Ефект віку батька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ефект віку батька (віку чоловіка) — це статистична залежність між віком батька при зачатті та біологічним впливом на дитину.[1] Такі наслідки можуть стосуватися ваги тіла при народженні, вроджених розладів, тривалості життя та психологічних наслідків.[2] Огляд 2017 року показав, що хоча існують серйозні наслідки для здоров'я пов'язані із старшим віком батьків, загальне зростання проблем, викликаних віком батьків, є низьким.[3] Хоча вік батьків збільшився з 1960—1970 рр., це не розглядається як серйозна проблема для громадського здоров'я.[3]

Генетична якість сперми, а також її об'єм і рухливість можуть зменшуватися з віком[4][5], що дозволило популяційному генетику Джеймса Ф. Кроу стверджувати, що «найбільша мутаційна загроза здоров'ю геному людини — це фертильність чоловіків у старшому віці».[6]

Концепція ефекту батьківського віку була вперше неявно запропонована німецьким лікарем Вільгельмом Вайнбергом у 1912 р.[7] та явно британським психіатром Ліонелем Пенроузом у 1955 р.[8] У контексті батьківства дослідження ДНК розпочалися нещодавно, у 1998 році.

Вплив на здоров'я[ред. | ред. код]

Існують докази впливу батьківського віку на ряд станів, хвороб та інших наслідків. Для багатьох з них статистичні зв'язки є слабкими, і це може бути пов'язане із факторами заплутаності або поведінковими відмінностями.[3][9] Умови кореляції з віком батьків включають наступне:[10]

Моногенні мутації[ред. | ред. код]

Похилий вік батька може бути пов'язаний з більш високим ризиком деяких генних розладів, викликаних мутаціями генів FGFR2, FGFR3 та RET.[11] До таких станів належать синдром Аперта, синдром Крузона, синдром Пфайффера, ахондроплазія, танатофорна дисплазія, множинна ендокринна неоплазія 2 типу та множинна ендокринна неоплазія типу 2b.[11] Найбільш значущий ефект стосується ахондроплазії (форми карликовості), яка може виникнути приблизно у 1 з 1875 дітей, народжених чоловіками старше 50 років, порівняно з 1 з 15 000 у загальній популяції.[12] Однак ризик ахондроплазії все ще вважається клінічно незначущим.[13] Гени FGFR можуть бути особливо схильні до ефекту батьківського віку через егоїстичну сперматогоніальну селекцію, завдяки чому вплив сперматогоніальних мутацій у літніх чоловіків посилюється, оскільки клітини з певними мутаціями мають селективну перевагу над іншими клітинами (див. Мутації ДНК).[14]

Вплив на вагітність[ред. | ред. код]

Кілька досліджень повідомляли, що похилий вік батька асоціюється з підвищеним ризиком викидня.[15] Сила зв'язку у різних дослідженнями різна.[16] Було висловлено припущення, що ці викидні викликані хромосомними аномаліями в спермі старіючих чоловіків.[15] Припускають, що для вагітностей від чоловіків старше 45 років існує підвищений ризик мертвонародження.[16]

Вплив на пологи[ред. | ред. код]

У систематичному огляді, опублікованому в 2010 році, зроблено висновок, що графік ризику низької ваги тіла при народженні у немовлят з батьківським віком має «блюдцеподібну форму» (U-подібну). Тобто найвищі ризики виникають у молодому та старому віці батьків.[17] Порівняно з віком батьків 25–28 років референтної групи, відношення шансів низької маси тіла дитини при народженні становив приблизно 1,1 для віку батьків від 20 років та приблизно 1,2 для віку батьків 50 років[17] Не було виявлено зв'язку батьківського віку з ризиком передчасних пологів або з ризиком малого плода для даного гестаційного віку.[17]

Психічні розлади[ред. | ред. код]

Поширена думка, що шизофренія асоціюється з похилим віком батьків, але докази цього відсутні.[18][19][20] Деякі дослідження розладів аутистичного спектру (АСД), продемонстрували зв'язок між ними та похилим віком батька, хоча такий зв'язок, здається, також спостерігається зі збільшенням віку матері.[21]

В одному дослідженні графік ризику біполярного розладу, особливо для раннього початку захворювання, має J-подібну форму, з найнижчим ризиком для дітей батьків у віці від 20 до 24 років, подвійним ризиком для молодших та потрійним ризиком для віку батька > 50 років. Подібного зв'язку з віком матері немає.[22] Друге дослідження також виявило підвищений ризик шизофренії як у батьків різної статі старше 50 років, так і у чоловіків у віці до 25 років. Відзначається, що ризик, пов'язаний з молодшим віком чоловіка, впливає лише на дітей чоловічої статі.[23]

Дослідження 2010 року показало, що зв'язок між віком батьків та психотичними розладами сильніше пов'язаний з віком жінки, ніж з віком чоловіка.[24]

В огляді 2016 року було зроблено висновок, що механізм виникнення таких зв'язків все ще не ясний. Є докази того, що це може бути результатом селективного упередження стосовно осіб, схильних до психіатричних захворювань, так і докази існування причинних мутацій. Обговорювані механізми не виключають один одного.[25]

В огляді 2017 року було зроблено висновок, що переважна більшість досліджень підтримує наявність зв'язку між старшим батьківським віком, аутизмом та шизофренією, але що є менш переконливі, а також суперечливі докази його асоціацій з іншими психічними захворюваннями.[3]

Рак[ред. | ред. код]

Батьківський вік може бути пов'язаний із підвищеним ризиком розвитку раку молочної залози,[26] але цей зв'язок є слабким.[10]

Згідно з оглядом 2017 року, є послідовні докази зростання захворюваності на гострий лімфобластний лейкоз у дитячому віці з віком батьків. Результати асоціацій з іншими видами раку у дітей більш змішані (наприклад, ретинобластома) або взагалі негативні.[3]

Цукровий діабет[ред. | ред. код]

Старший батьківський вік вважають фактором ризику діабету 1-го типу,[27] але результати досліджень суперечливі, і чіткого зв'язку не встановлено.[28][29]

Синдром Дауна[ред. | ред. код]

Здається, що батьківський вік може впливати на ризик синдрому Дауна, але цей вплив дуже малий у порівнянні з ефектом віку матері.[30][31]

Інтелект[ред. | ред. код]

Огляд у 2005 році виявив U-подібну залежність між віком батьків та низькими коефіцієнтами інтелекту (IQ).[32] Найвищий коефіцієнт інтелекту був виявлений у дітей батьків віком 25–29 років; батьки молодші 25 років та старші 29 років, як правило, мають дітей із нижчим коефіцієнтом інтелекту.[32] Він також виявив, що «принаймні півдюжини інших досліджень … продемонстрували значні зв'язки між віком батька та інтелектом людини».[32] У дослідженні 2009 року були обстежені діти у віці 8 місяців, 4 років та 7 років. Було виявлено, що більш високий батьківський вік був пов'язаний з гіршими оцінками майже у всіх використаних нейрокогнітивних тестах, але що вищий материнський вік асоціювався з кращими оцінками за тими ж тестами;[33] це було протилежним тому, що спостерігалося в огляді 2005 р., який виявив, що вік матері почав корелювати з нижчим інтелектом у молодшому віці, ніж вік батька,[32] проте два інші дослідження узгоджувалися результатами дослідженнями 2009 р.[24] У редакційній статті, що супроводжує статтю 2009 року, підкреслюється важливість урахування соціально-економічного статусу в дослідженнях батьківського віку та інтелекту.[34] Дослідження з Іспанії 2010 року також виявило зв'язок між похилим віком батьків та інтелектуальними вадами.[24]

З іншого боку, пізніші дослідження дійшли висновку, що негативні асоціації, про які повідомлялися раніше, можна пояснити іншими факторами, особливо інтелектом батьків та освітою. Повторний аналіз дослідження 2009 року показав, що вплив батьківського віку можна пояснити коригуванням щодо освіти матері та кількості братів і сестер.[35] Шотландське дослідження 2012 року не виявило істотної зв'язку між батьківським віком та інтелектом після коригування того, що спочатку було оберненою U-асоціацією як щодо освіти батьків та соціально-економічного статусу, так і кількості братів і сестер.[36] Дослідження 2013 року, в якому взяли участь півмільйона шведських чоловіків з урахуванням генетичного фактора шляхом порівняння братів і не виявило зв'язку між віком батьків та коефіцієнтом інтелекту дітей.[37] Інше дослідження 2014 року виявило спочатку позитивний зв'язок між віком батьків та коефіцієнтом інтелекту дітей, який зник при коригуванні на коефіцієнт батьківського IQ.[38]

Очікувана тривалість життя[ред. | ред. код]

Стаття 2008 року виявила U-подібний зв'язок між віком батьків та загальною смертністю дітей (тобто смертністю до 18 років).[39] Хоча відносні показники смертності були вищими, абсолютні цифри були низькими через відносно низьку частоту генетичних аномалій. Дослідження зазнало критики за те, що воно не враховує стан здоров'я матері, що може мати великий вплив на дитячу смертність.[40] Дослідники також виявили кореляцію між віком батьків та смертю дітей унаслідок травм або отруєнь, що вказує на необхідність врахування соціальних та поведінкових факторів.[41]

У 2012 році дослідження показало, що більший вік у батьківстві, як правило, збільшує довжину теломер у нащадків до двох поколінь. Оскільки довжина теломер впливає на здоров'я та смертність, це може вплинути на здоров'я та швидкість старіння цих нащадків. Автори припускають, що цей ефект може забезпечити механізм, за допомогою якого населення має деяку пластичність у адаптації довголіття до різних соціальних та екологічних умов.[42]

Фертильність батька[ред. | ред. код]

Огляд 2001 року показав, що у літніх чоловіків менша частота вагітностей партнерок, збільшений час до настання вагітності та вищий рівень безпліддя в певний момент часу.[43] При урахуванні віку партнерки порівняння між чоловіками віком до 30 років та чоловіками старше 50 років виявило відносне зниження показників вагітності партнерок на 23 — 38 %.[43]

Пов'язані соціально-генетичні характеристики[ред. | ред. код]

Вік батька проти ризику смерті батька
(серед французького населення)[44]
Вік батька
при народженні 		Ризик смерті батька

до 18-річчя з дня народження дитини

20 1,5 %
25 2,2 %
30 3,3 %
35 5,4 %
40 8,3 %
45 12,1 %

Вибір віку розмноження не є випадковим процесом. Це означає, що вплив батьків на вік може бути зумовлений соціальними та генетичними предикторами репродуктивного часу.

Симуляційне дослідження прийшло до висновку, що наявні в епідеміологічній літературі впливи батьківського віку на психічні розлади занадто великі, щоб їх можна було пояснити лише мутаціями. Зроблений висновок, що модель, в якій батьки з генетичною схильністю до психічних захворювань, як правило, пізніше мають дітей, що краще пояснює дані літератури.[9]

Пізній вік батьківства також асоціюється з більш стабільним сімейним середовищем, оскільки старші батьки рідше розлучаються або змінюють партнерів.[44] Старші батьки також, як правило, займають вищі соціально-економічні позиції і повідомляють, що відчувають себе більш відданими своїм дітям і задоволеними своєю сім'єю.[44] З іншого боку, ризик смерті батька до того, як дитина стане дорослою, також зростає з віком батьків.[44]

Щоб скоригувати генетичний вплив, деякі дослідження порівнюють повних братів і сестер. Крім того, або як альтернатива, дослідження статистично коригуються для деяких або всіх цих заплутаних факторів. Використання порівнянь між братами або сестрами або коригування для більшої кількості коваріатів часто змінює напрямок або величину батьківських вікових ефектів. Наприклад, одне дослідження, засноване на даних фінського перепису, прийшло до висновку, що збільшення смертності потомства з віком батьків можна повністю пояснити втратою батьків.[45] З іншого боку, когортне дослідження на основі населення, яке взяло за основу 2,6 мільйона записів зі Швеції, виявило, що ризик синдрому дефіциту уваги та гіперактивності позитивно асоціюється лише з віком батьків при порівнянні братів і сестер.[46]

Механізми[ред. | ред. код]

Існує кілька гіпотетичних ланцюгів причинно-наслідкових зв'язків, завдяки яким збільшення віку батька може призвести до наслідків для здоров'я.[16][47] Існують різні типи мутацій геному з різними механізмами мутації:

  • ДНК-мутації довжини повторюваної ДНК (наприклад, теломери та мікросателіти), спричинені помилками клітинного поділу
  • Точкові мутації ДНК, спричинені помилками клітинного поділу, а також хімічними та фізичними ураженнями, такими як радіація
  • хромосомні розриви та перебудови, які можуть відбуватися в неактивній клітині
  • епігенетичні зміни, тобто метилювання ДНК, яке може активувати або гальмувати певні гени, що іноді передається від батьків до дитини

Довжина теломер[ред. | ред. код]

Теломери — це повторювані генетичні послідовності на обох кінцях кожної хромосоми, які захищають структуру хромосоми.[48] З віком у чоловіків більшість теломер вкорочується, але теломери сперматозоїдів подовжуються.[16] Нащадки старших батьків мають довші теломери як в спермі, так і в лейкоцитах.[16][48] Велике дослідження показало позитивний вплив віку батька на довжину теломер, але не віку матері. Оскільки в дослідженні брали участь близнюки, воно не могло порівняти братів і сестер, які з різним віком батька. Було встановлено, що довжина теломер наслідується на 70 % передається.[49]

Точкові мутації ДНК[ред. | ред. код]

На відміну від оогенезу, виробництво сперматозоїдів є процесом протягом усього життя.[16] Щороку після статевого дозрівання сперматогонії (попередники сперматозоїдів) діляться мейозом приблизно 23 рази.[47] До 40 років сперматогоній зазнає близько 660 таких поділів проти 200 у 20 років[47] Помилки копіювання іноді можуть виникати під час реплікації ДНК, що передує цим поділам, що може призвести до нових (de novo) мутацій в ДНК сперматозоїда.[14]

Гіпотеза егоїстичного сперматогоніального відбору передбачає, що вплив сперматогоніальних мутацій у літніх чоловіків ще більше посилюється, оскільки клітини з певними мутаціями мають вибіркову перевагу над іншими клітинами.[47][50] Така перевага дозволяє збільшувати кількість мутованих клітин за рахунок клональної експансії.[47][50] Зокрема, мутації, що впливають на шлях RAS, який регулює сперматогоніальну проліферацію, можливо, надають конкурентну перевагу таким сперматогоніальним клітинам, а також призводять до захворювань, пов'язаних із віком батька.[50]

