаними під назвою «Клуб 27»[90].

Після оголошення смерті Вайнгауз, біля її будинку зібралися представники ЗМІ та знімальні групи. До житла співачки увійшли судово-медичні експерти, а поліція оточила вулицю ззовні; в її кімнаті вони знайшли одну маленьку і дві великі пляшки горілки[87]. Після смерті Вайнгауз побила свій другий рекорд Гіннеса: за кількістю пісень, виконаних жінкою, які одночасно потрапили до британського чарту синглів — їх стало вісім[91]. Лейбл звукозапису Вайнгауз, «Universal Republic», опублікував заяву, в якій, зокрема, йдеться «Ми глибоко засмучені раптовою втратою такого обдарованого музиканта, артиста та виконавця»[92].

Оскільки спочатку було мало підтвердженої інформації щодо причини смерті Вайнгауз, з'явилося багато спекуляцій на цю тему. У різних повідомленнях висловлювалися припущення про смертельне передозування наркотиками класу А, такими як екстазі, або смертельним коктейлем[93]. Батько Вайнгауз, Мітч, заперечував ці твердження, заявляючи: «Три роки тому Емі перемогла свою наркотичну залежність. Вона була найщасливішою за багато років». Наступного місяця, у серпні 2011 року, припущення про те, що причиною смерті Вайнгауз стало зловживання наркотичними речовинами, були спростовані офіційним токсикологічним звітом, опублікованим для громадськості, який показав, що в організмі співачки не знайшли жодних заборонених препаратів[94][95]. У жовтні 2011 року опублікували звіт патологоанатома, в якому зазначалося, що вміст алкоголю в крові Вайнгауз на момент її смерті становив 416 мг на 100 мл (0,416%), що більш ніж у п'ять разів перевищує встановлену законом норму для водіїв, які перебувають за кермом у нетверезому стані[87]. На думку патологоанатома, «ненавмисним наслідком» великої кількості випитого стала її «раптова і несподівана смерть», а його вердиктом стала «смерть внаслідок нещасного випадку»[96]. 17 грудня 2012 року британська влада відновила розслідування смерті Вайнгауз[97], коли було вирішено, що перший патологоанатом «недостатньо кваліфікований для цієї ролі». Друге розслідування, проведене 8 січня 2013 року, збіглося з висновками першого: патологоанатом, доктор Ширлі Редкліфф встановила, що «вона (Вайнгауз) добровільно вжила алкоголь, навмисна дія, яка набула несподіваного повороту і стала причиною її смерті». Друге розслідування винесло вердикт про нещасний випадок внаслідок алкогольного отруєння[98][99][100][101].

В інтерв'ю від червня 2013 року Алекс Вайнгауз поділився своїм переконанням, що розлад харчової поведінки його сестри і, як наслідок, фізична слабкість були основною причиною її смерті:

Вона дуже сильно страждала на булімію. Це не є якимось одкровенням — ви знали це, просто дивлячись на неї... Вона б зрештою померла, так як вона йшла до цього, але що дійсно вбило її, так це булімія... Я думаю, що вона зробила її слабшою і більш вразливою. Якби у неї не було розладу харчової поведінки, вона була б фізично сильнішою[11].

Похорон Вайнгауз відбувся 26 липня 2011 року на кладовищі Еджваребері-Лейн на півночі Лондона, це була приватна церемонія, на якій були присутні рідні та друзі[102][103][104]. Серед присутніх на приватній церемонії, яку провів рабин Френк Гелльнер, були: її мати і батько, Дженіс і Мітч Вайнгаузи, близькі друзі Нік Грімшоу[en] і Келлі Осборн, продюсер Марк Ронсон, похресниця Діонн Бромфілд[en] і її хлопець Редж Тревіс[102][103]. Батько співачки виголосив прощальну промову, сказавши: «На добраніч, моє янголятко, спи міцно. Мама і тато дуже сильно тебе люблять»[102]. Церемонія завершилася піснею Керол Кінг «So Far Away[en]», якій підспівували присутні, це була одна з улюблених пісень Вайнгауз[105][106][107][108]. Потім її кремували в крематорії Голдерс-Грін[109]. Сім'я провела дводенний траур (шива)[109]. 16 вересня 2012 року прах Вайнгауз поховали разом з прахом її бабусі Синтії Леві на тому самому кладовищі[110].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Бронзовий пам'ятник Емі Вайнхауз у лондонському парку

Фани і знаменитості по всьому світу швидко відгукнулися на раптову смерть Вайнхауз у Твіттері та інших соціальних мережах.

