Ехінокактус Грузона
Ехінокактус Грузона | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Echinocactus grusonii Hildm., 1886 | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
|
Ехінока́ктус Грузо́на — вид роду Ехінокактус. Описаний Генріхом Гільдманном у 1886 році.
Назва[ред. | ред. код]
Видову назву дістав на честь відомого німецького промисловця й кактусівника XIX століття, власника великої приватної колекції сукулентів Германа Грузона[1]. Відомий у народі як «тещин стілець».[2][3]
Ареал[ред. | ред. код]
Мексика (Сан-Луїс-Потосі, Ідальго). Місцева назва — «золота куля, золота бочка — англ. Golden Barrel cactus».
Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Стебло яскраво-зелене, кулясте, з віком трохи подовжене, ніколи не утворює бічних пагонів. Старі, 200-300-річні екземпляри перевищують 1 м заввишки і 70 см в діаметрі.
Ребра (близько 30) гострі, високі, прямі, у ранньому віці розділені на великі горбки.
Ареоли у напрямку до верхівки розташовуються щільніше і утворюють густе опушення.
Радіальні колючки (8-10) до 3 см завдовжки. Центральні колючки (4) розташовані хрестоподібно, 5-7 см завдовжки. Всі колючки відрізняються особливою декоративністю, прозоро-жовті, дуже сильні і жорсткі, зігнуті до основи стебла, за фактурою — з поперечними рельєфними смужками.
Квітки жовті, близько 5 см довжиною й у діаметрі, з'являються тільки на старих рослинах. Квітки відрізняються крайньою світлочутливістю і відкриваються тільки за умови максимального сонячного освітлення.
Плоди до 2 см завдовжки, вкриті білими шерстистими волосками.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003.
- Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5