Жалібничка білоплеча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жалібничка білоплеча
Psalidoprocne pristoptera
Psalidoprocne pristoptera
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Ластівкові (Hirundinidae)
Рід: Жалібничка (Psalidoprocne)
Вид: Жалібничка білоплеча
Біноміальна назва
Psalidoprocne pristoptera
(Ruppell, 1840)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Psalidoprocne pristoptera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Psalidoprocne pristoptera
ITIS logo.svg ITIS: 562505
IUCN logo.svg МСОП: 22712540
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 317174

Жалібничка білоплеча[2] (Psalidoprocne pristoptera) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Жалібничка білоплеча мешкає у відкритих лісах, і віддає перевагу більш вологим районам, хоча деякі раси поширені у гірських пасовищах. Гніздиться по Африці зі східної Нігерії і Ефіопії на південь до Анголи, на півночі до Зімбабве та Північного Мозамбіку. Підвид P. p. holomelaena поширений на південному сході Африки від південної частини Мозамбіку до півдня Південно-Африканської Республіки.

Опис[ред. | ред. код]

Жалібничка білоплеча це ластівка чорного забарвлення з синім відблиском, 15 см завдовжки, з роздвоєним хвостом. Відомо чотири підвиди, що відрізняються забарвленням махових пір'їн.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Збираються парами або у групи на лісових галявинах та біля водойм, де полюють на літаючих комах.

Розмноження[ред. | ред. код]

Гніздо будується з трави та моху у норах завглибшки 30-50 см у глинистих та піщаних обривах. Відкладає 2-3 білих яйця. Самиця насиджує 14-19 днів, а через 24-27 днів молодь оперується.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2012). Psalidoprocne pristoptera: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 November 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання[ред. | ред. код]