Епігенетичні зміни[ред. | ред. код]

Метилювання ДНК

Виробництво сперматозоїдів включає метилювання ДНК, епігенетичний процес, який регулює експресію генів.[47] Під час цього процесу іноді трапляються неправильний геномний імпринтинг та інші помилки, які можуть вплинути на експресію генів, пов'язаних із певними порушеннями, підвищуючи сприйнятливість потомства. Частота цих помилок збільшується з віком. Це може пояснити зв'язок між віком батька та шизофренією.[51] Батьківський вік впливає на поведінку потомства, можливо, через епігенетичний механізм, який залучає репресор транскрипції REST.[52]

Сперма[ред. | ред. код]

Огляд 2001 року щодо коливань якості сперми та фертильності залежно від віку чоловіків зробив висновок, що літні чоловіки мали менший об'єм сперми, нижчу рухливість сперматозоїдів і знижений відсоток нормальних сперматозоїдів.[43]

Огляд 2014 року показав, що збільшення віку чоловіків пов'язане зі зниженням багатьох ознак сперми, включаючи об'єм сперми та відсоток рухливості. Однак цей огляд також виявив, що концентрація сперматозоїдів не знижувалася зі збільшенням віку чоловіків.[53]

Х-зчеплені ефекти[ред. | ред. код]

Деякі класифікують батьківський віковий ефект як один з двох різних типів. Один з ефектів безпосередньо пов'язаний з похилим батьківським віком та аутосомними мутаціями у потомства. Іншим є непрямий ефект у зв'язку з мутаціями в Х-хромосомі, які передаються дочкам, які потім мають ризик народження синів із Х-зчепленими захворюваннями.[54]

Історія[ред. | ред. код]

Ще в давнину знали про вроджені вади у дітей старших чоловіків і жінок. У шостій книзі «Держава Платона» Сократ стверджував, що чоловіки і жінки повинні мати дітей на «розквіті свого життя» (на думку автора це двадцять у жінки, тридцять — у чоловіка). Він стверджує, що в запропонованому ним суспільстві чоловікам має бути заборонено мати дітей у віці п'ятдесяти років і що нащадки таких союзів повинні вважатися «нащадками темряви та дивної хтивості». Він пропонує застосувати відповідні покарання до правопорушників та їхніх дітей.[55][56]

У 1912 році Вільгельм Вайнберг, німецький лікар, був першим, хто висунув гіпотезу, що неспадкові випадки ахондроплазії можуть бути більш поширеними у останніх дітей, ніж у дітей, народжених раніше від тієї ж групи батьків.[57] У своїй гіпотезі Вайнберг «не робив відмінності між віком батька, віком матері та порядком народження». У 1953 році Крут використав термін «ефект віку батька» в контексті ахондроплазії, але помилково вважав, що цей стан є результатом вплив віку матері.[57][58] Ефект батьківського віку для ахондроплазії був описаний Лайонелем Пенроузом у 1955 році. На рівні ДНК про ефект віку батька вперше було повідомлено в 1998 році в рутинних тестах на встановлення батьківства.[59]

Науковий інтерес до впливу віку батька є актуальним, оскільки середній вік батька зріс у таких країнах, як Сполучене Королівство,[60] Австралія[61] та Німеччина[62] а також через те, що рівень народжуваності для батьків у віці 30–54 років зріс між 1980 р. і 2006 р. у США.[63] Можливі причини збільшення середнього віку батька включають збільшення тривалості життя та збільшення кількості розлучень і повторних шлюбів.[62] Незважаючи на недавнє збільшення середнього віку, найстарший батько, задокументований в медичній літературі, народився в 1840 році: Джорджу Айзеку Хьюзу було 94 роки на момент народження сина його другою дружиною, стаття 1935 року в Журналі Американської медичної асоціації вказувала, що його фертильність «було точно і ствердно перевірено медичним шляхом», і він став батьком для дівчинки в 1936 році у віці 96 років[62][64][65] У 2012 році двоє 96-річних чоловіків, Нану Рам Джогі та Рамджіт Рагхав, обидва з Індії, стверджували, що того року стали батьками.[66]

Медична оцінка[ред. | ред. код]

Американська колегія медичної генетики рекомендує акушерську ультрасонографію на 18–20 тижнях вагітності у випадках похилого віку батька для оцінки розвитку плода, але зазначає, що ця процедура «навряд чи зможе виявити більшість станів, що становлять інтерес». Вони також відзначають, що не існує стандартного визначення похилого віку батька;[11] що зазвичай визначається як вік 40 років або старше, але ефект збільшується лінійно з віком батька, а не проявляється в будь-якому конкретному віці.[67] Згідно з оглядом 2006 року, будь-які негативні наслідки похилого віку батька «слід зважувати з потенційними соціальними перевагами для дітей, народжених від старших батьків, які, швидше за все, мають досягнення в кар'єрі та у фінансовому забезпеченні».[60]

