Ер-Риф
| Ер-Риф | |
|---|---|
 | |
| Гороутворення | Альпійський орогенез |
| Найвища точка | Тидигін |
• висота | 2,456 м |
 Ер-Рифу Вікісховищі  | |
Ер-Риф, Ер-Ріф (риф.[en]: ⴰⵔⵔⵉⴼ, ⴰⵔⵉⴼ, трансліт. Arrif, Arif, араб. الريف) або просто Риф (Ріф) — гірський хребет на півночі Марокко. Розташований поряд з системою Атлаських гір. Тектонічно пов'язаний з Андалуськими горами. Найвища гора Тидигін (2456 м).
Хребет Ер-Риф розташований на березі Середземного моря (його назва і означає «берег»[1]) і дугою (Гібралтарська дуга) огинає південно-західне узбережжя моря Альборан, де він поступово переходить у рівнини Східного Марокко. Його довжина становить близько 350 км, а ширина — 60—100 км.
На півдні Ер-Риф обмежений долиною річки Себу та її притоками, що відокремлюють його від Середнього Атласу, тоді як на півночі він різко спадає до Середземного моря. Найвища вершина Джебель-Тидигін (висота 2456 м), розташована у центральній частині хребта поблизу міста Шефшауен. На південь від хребта розташована Марокканська Месета. Тут лежить місто Фес. Інші міста поряд з хребтом: Надор, Ель-Хосейма і Таза.
Геологічно гори Риф належать до Гібралтарської дуги, що є частиною Альпо-Атласької орогенічної системи, що сформувалася внаслідок альпійського горотворення під час кайнозою (переважно у міоцені). Їх структура складна і мозаїчна: тут поєднуються різні тектонічні блоки, що належать до Африканської та Євразійської літосферних плит. Гори є продовженням Бетіцької системи[2] Таким чином, Ер-Риф не є частиною гірської системи Атлас.
Основу хребта становлять палеозойські метаморфічні породи — сланці, гнейси, кварцити, а також мезозойські і кайнозойські вапняки, мергелі й пісковики. У багатьох місцях спостерігаються насуви, флішеві товщі та складчасті структури, що свідчать про інтенсивні тектонічні процеси. Особливістю Ер-Рифу є наявність ультраосновних порід (перидотитів) поблизу міста Тетуан — залишки океанічної кори, які утворилися під час закриття давнього океану Тетіс. Саме ці геологічні утворення є доказом давніх колізійних процесів між Африканською та Іберійською плитами.
Рельєф Ер-Рифу переважно гірсько-складчастий, із глибокими долинами, ущелинами та численними крутим схилами. Північні схили більш розчленовані й стрімкі, оскільки безпосередньо спускаються до моря, тоді як південні — більш пологі, переходять у передгір'я та долину Себу. Гори складаються з низки паралельних хребтів і міжгірних улоговин. Центральна частина характеризується найбільшою висотою і складністю рельєфу, тоді як західна — нижча і поступово переходить у прибережні пагорби. Глибокі долини річок — Тіса, Оуед-Лау, Амеззен — розділяють масиви й створюють мальовничі гірські ландшафти. На схилах хребта часто спостерігаються зсуви та ерозійні процеси, особливо у вологих районах.
Клімат Ер-Рифу середземноморський, із чітко вираженими сезонами. На північних і західних схилах він вологіший, ніж у решті Марокко, через вплив Атлантичного океану та Середземного моря. Середньорічна температура становить від +15 до +17 °C, а опадів випадає від 600 до 1500 мм на рік, з максимумом узимку. У високогір'ї трапляється сніг, який може лежати кілька тижнів. Східна частина Ер-Рифу значно посушливіша, із рисами напівпустельного клімату. Такі контрастні кліматичні умови сприяють формуванню різноманітних природних ландшафтів — від вологих лісів до чагарників і посушливих степів.
Ґрунтовий покрив Ер-Рифу різноманітний. На північних схилах, де клімат вологіший, переважають червоноземи та бурі лісові ґрунти, тоді як на південних і східних — кам'янисті та напівпустельні ґрунти.
Рослинність представлена різними формаціями в залежності від висотних поясів:
- у нижніх поясах (до 800 м) ростуть середземноморські чагарники — маквіс, з ялівцем, миртом, дубом кам'яним, лавром і маслиною;
- у середньому поясі (800—1500 м) поширені дубові та корководубові ліси, що мають велике господарське значення;
- у високогір'ї (понад 1500 м) ростуть соснові та кедрові ліси, зокрема знамениті атлаські кедри (Cedrus atlantica).
Багато ділянок природної рослинності були знищені внаслідок вирубок, перевипасу худоби та ерозії. Проте в заповідних територіях, таких як національний парк «Талассемтан», збереглися унікальні екосистеми гірських лісів.
За фізико-географічним районуванням світу гори Ер-Риф належать до однойменної Рифської фізико-географічної області Атласької гірської фізико-географічної країни. Основним типом ландшафтів в області є середземноморські північноафриканські, представлені групою ландшафтів складчасті й складчасто-глибові гори Альпійського складчастого поясу.
- ↑ Арабські географічні назви. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 10 червня 2010.
- ↑ Dan Davis, Commercial Navigation in the Greek and Roman World. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 4 червня 2013.
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Природа мира. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 399 с. (рос.)
- Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
- Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Природа мира. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (рос.)
- Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7
- Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів : Підручник. У 2-х част. Ч. 2. — Львів : Вид-во ЛНУ, 2010. — 286 с.
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8
- Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021
- Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017
- Эр-Риф в БСЭ[недоступне посилання з липня 2019]
- Словар сучасних географічних назв — Ер-Риф[недоступне посилання з липня 2019]
- Фотографія Рифа
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |