Житловий комплекс «Фреско Софія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Житловий комплекс «Фреско Софія»
житловий комплекс
Fresco Sofia 2019-12-06.jpg

50°27′13″ пн. ш. 30°30′39″ сх. д. / 50.4536111111388834° пн. ш. 30.51086111113889032° сх. д. / 50.4536111111388834; 30.51086111113889032Координати: 50°27′13″ пн. ш. 30°30′39″ сх. д. / 50.4536111111388834° пн. ш. 30.51086111113889032° сх. д. / 50.4536111111388834; 30.51086111113889032
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Київ
Архітектор Віг Янош Яношевич
Дата початку спорудження 2008
Дата закінчення спорудження 2016
Висота 36,5[1] м
Поверхів 9
Власник ТОВ «Інвестиційно-будівельна група», ПАТ «ВТБ Банк»
Адреса вулиця Олеся Гончара, 17-23

Житловий комплекс «Фреско Софія». Карта розташування: Київ
Житловий комплекс «Фреско Софія»
Житловий комплекс «Фреско Софія»
Житловий комплекс «Фреско Софія» (Київ)

Житловий комплекс «Фреско Софія» («Fresco Sofia») — житлово-офісний комплекс, незаконно зведений на вулиці Олеся Гончара, 17-23, у буферній зоні Софії Київської.

Незаконне будівництво[ред. | ред. код]

Межі охоронної (буферної) зони об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Свята Софія»
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Вулиця Олеся Гончара (Чкалова), 23 і 25 на фото 1979 року

2005 року ЮНЕСКО змінила межі буферної зони об'єкту «Київ: собор святої Софії та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра»[2]. Зокрема буферна зона навколо Софійського собору збільшилась до понад 111 гектарів. До неї віднесли і частину вулиці Олеся Гончара[3].

Попри це 6 червня 2008 року міська влада надала товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» дозвіл на будівництво житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом[4]. Забудовник обгородив парканом сквер, дитячий майданчик і прибудинкову територію будинку XIX століття, який згодом знесли. Спочатку викопали котлован під виглядом археологічних робіт, а згодом розпочали зведення споруди за проектом архітектора Яноша Віга. Громадськість одразу виступила проти будівництва в охоронній зоні. Активістам навіть удалося потрапити на сесію[ru] Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Стамбулі[5].

У вересні 2009 року Київська міська державна адміністрація запропонувала Київраді погоджувати проекти будівництва в охоронних зонах з ЮНЕСКО. 2 березня 2010 року Київрада за пропозицією комісії Київради з питань культури і туризму ухвалила рішення про зупинку будівництва. У травні 2010 року представники ЮНЕСКО попередили київську владу про імовірне вилучення Софійського собору зі списку Всесвітньої спадщини на своїй наступній сесії через хаотичну забудову навколо пам'ятки.

27 травня 2010 року Київрада зобов'язала «Інвестиційно-будівельну групу» зупинити всі будівельні роботи і зробити свою будівельну документацію відповідною до містобудівних обмежень, що діють в охоронній зоні. Зокрема, у буферній зоні споруди мають бути не вищими за 25 м. Натомість будівля становить майже 40 м заввишки. Забудовник замість чотирьох поверхів звів дев'ять, тому він мав знести зайві п'ять поверхів.

19 серпня 2010 року рішення про припинення будівництва підписав мер Києва[6].

Водночас Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до суду. Представники забудовника подали зустрічний позов на активістів із вимогою стягнути з них 560 тисяч гривень компенсації за перешкоджання будівельним роботам. Справу розглядав суддя Шевченківського районного суду міста Києва Сергій Зубков. 22 листопада 2010 року він своїм рішенням заборонив «Інвестиційно-будівельній групі» будувати на охоронній ділянці і не задовольнив позов про відшкодування збитків, які нанесли активісти[7].

21 березня 2011 року суддю Зубкова застрелили[8][9]. Слідство відкинуло версію про замовне вбивство, пов'язане з винесенням суддею рішення не на користь забудовника. Згодом справа про це вбивство викликала значний громадський резонанс.

Будівельні роботи зупинили лише 2016 року, коли споруду вже звели.

22 березня 2017 року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив скарги ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» й Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» і зобов'язав Державну архітектурно-будівельну інспекцію України поновити в єдиному реєстрі запис про реєстрацію дозволу на початок виконання будівельних робіт. 19 червня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Окружного адміністративного суду.

24 квітня 2019 року Верховний Суд України остаточно визнав будівництво незаконним[4].

Міська влада так і не розірвала договір із забудовником, термін якого сплив у жовтні 2019 року, а просто не пролонгувала його. Станом на 2020 рік будівлю не демонтували, оскільки для цього також потрібно мати судову ухвалу[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карта для ЮНЕСКО
  2. 29COM 8B.56 Minor Modifications to the boundaries (Saint-Sophia Cathedral and Related Monastery Buildings, Kiev-Pechersk). UNESCO. Архів оригіналу за 2013-07-02. Процитовано 2013-06-29. (англ.)
  3. Kyiv: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra (maps). Архів оригіналу за 2 вересня 2019. (англ.)
  4. а б Постанова Верховного Суду України від 24 квітня 2019 року у справі № 826/20177/16
  5. а б Коли демонтують незаконну будівлю поблизу Софії?. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. 
  6. Строительство жилого комплекса Fresco Sofia на Гончара в очередной раз запрещено. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. 
  7. Убитый столичный судья выносил решение по самой скандальной стройке Киева. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. 
  8. Суд визнав захисників Гончара не винуватими. Наталія Курило, 23 листопада 2010 // Київ, Свідомо. ГО «За професійну журналістику»
  9. Убитый судья пытался остановить самую скандальную стройку Киева // MIGnews.com.ua, 22.03.2011 11:39