Генетик Джеймс Ф. Кроу описав мутації, які мають прямий видимий вплив на здоров'я дитини, а також мутації, які можуть бути латентними або мати незначний явний вплив на здоров'я дитини; багато таких незначних або прихованих мутацій дозволяють дитині розмножуватися, але викликають більш серйозні проблеми для онуків, правнуків і наступних поколінь.[6]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ paternal age effect. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 28 травня 2015.
  2. ↑ Amaral, David; Dawson, Geraldine; Geschwind, Daniel (17 червня 2011). Autism Spectrum Disorders. Oxford University Press, USA. ISBN 9780195371826. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  3. ↑ а б в г д Nybo Andersen AM, Urhoj SK (February 2017). Is advanced paternal age a health risk for the offspring?. Fertility and Sterility. 107 (2): 312—318. doi:10.1016/j.fertnstert.2016.12.019. PMID 28088314.
  4. ↑ Gurevich, Rachel (10 червня 2008). Does Age Affect Male Fertility?. About.com:Fertility. About.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 14 лютого 2010.
  5. ↑ Kovac JR, Addai J, Smith RP, Coward RM, Lamb DJ, Lipshultz LI (November 2013). The effects of advanced paternal age on fertility. Asian Journal of Andrology. 15 (6): 723—8. doi:10.1038/aja.2013.92. PMC 3854059. PMID 23912310.
  6. ↑ а б Crow JF (August 1997). The high spontaneous mutation rate: is it a health risk?. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 94 (16): 8380—6. Bibcode:1997PNAS...94.8380C. doi:10.1073/pnas.94.16.8380. PMC 33757. PMID 9237985.
  7. ↑ Weinberg, W (1912). Zur Vererbung des Zwergwuchses [On the inheritance of dwarfism]. Arch Rassen-u Gesell Biol (нім.). 9: 710—718. Шаблон:NAID.
  8. ↑ Penrose LS (August 1955). Parental age and mutation. Lancet. 269 (6885): 312—3. doi:10.1016/s0140-6736(55)92305-9. PMID 13243724.
  9. ↑ а б Gratten J, Wray NR, Peyrot WJ, McGrath JJ, Visscher PM, Goddard ME (July 2016). Risk of psychiatric illness from advanced paternal age is not predominantly from de novo mutations. Nature Genetics. 48 (7): 718—24. doi:10.1038/ng.3577. PMID 27213288.
  10. ↑ а б Tournaye, Herman (June 2009). Male Reproductive Ageing. У Bewley, Susan; Ledger, William; Nikolaou, Dimitrios (ред.). Reproductive Ageing. Cambridge University Press. с. 95—104. ISBN 978-1-906985-13-4.
  11. ↑ а б в Toriello HV, Meck JM (June 2008). Statement on guidance for genetic counseling in advanced paternal age. Genetics in Medicine. 10 (6): 457—60. doi:10.1097/GIM.0b013e318176fabb. PMC 3111019. PMID 18496227.
  12. ↑ Kovac JR, Addai J, Smith RP, Coward RM, Lamb DJ, Lipshultz LI (November 2013). The effects of advanced paternal age on fertility. Asian Journal of Andrology. 15 (6): 723—8. doi:10.1038/aja.2013.92. PMC 3854059. PMID 23912310.
  13. ↑ Czeizel AE, Czeizel B, Vereczkey A (January 2013). The participation of prospective fathers in preconception care. Clinical Medicine Insights. Reproductive Health. 7: 1—9. doi:10.4137/CMRH.S10930. PMC 3888083. PMID 24453513.
  14. ↑ а б Ramasamy R, Chiba K, Butler P, Lamb DJ (June 2015). Male biological clock: a critical analysis of advanced paternal age. Fertility and Sterility. 103 (6): 1402—6. doi:10.1016/j.fertnstert.2015.03.011. PMC 4955707. PMID 25881878.
  15. ↑ а б Abbas HA, Rafei RE, Charafeddine L, Yunis K (2015). Effects of Advanced Paternal Age on Reproduction and Outcomes in Offspring. NeoReviews. 16 (2): e69—e83. doi:10.1542/neo.16-2-e69.
  16. ↑ а б в г д е Sharma R, Agarwal A, Rohra VK, Assidi M, Abu-Elmagd M, Turki RF (April 2015). Effects of increased paternal age on sperm quality, reproductive outcome and associated epigenetic risks to offspring. Reproductive Biology and Endocrinology. 13 (1): 35. doi:10.1186/s12958-015-0028-x. PMC 4455614. PMID 25928123.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  17. ↑ а б в Shah PS (February 2010). Paternal factors and low birthweight, preterm, and small for gestational age births: a systematic review. American Journal of Obstetrics and Gynecology. 202 (2): 103—23. doi:10.1016/j.ajog.2009.08.026. PMID 20113689.
  18. ↑ Jaffe AE, Eaton WW, Straub RE, Marenco S, Weinberger DR (March 2014). Paternal age, de novo mutations and schizophrenia. Molecular Psychiatry. 19 (3): 274—5. doi:10.1038/mp.2013.76. PMC 3929531. PMID 23752248.