Лейбл «Universal Republic» у заяві про смерть своєї виконавиці заявив: «Ми глибоко засмучені раптовою втратою такої обдарованої музикантки, артистки й виконавиці»[111].

Відразу після звістки про смерть кілька відомих музикантів присвятили Вайнгауз свої виступи. Уже 23 липня, під час концерту в Міннеаполісі, соліст ірландського гурту U2 Боно перед виконанням своєї пісні «Stuck in a Moment You Can not Get Out Of» сказав, що присвячує її раптово померлій британській соул-співачці Емі Вайнхауз[112]. Лілі Аллен, Джессі Джей і Бой Джордж також присвятили свої останні виступи британській співачці. Американський панк-рок-гурт Green Day включив в свій альбом ¡Dos !, випущений 2012 року, пісню «Amy» як данину пам'яті[113].

Емі Вайнхауз увійшла в так званий Клуб 27, список музикантів, які значно вплинули на становлення і розвиток музики й померли у 27 років.

14 вересня 2014 року в лондонському районі Кемден-таун відкрито бронзовий пам'ятник Емі Вайнхауз. Захід приурочили до дня народження співачки, якій цього дня виповнився б 31 рік. Скульптура в натуральну величину повторює зовнішність зірки, включно з її фірмовою зачіскою[114][115].

Дискографія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Дискографія Емі Вайнхауз
Графіті з Емі Вайнхауз у Барселоні

Альбоми

[ред. | ред. код]

