Ехінокактус Грузона
| Ехінокактус Грузона | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Ехінокактус Грузона | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Кактусові (Cactaceae) |
| Підродина: | Cactoideae |
| Рід: | Ехінокактус (Echinocactus) |
| Вид: | Ехінокактус Грузона (E. grusonii)
|
| Біноміальна назва | |
| Echinocactus grusonii Hildm., 1886
| |
Ехінока́ктус Грузо́на — вид роду ехінокактус. Описаний Генріхом Гільдманном у 1886 році.
Назва[ред. | ред. код]
.jpg)
Видову назву дістав на честь відомого німецького промисловця й кактусівника XIX століття, власника великої приватної колекції сукулентів Германа Грузона[1]. Відомий у народі як «тещин стілець».[2][3]
Ареал[ред. | ред. код]
Мексика (Сан-Луїс-Потосі, Ідальго). Місцева назва — «золота куля, золота бочка — англ. Golden Barrel cactus».
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Стебло яскраво-зелене, кулясте, з віком трохи подовжене, ніколи не утворює бічних пагонів. Старі, 200-300-річні екземпляри перевищують 1 м заввишки і 70 см в діаметрі.
Ребра (близько 30) гострі, високі, прямі, у ранньому віці розділені на великі горбки.
Ареоли у напрямку до верхівки розташовуються щільніше і утворюють густе запушення.
Радіальні колючки (8-10) до 3 см завдовжки. Центральні колючки (4) розташовані хрестоподібно, 5-7 см завдовжки. Всі колючки відрізняються особливою декоративністю, прозоро-жовті, дуже сильні і жорсткі, зігнуті до основи стебла, за фактурою — з поперечними рельєфними смужками.
Квітки жовті, близько 5 см довжиною й у діаметрі, з'являються тільки на старих рослинах. Квітки відрізняються крайньою світлочутливістю і відкриваються тільки за умови максимального сонячного освітлення.
Плоди до 2 см завдовжки, вкриті білими шерстистими волосками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Словник іноземних слів на Київському сайті про кактуси та кактусистів (рос.). Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 5 червня 2012.
- ↑ [Кактуси та інші сукуленти (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 червня 2012. Кактуси та інші сукуленти (рос.)]
- ↑ [Кактуси від «А» до «Я» (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 червня 2012. Кактуси від «А» до «Я» (рос.)]
Джерела[ред. | ред. код]
- О. В. Ильяшенко и др. Кактусы. Донецк, «Скиф», 2003.
- Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5
|