  19. ↑ Schulz, S. Charles; Green, Michael F.; Nelson, Katharine J. (1 квітня 2016). Schizophrenia and Psychotic Spectrum Disorders. Oxford University Press. ISBN 9780199378074. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  20. ↑ Torrey EF, Buka S, Cannon TD, Goldstein JM, Seidman LJ, Liu T, Hadley T, Rosso IM, Bearden C, Yolken RH (October 2009). Paternal age as a risk factor for schizophrenia: how important is it?. Schizophrenia Research. 114 (1–3): 1—5. doi:10.1016/j.schres.2009.06.017. PMID 19683417. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  21. ↑ Kolevzon A, Gross R, Reichenberg A (April 2007). Prenatal and perinatal risk factors for autism: a review and integration of findings. Archives of Pediatrics & Adolescent Medicine. 161 (4): 326—33. doi:10.1001/archpedi.161.4.326. PMID 17404128.
  22. ↑ Frans EM, Sandin S, Reichenberg A, Lichtenstein P, Långström N, Hultman CM (September 2008). Advancing paternal age and bipolar disorder. Archives of General Psychiatry. 65 (9): 1034—40. doi:10.1001/archpsyc.65.9.1034. PMID 18762589.
  23. ↑ Miller, Brian; Messias, Erick; Miettunen, Jouko; Alaräisänen, Antti; Järvelin, Marjo-Riita; Koponen, Hannu; Räsänen, Pirkko; Isohanni, Matti; Kirkpatrick, Brian (September 2011). Meta-analysis of Paternal Age and Schizophrenia Risk in Male Versus Female Offspring. Schizophrenia Bulletin. 37 (5): 1039—1047. doi:10.1093/schbul/sbq011. PMC 3160220. PMID 20185538.
  24. ↑ а б в Lopez-Castroman J, Gómez DD, Belloso JJ, Fernandez-Navarro P, Perez-Rodriguez MM, Villamor IB, Navarrete FF, Ginestar CM, Currier D, Torres MR, Navio-Acosta M, Saiz-Ruiz J, Jimenez-Arriero MA, Baca-Garcia E (February 2010). Differences in maternal and paternal age between schizophrenia and other psychiatric disorders. Schizophrenia Research. 116 (2–3): 184—90. doi:10.1016/j.schres.2009.11.006. PMID 19945257. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  25. ↑ de Kluiver H, Buizer-Voskamp JE, Dolan CV, Boomsma DI (April 2017). Paternal age and psychiatric disorders: A review. American Journal of Medical Genetics. Part B, Neuropsychiatric Genetics. 174 (3): 202—213. doi:10.1002/ajmg.b.32508. PMC 5412832. PMID 27770494.
  26. ↑ Xue F, Michels KB (December 2007). Intrauterine factors and risk of breast cancer: a systematic review and meta-analysis of current evidence. The Lancet. Oncology. 8 (12): 1088—1100. doi:10.1016/S1470-2045(07)70377-7. PMID 18054879.
  27. ↑ Diabetes. Chronic Disease Epidemiology and Control (вид. 3rd). Washington, DC: American Public Health Association. 2010. с. 301. ISBN 9780875531922.
  28. ↑ Cardwell CR, Stene LC, Joner G, Bulsara MK, Cinek O, Rosenbauer J, Ludvigsson J, Jané M, Svensson J, Goldacre MJ, Waldhoer T, Jarosz-Chobot P, Gimeno SG, Chuang LM, Parslow RC, Wadsworth EJ, Chetwynd A, Pozzilli P, Brigis G, Urbonaite B, Sipetic S, Schober E, Devoti G, Ionescu-Tirgoviste C, de Beaufort CE, Stoyanov D, Buschard K, Patterson CC (February 2010). Maternal age at birth and childhood type 1 diabetes: a pooled analysis of 30 observational studies. Diabetes. 59 (2): 486—94. doi:10.2337/db09-1166. PMC 2809958. PMID 19875616. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  29. ↑ Holt RIG, ред. (2011). Epidemiology of Type 1 Diabetes. Textbook of Diabetes. John Wiley & Sons. с. 39. ISBN 9781444348064.
  30. ↑ Girirajan S (April 2009). Parental-age effects in Down syndrome. Journal of Genetics. 88 (1): 1—7. doi:10.1007/s12041-009-0001-6. PMID 19417538.
  31. ↑ Dzurova D, Pikhart H (June 2005). Down syndrome, paternal age and education: comparison of California and the Czech Republic. BMC Public Health. 5: 69. doi:10.1186/1471-2458-5-69. PMC 1166564. PMID 15963229.