Сингли

[ред. | ред. код]
  • «Stronger Than Me» (2003)
  • «Take the Box» (2004)
  • «In My Bed / You Sent Me Flying» (2004)
  • «Pumps / Help Yourself» (2004)
  • «Rehab» (2006)
  • «You Know I'm No Good» (2007)
  • «Back to Black» (2007)
  • «Tears Dry on Their Own» (2007)
  • «Valerie» (з Марком Ронсоном) (2007)
  • «Love Is a Losing Game» (2007)
  • «B Boy Baby» (з Mutya Buena)(2007)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://klugwort.de/biografie/amy-winehouse
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20140329134528/http://www.bbc.co.uk/news/uk-england-london-20944431
  3. ↑ а б в г Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  4. ↑ В Лондоні поховали Емі Уайнхаус. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 26 липня 2011.
  5. ↑ а б Winehouse, 2012, с. xiii.
  6. ↑ а б в г Winehouse, 2012
  7. ↑ Senior, Amy (25 липня 2011). Death of Amy Winehouse spurs mourning among friends, family and fans as music world loses troubled star. www.mancunianmatters.co.uk. Архів оригіналу за 5 вересня 2012. Процитовано 5 серпня 2024.
  8. ↑ Janis Winehouse: Amy would be proud of how I'm coping with MS. The Irish News. 24 квітня 2019. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  9. ↑ Allsopp, Tatsiana (20 червня 2019). Belarus is the only CIS country where the last Amy Winehouse exhibition will be shown. BelarusDigest. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 3 травня 2022.
  10. ↑ а б в г Eliscu, Jenny (23 липня 2011). The Diva and Her Demons: Rolling Stone's 2007 Amy Winehouse Cover Story. Rolling Stone. Архів оригіналу за 25 липня 2011.
  11. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Alex не вказано текст
  12. ↑ Addley, Esther (17 серпня 2007). 'She has had her troubles but she has been catapulted to being a superstar ... the thing is, she absolutely can deliver'. The Guardian. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 24 січня 2023.
  13. ↑ а б в г д е Pfeffer, Anshel (9 липня 2013). Remembering Amy Winehouse as the Jew She Was Not. Haaretz. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 5 липня 2017.
  14. ↑ Weissman, Sara (23 липня 2015). 5 Facts About Amy Winehouse's Jewish Roots. HuffPost. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 5 липня 2017.
  15. ↑ Cordor, Cyril. Amy Winehouse – Artist Biography. AllMusic. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 28 березня 2017.
  16. ↑ а б в г Mulholland, Garry (31 січня 2004). Charmed and dangerous. The Guardian. Архів оригіналу за 22 грудня 2013.
  17. ↑ Nissim, Mayer (13 липня 2012). Exclusive: Amy Winehouse music playlist: Mitch chooses the songs of Amy's life. Digital Spy. Архів оригіналу за 14 липня 2014.
  18. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Independentobituary не вказано текст
  19. ↑ Winehouse, 2012, с. 12.
  20. ↑ а б в г д е Sandall, Robert (27 липня 2008). Can Amy Winehouse be saved?. The Sunday Times Magazine. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008.
  21. ↑ Winehouse, 2012, с. 15.
  22. ↑ Amy Winehouse. AskMen. Архів оригіналу за 25 серпня 2008.
  23. ↑ Sylvia Young Theatre School - Alumni. sylviayoungtheatreschool.co.uk. Архів оригіналу за 4 квітня 2024. Процитовано 4 квітня 2024.
  24. ↑ Roussoulis, Henrietta (18 січня 2004). Amy Winehouse: The Q interview. The Independent on Sunday. Архів оригіналу за 4 квітня 2009.
  25. ↑ Nissim, Mayer (8 вересня 2009). Young: 'We never expelled Winehouse'. Digital Spy. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 1 серпня 2020. "I think she genuinely believed that [she had been expelled], because her mum took her out to go to another school.
  26. ↑ Fame Academy. The Guardian. 12 вересня 2008. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2023.
  27. ↑ Amy Winehouse: 1983–2011. The Daily Telegraph. 23 липня 2011. Архів оригіналу за 26 липня 2011. ...aged 16, she dropped out of school and sang with a jazz band...Aged 12, she won a scholarship to the Sylvia Young Theatre School, but poor exam results and general attitude problems led her mother to move her to the Mount in Mill Hill, an all-girls school which she hated. She ended up at the Brit Performing Arts and Technology School in Croydon
