Енос (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Енос (дав.-гр. Αίνος, лат. Aenos, тур. Enez) — турецьке місто у Східній Фракії, розташоване на березі Егейського моря на південний схід від гирла річки Мариця.

За переписом 2010 року населення Еноса становило 3826 мешканців.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про поселення під назвою Енофен (дав.-гр. Αίνόθεν) збереглася у Гомера. Першопоселенцями в ньому були фракційці, від яких місто отримало також ім'я Полтімбрія. Згодом було колонізоване еолійцями з Ким і Лесбоса[1][2]. Наприкінці VI ст. до н. е. був завойований перським воєначальником Мегабазом і приєднаний — із збереженням самоврядування — до держави Ахеменідів. Під час греко-перських війн Енос увійшов до Делоського союзу. З 343 р. до н. е. — під владою Македонії.

У 146 р. до н. е. — перебував у складі Римської держави, а потім — Візантії.

У 12041261 рр. — під владою хрестоносців, у 1261 році Енос повернули собі візантійці. В 1355 р. фактичний контроль над містом отримала генуезька родина Гаттілузі, у 1456 р. Енос захопив османський султан Мехмед II.

У 1912 році місто здобула болгарська армія і за Лондонським договором Османська імперія відмовилися від прав на Енос, проте вже за наслідками Другої Балканської війни відновила свою владу. У 19181922 роках місто окупувала грецька армія. Але за Лозаннським договором Енос повернули Туреччині.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Геродот. VII, 58
  2. Фукідід. VII, 57


Туреччина Це незавершена стаття з географії Туреччини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.