  32. ↑ а б в г Malaspina D, Reichenberg A, Weiser M, Fennig S, Davidson M, Harlap S, Wolitzky R, Rabinowitz J, Susser E, Knobler HY (June 2005). Paternal age and intelligence: implications for age-related genomic changes in male germ cells. Psychiatric Genetics. 15 (2): 117—25. doi:10.1097/00041444-200506000-00008. PMID 15900226. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  33. ↑ Saha S, Barnett AG, Foldi C, Burne TH, Eyles DW, Buka SL, McGrath JJ (March 2009). Brayne, Carol (ред.). Advanced paternal age is associated with impaired neurocognitive outcomes during infancy and childhood. PLOS Medicine. 6 (3): e40. doi:10.1371/journal.pmed.1000040. PMC 2653549. PMID 19278291.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  34. ↑ Cannon M (March 2009). Contrasting effects of maternal and paternal age on offspring intelligence: the clock ticks for men too. PLOS Medicine. 6 (3): e42. doi:10.1371/journal.pmed.1000042. PMC 2653550. PMID 19278293.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. ↑ Edwards RD, Roff J (September 2010). Negative effects of paternal age on children's neurocognitive outcomes can be explained by maternal education and number of siblings. PLOS ONE. 5 (9): e12157. Bibcode:2010PLoSO...512157E. doi:10.1371/journal.pone.0012157. PMC 2939033. PMID 20856853.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  36. ↑ Whitley E, Deary IJ, Der G, Batty GD, Benzeval M (13 грудня 2012). Paternal age in relation to offspring intelligence in the West of Scotland Twenty-07 prospective cohort study. PLOS ONE. 7 (12): e52112. Bibcode:2012PLoSO...752112W. doi:10.1371/journal.pone.0052112. PMC 3521707. PMID 23272219.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  37. ↑ Myrskylä M, Silventoinen K, Tynelius P, Rasmussen F (April 2013). Is later better or worse? Association of advanced parental age with offspring cognitive ability among half a million young Swedish men. American Journal of Epidemiology. 177 (7): 649—55. doi:10.1093/aje/kws237. PMID 23467498.
  38. ↑ Arslan RC, Penke L, Johnson W, Iacono WG, McGue M (25 лютого 2014). The effect of paternal age on offspring intelligence and personality when controlling for paternal trait level. PLOS ONE. 9 (2): e90097. arXiv:1309.4625. Bibcode:2014PLoSO...990097A. doi:10.1371/journal.pone.0090097. PMC 3934965. PMID 24587224.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  39. ↑ Zhu JL, Vestergaard M, Madsen KM, Olsen J (2008). Paternal age and mortality in children. European Journal of Epidemiology. 23 (7): 443—7. doi:10.1007/s10654-008-9253-3. PMID 18437509.
  40. ↑ «In this particular study, no adjustment was made for the health of the mother, and this could have had a large effect on child mortality.» National Health Service (UK), «Older Dads and the Death of Children [Архівовано 26 червня 2017 у Wayback Machine.],» (accessed 15 November 2013)
  41. ↑ Tournaye 2009, p. 102
  42. ↑ Eisenberg DT, Hayes MG, Kuzawa CW (June 2012). Delayed paternal age of reproduction in humans is associated with longer telomeres across two generations of descendants. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 109 (26): 10251—6. Bibcode:2012PNAS..10910251E. doi:10.1073/pnas.1202092109. PMC 3387085. PMID 22689985.
  43. ↑ а б в Kidd SA, Eskenazi B, Wyrobek AJ (February 2001). Effects of male age on semen quality and fertility: a review of the literature. Fertility and Sterility. 75 (2): 237—48. doi:10.1016/S0015-0282(00)01679-4. PMID 11172821.
  44. ↑ а б в г Schmidt L, Sobotka T, Bentzen JG, Nyboe Andersen A (2012). Demographic and medical consequences of the postponement of parenthood. Human Reproduction Update. 18 (1): 29—43. doi:10.1093/humupd/dmr040. PMID 21989171.
  45. ↑ Myrskylä M, Elo IT, Kohler IV, Martikainen P (October 2014). The association between advanced maternal and paternal ages and increased adult mortality is explained by early parental loss. Social Science & Medicine. 119: 215—23. doi:10.1016/j.socscimed.2014.06.008. PMC 4436970. PMID 24997641.
  46. ↑ D'Onofrio BM, Rickert ME, Frans E, Kuja-Halkola R, Almqvist C, Sjölander A та ін. (April 2014). Paternal age at childbearing and offspring psychiatric and academic morbidity. JAMA Psychiatry. 71 (4): 432—8. doi:10.1001/jamapsychiatry.2013.4525. PMC 3976758. PMID 24577047.
  47. ↑ а б в г д е Malaspina D, Gilman C, Kranz TM (June 2015). Paternal age and mental health of offspring. Fertility and Sterility. 103 (6): 1392—6. doi:10.1016/j.fertnstert.2015.04.015. PMC 4457665. PMID 25956369.
  48. ↑ а б Wiener-Megnazi Z, Auslender R, Dirnfeld M (January 2012). Advanced paternal age and reproductive outcome. Asian Journal of Andrology. 14 (1): 69—76. doi:10.1038/aja.2011.69. PMC 3735149. PMID 22157982.