  28. ↑ Braddock, Kevin (28 січня 2007). Fame Academy: The Brit School. The Independent. Архів оригіналу за 9 травня 2008. Performers including Amy Winehouse, The Kooks, Katie Melua, Floetry, Dane Bowers, The Feeling, The Noisettes, Imogen Heap and the 2006 Christmas Number One holder, Leona Lewis, were all tutored at the Brit School, and more than 60 per cent of the school's leavers go on to work in the creative industries.
  29. ↑ а б Amy Winehouse – Interview. www.accessallareas.net.au. Архів оригіналу за 15 лютого 2008. Процитовано 29 липня 2024.
  30. ↑ а б Winehouse, 2012, с. 34.
  31. ↑ а б в Bouwman, Kimbel (23 лютого 2004). Interview with Darcus Beese, A&R at Island for Amy Winehouse, Sugababes. HitQuarters. Архів оригіналу за 23 січня 2012.
  32. ↑ а б Amy Winehouse found dead, aged 27. BBC News. 24 липня 2011. Архів оригіналу за 23 липня 2011.
  33. ↑ Lindon, Beccy (16 жовтня 2003). Amy Winehouse, Frank. The Guardian. Архів оригіналу за 20 вересня 2013.
  34. ↑ а б Bush, John. Amy Winehouse – Frank. AllMusic. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 4 листопада 2006.
  35. ↑ Boraman, Greg (27 листопада 2003). Amy Winehouse Frank Review. BBC Music. Архів оригіналу за 21 квітня 2010.
  36. ↑ Amy Winehouse (official site). AmyWinehouse.co.uk. Архів оригіналу за 18 вересня 2009.
  37. ↑ Winehouse, 2012, с. 55.
  38. ↑ ASCAP Members Honored at the Ivors. American Society of Composers, Authors and Publishers. Архів оригіналу за 28 червня 2004.
  39. ↑ Amy Winehouse discogs.com Процитовано 9 квітня 2025
  40. ↑ Amy Winehouse: in her own words. The Guardian. 22 липня 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 5 липня 2017.
  41. ↑ Amy Winehouse Tattoos. Amy Winehouse Forever. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 5 липня 2017.
  42. ↑ а б Amy Winehouse planned to adopt a 10-year-old girl when she died. The Independent. 30 липня 2011. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  43. ↑ Kiri Blakeley (1 серпня 2011). Was Amy Winehouse Really Adopting A Little Girl?. Forbes. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 31 травня 2024.
  44. ↑ Winehouse, 2012, с. 62.
  45. ↑ Amy Winehouse: 1983–2011. The Daily Telegraph. 23 липня 2011. Архів оригіналу за 29 липня 2011.
  46. ↑ Amy Winehouse cut out my heart and stomped on it says ex. NOW Daily. 29 квітня 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2016.
  47. ↑ Hoffman, Claire (10 липня 2008). Up All Night With Amy Winehouse: Rolling Stone's 2008 Story. Rolling Stone. с. 2 of 3. Архів оригіналу за 1 січня 2014.
  48. ↑ Singer Amy Winehouse weds in Miami Beach. Yahoo! News. Associated Press. 18 травня 2007. Архів оригіналу за 21 травня 2007.
  49. ↑ Ogunnaike, Lola (1 липня 2008). Commentary: Whither Winehouse? (Пресреліз). CNN. Архів оригіналу за 27 січня 2012.
  50. ↑ Amy Winehouse bloody, bruised after alleged fight with husband. International Herald Tribune. Associated Press. 24 серпня 2007. Архів оригіналу за 7 грудня 2008.
  51. ↑ Fans Urged to boycott Winehouse. BBC News. 28 серпня 2007. Архів оригіналу за 15 липня 2014.
  52. ↑ Perry, Simon (1 грудня 2008). Divorce Drama for Amy Winehouse?. People. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 31 травня 2014.
  53. ↑ а б Drugs and Infidelity Doomed Amy Winehouse's Marriage to Blake Fielder-Civil. Biography (амер.). 17 травня 2024. Процитовано 1 січня 2025.
  54. ↑ Addley, Esther (10 червня 2008). Crime: Amy Winehouse's husband pleads guilty to GBH and cover-up. The Guardian. Архів оригіналу за 6 листопада 2011. Процитовано 4 серпня 2024.
  55. ↑ Winehouse husband must stay in jail, judge rules. The Times. 21 липня 2008. Процитовано 5 серпня 2024.
  56. ↑ Winehouse is arrested by police. BBC News. 18 грудня 2007. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014.
  57. ↑ Amy Winehouse husband Blake Fielder-Civil 'used her money to pay off victim'. The Times. 11 червня 2008. Архів оригіналу за 10 квітня 2024. Процитовано 10 квітня 2024.
  58. ↑ Singer absent from 'plot' meeting. BBC News. 11 червня 2008. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014.
  59. ↑ Winehouse, 2012.
  60. ↑ а б Amy Winehouse's husband seeks divorce (Пресреліз). CNN. 12 січня 2009. Архів оригіналу за 21 січня 2009.
  61. ↑ Amy Winehouse's husband to file for divorce. MSNBC. Associated Press. 12 січня 2009. Архів оригіналу за 21 січня 2009. Процитовано 10 червня 2016.
  62. ↑ Collett-White, Mike (12 січня 2009). Amy Winehouse's husband seeks divorce (Пресреліз). Reuters. Архів оригіналу за 13 лютого 2009.
