Перейти до вмісту

Естонське Наукове Товариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Естонське Наукове Товариство
Основні дані
Засновано 18 січня 1838 Редагувати інформацію у Вікіданих
Абревіатура ÕES Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновник Бунге Федір Андрійович, Александр Гук, Фридрих Крузейро, Фрідріх Роберт Фельман і Дитрих Юрґенсон Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузь вища освіта Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість членів 100 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Естонія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартира Тарту Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип наукове товариство і видавець відкритого доступу[d][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсторінка oes.ut.ee Редагувати інформацію у Вікіданих

Естонське Наукове Товариство (ест. Õpetatud Eesti Selts) — наукове товариство, засноване при Дерптському університеті 18 січня 1838, закрите в 1950 році та відновлене в 1988 році.

Товариство створювалося з метою «сприяти пізнанню стародавнього та справжнього стану естонського народу, його мови та літератури».

Історія

[ред. | ред. код]

Товариство було засноване 18 січня 1838 року у Дерпті професорами університету Ф. Бунге, А. Гуком та Ф. Крузе, і навіть Ф. Фельманом та Д. Юргенсоном.

1839 року наукове товариство складалося з 19 членів; в 1847 — 88 членів, 1898 — 240 членів.

Естонське Наукове Товариство займалося публіцистикою, публікувало щорічники, бібліографії та науковий журнал «Праці Вченого Естонського Товариства в Дерпті»[2], в якому вперше в 1857—1861 роках була опублікована відредагована Фрідріхом Крейцвальдом, створена Ф. Фельманом, версія епосу " Калев ". Окрім цього було видано «Естонський словник». У 1901 році товартство почало складати зведення приватних колекцій і з цією метою проводило анкетування.

У другій половині 1940-х років Товариство було підпорядковане Академії наук Естонської РСР. На засіданні Президії АН Естонської РСР, що відбулося в Тарту 30 травня 1950 року, було висловлено думку, що Естонське наукове товариство повинно включити в план своєї роботи вивчення стахановського руху і приступити до складання історії колгоспів. На засіданні правління Товариства, яке відбулося 15 червня 1950 року, було вирішено, що немає ні сил, ні необхідності утримувати Естонське наукове товариство в його нинішньому вигляді, оскільки його основні функції перетинаються з відповідними інститутами і музеями Академії наук Естонської РСР, Товариством поширення політичних знань і Науковим товариством студентів Технічного університету Естонської РСР та його відповідними гуртками.[3]

З 1860 року сфера діяльності змістилася до наукових досліджень естонської культури та мови. На початку Першої світової війни товариство розпалося, але через п'ять років, 1919 року, було відновлено. У 1950 році товариство припинило існування вже за рішенням влади, а її архів із 25 000 книг, 160 000 сторінок рукописів та 60 000 етнографічних артефактів було поділено між кількома установами.

У 1988 році Товариство знову було створено з ініціативи професора Герберта Ліги з університету Тарту .

Голови товариства

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Directory of Open Access Journals — 2003.
  2. Отечественныя записки Том 7.
  3. Piirimäe, Pärtel (16 червня 2020). Epi Tohvri, Georges Frédéric Parrot: Tartu Keiserliku Ülikooli esimene rektor (Tartu: Tartu Ülikooli Kirjastus, 2019), 1071 lk, ISBN: 978-9949- 03-143-6. Ajalooline Ajakiri. The Estonian Historical Journal. № 3/4. с. 423—428. doi:10.12697/aa.2019.3-4.05. ISSN 2228-3897. Процитовано 5 липня 2023.
  4. Gehewe Carl // Baltisches biografisches Lexikon digital.
  5. Carl Reinthal // Baltisches biografisches Lexikon digital.
  6. Santo, Gustav Moritz [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] // Eesti biograafiline leksikon. Täiendusköide. Tartu, Tallinn, 1940. (ест.)
  7. Ewald Tobien // Baltisches biografisches Lexikon digital.
  8. Adalbert Volck (1868—1948) — немецкий юрист.
  9. Julius Mark (1890—1959)

Посилання

[ред. | ред. код]