  49. ↑ Broer L, Codd V, Nyholt DR, Deelen J, Mangino M, Willemsen G та ін. (October 2013). Meta-analysis of telomere length in 19,713 subjects reveals high heritability, stronger maternal inheritance and a paternal age effect. European Journal of Human Genetics. 21 (10): 1163—8. doi:10.1038/ejhg.2012.303. PMC 3778341. PMID 23321625.
  50. ↑ а б в Goriely A, McGrath JJ, Hultman CM, Wilkie AO, Malaspina D (June 2013). "Selfish spermatogonial selection": a novel mechanism for the association between advanced paternal age and neurodevelopmental disorders. The American Journal of Psychiatry. 170 (6): 599—608. doi:10.1176/appi.ajp.2013.12101352. PMC 4001324. PMID 23639989.
  51. ↑ Perrin MC, Brown AS, Malaspina D (November 2007). Aberrant epigenetic regulation could explain the relationship of paternal age to schizophrenia. Schizophrenia Bulletin. 33 (6): 1270—3. doi:10.1093/schbul/sbm093. PMC 2779878. PMID 17712030.
  52. ↑ Yoshizaki, Kaichi; Koike, Tasuku; Kimura, Ryuichi; Kikkawa, Takako; Oki, Shinya; Koike, Kohei; Mochizuki, Kentaro; Inada, Hitoshi; Kobayashi, Hisato (15 лютого 2019). Paternal age affects offspring's behavior possibly via an epigenetic mechanism recruiting a transcriptional repressor REST (PDF). doi:10.1101/550095. Архів оригіналу (PDF) за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  53. ↑ Johnson SL, Dunleavy J, Gemmell NJ, Nakagawa S (January 2015). Consistent age-dependent declines in human semen quality: a systematic review and meta-analysis. Ageing Research Reviews. 19: 22—33. doi:10.1016/j.arr.2014.10.007. PMID 25462195.
  54. ↑ Definition of Advanced paternal age. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 листопада 2021.
  55. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 19 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  56. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  57. ↑ а б Crow, James F. (October 2000). The origins, patterns and implications of human spontaneous mutation. Nature Reviews Genetics. 1 (1): 40—47. doi:10.1038/35049558. PMID 11262873.
  58. ↑ Krooth RS (December 1953). Comments on the estimation of the mutation rate for achondroplasia. American Journal of Human Genetics. 5 (4): 373—6. PMC 1716528. PMID 13104383.
  59. ↑ Brinkmann B, Klintschar M, Neuhuber F, Hühne J, Rolf B (June 1998). Mutation rate in human microsatellites: influence of the structure and length of the tandem repeat. American Journal of Human Genetics. 62 (6): 1408—15. doi:10.1086/301869. PMC 1377148. PMID 9585597.
  60. ↑ а б Bray I, Gunnell D, Davey Smith G (October 2006). Advanced paternal age: how old is too old?. Journal of Epidemiology and Community Health. 60 (10): 851—3. doi:10.1136/jech.2005.045179. PMC 2566050. PMID 16973530.
  61. ↑ Australian Bureau of Statistics (11 листопада 2009). 3301.0 - Births, Australia, 2008. Summary of findings. Births. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 25 лютого 2010.
  62. ↑ а б в Kühnert B, Nieschlag E (2004). Reproductive functions of the ageing male. Human Reproduction Update. 10 (4): 327—39. doi:10.1093/humupd/dmh030. PMID 15192059.
  63. ↑ Martin JA, Hamilton BE, Sutton PD, Ventura SJ, Menacker F, Kirmeyer S, Mathews TJ (2009). Births: final data for 2006 (PDF). National Vital Statistics Reports. 57 (7): 1—104. Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2011. Процитовано 25 лютого 2010.
  64. ↑ Seymour FI, Duffy C, Koerner A (1935). A case of authenticated fertility in a man, aged 94. J Am Med Assoc. 105 (18): 1423—4. doi:10.1001/jama.1935.92760440002009a.
  65. ↑ A father again at 96; North Carolinan's baby a sister to boy born two years ago. The New York Times. Associated Press. 4 червня 1936. с. 10. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  66. ↑ Deswal, Deepender (16 жовтня 2012). Oldest dad becomes father again at 96. The Times of India. Kharkhoda. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  67. ↑ Frans E, MacCabe JH, Reichenberg A (February 2015). Advancing paternal age and psychiatric disorders. World Psychiatry. 14 (1): 91—3. doi:10.1002/wps.20190. PMC 4329902. PMID 25655163.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ефект_віку_батька&oldid=41918910