  63. ↑ Laurie I (24 березня 2009). Winehouse 'Won't Let' Husband Divorce Her. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  64. ↑ Winehouse divorces Fielder-Civil. BBC News. 16 липня 2009. Архів оригіналу за 21 жовтня 2022.
  65. ↑ Isola, Laurie (7 липня 2010). Blake Fielder-Civil received nothing in Amy Winehouse split. SFGate. Архів оригіналу за 26 січня 2011.
  66. ↑ Amy Winehouse's boyfriend Reg Traviss: 'Drugs were not part of her world when she died'. NME. 25 жовтня 2011. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 11 лютого 2020.
  67. ↑ Love, Ryan (12 вересня 2011). Amy Winehouse, Reg Traviss would have married and had children, says dad Mitch. Digital Spy. Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 11 лютого 2020.
  68. ↑ Hoffman, Claire (10 липня 2008). Up All Night with Amy Winehouse: Rolling Stone's 2008 Story. Rolling Stone. Архів оригіналу за 27 липня 2013.
  69. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Guardian2011 не вказано текст
  70. ↑ Singh, Anita (8 травня 2008). Amy Winehouse bailed over drugs video. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 2 червня 2014.
  71. ↑ Profile: Amy Winehouse. BBC News. 29 липня 2008. Архів оригіналу за 7 січня 2009.
  72. ↑ Amy Winehouse was not hospitalised for 'exhaustion'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 28 травня 2015.
  73. ↑ Who'd be a pop star's parent?. BBC News. 17 березня 2008. Архів оригіналу за 22 грудня 2013.
  74. ↑ Salahi, Lara (25 липня 2011). Amy Winehouse: Career Shadowed by Manic Depression. ABC News. Архів оригіналу за 24 липня 2011.
  75. ↑ Sparber, Max (25 липня 2011). On the death of Amy Winehouse. MinnPost. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Her mental illness described also in Milloy, Courtland (24 липня 2011). Amy Winehouse another tragic victim of manic depression. The Washington Post. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 24 серпня 2017. and Satel, Sally (27 липня 2011). Amy Winehouse's Killers. The Wall Street Journal. Процитовано 28 липня 2011.
  76. ↑ Fertuck EA, Fischer S, Beeney J (December 2018). Social Cognition and Borderline Personality Disorder: Splitting and Trust Impairment Findings. The Psychiatric Clinics of North America. 41 (4): 613—632. doi:10.1016/j.psc.2018.07.003. ISSN 0193-953X. PMID 30447728. S2CID 53948600.
  77. ↑ Diagnostic criteria for 301.83 Borderline Personality Disorder – Behavenet. behavenet.com. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  78. ↑ 27 Club: The Last Hours Of Amy Winehouse | Our History. 22 березня 2022. Архів оригіналу за 23 травня 2023. Процитовано 23 травня 2023 — через www.youtube.com.
  79. ↑ Rayment, Tim (4 грудня 2011). Mental illness crippled Amy. The Sunday Times. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 23 травня 2023.
  80. ↑ Linehan, M. M.; Armstrong, H. E.; Suarez, A.; Allmon, D.; Heard, H. L. (1991). Cognitive-behavioral treatment of chronically parasuicidal borderline patients. Archives of General Psychiatry. 48 (12): 1060—64. doi:10.1001/archpsyc.1991.01810360024003. PMID 1845222.
  81. ↑ Linehan, M. M.; Heard, H. L.; Armstrong, H. E. (1993). Naturalistic follow-up of a behavioural treatment of chronically parasuicidal borderline patients. Archives of General Psychiatry. 50 (12): 971—974. doi:10.1001/archpsyc.1993.01820240055007. PMID 8250683.
  82. ↑ Amy Winehouse's mother: 'She seemed out of it'. The Florida Times-Union. Процитовано 16 травня 2024.
  83. ↑ Doctor gave singer 'all clear' the day before death. Irish Independent. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 16 травня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  84. ↑ Margaritoff, Marco (18 листопада 2023). 'I Don't Want To Die': The Story Of Amy Winehouse's Death And The Tragic Spiral Behind It. All That's Interesting. Архів оригіналу за 16 травня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  85. ↑ Byfield, Chris (11 вересня 2021). Amy Winehouse's heartbreaking final words to bodyguard. Express.co.uk. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  86. ↑ Levy, Glen (26 липня 2011). 'Good Night, My Angel': Friends and Family Gather for Amy Winehouse's Funeral. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 16 травня 2024.
  87. ↑ а б в Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою coronor не вказано текст
