Жовтобрюх Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Андрійович Жовтобрюх
Jovt-b.jpg
Народився 17 квітня 1905(1905-04-17)
с.Ручки, Гадяцький район, Полтавська область
Помер 16 листопада 1995(1995-11-16) (90 років)
м. Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Галузь наукових інтересів мовознавство
Заклад Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України
Київський педагогічний інститут
Alma mater Дніпропетровський ІНО
Посада завідувач відділу теорії української літературної мови
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук
Відомі учні Грищенко А.П.
Діти внук - Іванов С.П.
Нагороди Премія НАН України ім. І. Франка (1985)

Миха́йло Андрі́йович Жовтобрюх (*17 квітня 1905 року, село Ручки Гадяцького району, Полтавська область — 16 листопада 1995, м. Київ) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1964, професор з 1965. Визначна постать в історії філологічної науки, автор монографій «Мова української преси», «Мова української періодичної преси», «Українська граматика» тощо.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив факультет професорської освіти Дніпропетровського ІНО (1929 — мовно-літературне відділення, 1930 — соціально-економічне відділення).

Жовтобрюх М.А.
30-ті роки ХХ ст.

Працював викладачем, пізніше — старшим викладачем у Запорізькому педагогічному інституті (19301937), доцентом Київського педагогічного інституту (19371941, 19441948), завідувач кафедри російської мови в Тюменському (Росія, 19481951) і Бухарсько­му (Узбекистан, 19511953), завідувач кафедри мово­знавства в Черкаському (19531954) педагогічному інститутах.

Протягом 19591982 був завідувачем відділу теорії української літературної мови Інституту мово­знавства ім. О. О. Потебні АН УРСР і водночас (19601985) — професором Київського педагогічного інституту.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Жовтобрюх підпис 2.jpg

Основні наукові дослідження — з проблем сучасної української літературної мови, історії української мови, історії українського мовознав­ства, культури усної і писемної мови, соціо­лінгвістики, порівняльної граматики слов'янських мов.

Ав­тор монографій:

  • «Мова української преси (до середини дев'яностих років XIX ст.)» (1963),
  • «Мова української періодичної преси (кінець XIX — початок XX ст.)» (1970),
  • «Українська гра­матика» (1986, російською мовою; у співавт.),
  • «Східно­слов'янські мови» (1987, російською мовою; у співавт.),
  • «Нарис історії українського радянського мо­вознавства (1918–1941)» (1991) та ін.

Співавтор і відповідальний редактор праць:

  • «Сучасна українська літера­турна мова. Вступ. Фонетика» (1969),
  • «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фра­зеологія» (1973).

Працював над створенням «Іс­торії української мови. Фонетики» (1979, у співавторстві з В. Русанівським, В. Скляренком), що ста­ла однією з найкращих спроб вивчення історії звукового складу української мови. Ця праця разом з іншими трьома книгами серії («Морфологія», 1978; «Лексика і фразеологія» та «Синтаксис», обид­ві — 1983) відзначена премією ім. І. Франка НАН України.

Брав участь у написанні підручників і посібників для університетів і педагогічних інститутів:

  • «Історична граматика української мови» (1957),
  • «Курс сучасної української літературної мови» (4-е вид., 1972),
  • «Порівняльна граматика української і російської мови» (1978),
  • «Історична граматика української мови» (1980).

Література[ред.ред. код]

У мережі[ред.ред. код]