Перейти до вмісту

Жан Пікар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жан Пікар
фр. Jean Picard
Ім'я при народженніфр. Jean-Felix Picard
Народився21 липня 1620(1620-07-21)[2][3][…]
Ла-Флеш, Французьке королівство[5]
Помер12 липня 1682(1682-07-12)[1] (61 рік)
Париж, Французьке королівство[5]
ПохованняСен-Медар[6]
Країна Франція
Діяльністьастроном, фізик, священник
Галузьастрономія
Alma materКоролівський колеж Генріха Великого[d] (1644)[2]
ВчителіП'єр Гассенді
Знання мовфранцузька[7]
ЗакладКолеж де Франс[2]
ЧленствоФранцузька академія наук[2]
Конфесіякатолицтво

Жан Піка́р (фр. Jean-Felix Picard; 21 липня 1620 — 12 липня 1682) — французький астроном; першим точно визначив довжину одного градуса дуги меридіана і встановив розмір Землі.

Свої вимірювання абат Пікар провів впродовж 1669—1670 років на широті Парижа. Отримана ним довжина одного градуса дуги меридіана становила приблизно (використовуючи сучасні одиниці) 110,46 км. Для радіуса Землі Пікар отримав значення 6328,9 км. Сучасні вимірювання дають значення 6357 км[8].

Для вшанування пам'яті Пікара в передмістях Парижа споруджені дві піраміди, що позначають місця, між якими він робив вимірювання.

На честь Жана Пікара названо кратер Пікар на Місяці.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Annuaire prosopographique : la France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
  2. а б в г Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Gran Enciclopèdia CatalanaGrup Enciclopèdia, 1968.
  5. а б Пикар Жан // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. https://www.persee.fr/doc/rhs_0151-4105_1976_num_29_3_1408 — С. 217.
  7. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. Форма Землі відрізняється від сфери, тому віддаль від точки на поверхні до центру Землі дещо міняється від одного місця до іншого.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Наукова думка, 1986. — 512 с.