  88. ↑ Roberts, Randall (23 липня 2011). Soul singer Amy Winehouse found dead in her London home. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 7 листопада 2011.
  89. ↑ Amy Winehouse post-mortem takes place. BBC News. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 25 липня 2011.
  90. ↑ Chaney, Jen; Hughes, Sarah Anne (23 липня 2011). Amy Winehouse, Jimi Hendrix, Kurt Cobain and the 27 Club. The Washington Post. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 3 травня 2022.
  91. ↑ Rihanna, Lady Gaga and Adele break World Records with digital music sales. Guinness World Records. 7 вересня 2012. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014.
  92. ↑ Amy Winehouse Found Dead. MTV. 27 березня 2011. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 12 серпня 2024.
  93. ↑ Moodie, Clemmie (24 липня 2011). Amy Winehouse was 'past the point of caring' after row with lover. The Daily Mirror. Архів оригіналу за 22 травня 2024. Процитовано 10 серпня 2024.
  94. ↑ Gabbatt, Adam (23 серпня 2011). Amy Winehouse toxicology reports showed 'no illegal substances'. The Guardian. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  95. ↑ Amy Winehouse dead, family and friends farewell her at funeral. Daily Telegraph. 27 липня 2011. Процитовано 10 серпня 2024.
  96. ↑ Amy Winehouse death: Coroner records misadventure verdict. BBC News. 26 жовтня 2011. Архів оригіналу за 26 жовтня 2011.
  97. ↑ Duke, Alan (18 грудня 2012). Amy Winehouse death probe reopened. CNN. Архів оригіналу за 17 грудня 2012.
  98. ↑ Amy Winehouse inquest: Singer drank herself to death. BBC News. 8 січня 2013. Архів оригіналу за 29 березня 2014.
  99. ↑ Davenport, Justin (17 грудня 2012). Amy Winehouse inquest to be reheard as coroner not qualified. Evening Standard. Процитовано 16 травня 2024.
  100. ↑ Amy Winehouse died of alcohol poisoning, second inquest confirms. 8 січня 2013. Процитовано 12 серпня 2024.
  101. ↑ Topping, Alexandra (8 січня 2013). Amy Winehouse died of alcohol poisoning, second inquest confirms. The Guardian. Процитовано 16 травня 2024.
  102. ↑ а б в Levy, Glen (26 липня 2011). 'Good Night, My Angel': Friends and Family Gather for Amy Winehouse's Funeral. Time. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 26 липня 2011.
  103. ↑ а б Saunders, Emma (26 липня 2011). Singer Amy Winehouse bows out gracefully. BBC News. Архів оригіналу за 28 липня 2011.
  104. ↑ Family plan private funeral for Amy Winehouse. BBC News. 25 липня 2011. Архів оригіналу за 25 липня 2011.
  105. ↑ Amy Winehouse's favourite song of all time. Far Out. 14 жовтня 2023. Архів оригіналу за 1 березня 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  106. ↑ Bose, Lilledeshan (27 липня 2011). Amy Winehouse's Funeral: Who Was There, What Was Said. OC Weekly. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  107. ↑ Amy Winehouse: Five Facts You May Not Have Known. ABC News. ABC News. Процитовано 1 березня 2024.
  108. ↑ Jonze, Tim (23 липня 2012). Amy Winehouse anniversary: songs in the key of life. The Guardian. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  109. ↑ а б Marikar, Sheila (26 липня 2011). Amy Winehouse to Be Cremated Following Emotional Funeral. ABC News. Архів оригіналу за 26 липня 2011.
  110. ↑ Amy Winehouse's ashes buried in north London. NME. 17 вересня 2012. Архів оригіналу за 27 липня 2024. Процитовано 22 січня 2020.
  111. ↑ Amy Winehouse Found Dead | MTV UK. www.mtv.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 26 листопада 2020.
  112. ↑ Kaufman, Gil. Amy Winehouse Funeral Held In London. MTV News (англ.). Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 26 листопада 2020.
  113. ↑ Green Day write song in tribute to Amy Winehouse | NME. NME Music News, Reviews, Videos, Galleries, Tickets and Blogs | NME.COM (брит.). 26 липня 2012. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
  114. ↑ Life-size Amy Winehouse statue unveiled in north London. BBC News (брит.). 14 вересня 2014. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020.
  115. ↑ Amy Winehouse life-size statue to be unveiled on her birthday. BBC News (брит.). 21 серпня 2014. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2020.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Емі Вайнгауз
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емі_Вайнгауз&oldid=45106539