Жільбер Дюран
| Жільбер Дюран | |
|---|---|
| фр. Gilbert Durand | |
 | |
| Народився |
1 травня 1921[1][2][…] Шамбері, Савоя, Франція |
| Помер |
7 грудня 2012[4][1][…] (91 рік) Муа, Верхня Савоя, Франція |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | філософ, соціолог, учасник французького Руху Опору, антрополог |
| Заклад |
Pierre Mendès-France Universityd Université des sciences sociales de Grenobled |
| Аспіранти, докторанти |
Françoise Bonardeld[5] Alain Pessind[6] Alain Rocherd[7] |
| Війна | Друга світова війна |
| Нагороди | |
 Жільбер Дюран у Вікісховищі | |
Жільбер Дюран (1 травня 1921, Шамбері, Савоя — 7 грудня 2012, Муа Верхня Савоя) — французький соціолог, антрополог, релігієзнавець, дослідник форм і функцій уяви в культурі Нового часу.
Біографія[ред. | ред. код]
З кінця 1940 року брав участь в русі Опору. Учень К. Г. Юнга, Г. Башляра, А. Корбена. У 1947—1956 професор філософії, а потім — соціології та антропології в Університеті Гренобль 2 (згодом — почесний професор). Один із засновників (разом з Леоном Сельє і Полем Дюшаном) Центру досліджень уяви (1966). Був близький до міжнародного та міждисциплінарного кругу дослідників релігійного та духовного життя «Еранос».
Наукова творчість[ред. | ред. код]
На широкому матеріалі від традиційних мітологій і казок до літератури і кіно досліджує форми простору, часу, причинності, модуси реальності, переживання прилучення і відчуження, радості, страху та ін. в уявленнях уявного світу. Найбільш відома його монографія «Антропологічні структури уявного» (1960, перевид.).
Ж. Дюран ввів такі поняття, як «імажінер» («l'imaginaire», первинний процес, що складається з уявного, того, хто уявляє, уяви і самого процесу уяви), «траект» («trajet anthropologique», самостійне явище, що знаходиться між суб'єктом і об'єктом), а також три антропологічних типи — діурну (денний режим), драматичний і містичний ноктюрн, які відображають глибинну підсвідому реакцію індивіда на смерть і обумовлюють поведінку в суспільстві[8].
Послідовники[ред. | ред. код]
Серед його учнів — М. Маффесолі, його підхід розвивав П. Сансо.
Визнання[ред. | ред. код]
Праці Дюрана перекладені англійською, російською, німецькою, іспанською, португальською, польською, румунською, корейський та іншими мовами.
2000 року він був зарахований до Праведників світу. 2007 року отримав титул командора ордена Почесного легіону.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Babelio — 2007.
- ↑ The Righteous Among the Nations Database
- ↑ http://www.lesoir.be/135555/article/actualite/fil-info/2012-12-10/d%C3%A9c%C3%A8s-gilbert-durand-r%C3%A9sistant-et-anthropologue-l%E2%80%99imaginaire|title=Décès
- ↑ http://www.sudoc.fr/041403312
- ↑ https://www.theses.fr/1988GRE29029
- ↑ https://www.theses.fr/1989GRE39040
- ↑ Лекция № 2 «Социология воображения» [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Дугин А. Г. Социология воображения (введение в структурную социологию). — М.: Академический проект, Трикста, 2010. — 564 с. ISBN 978-5-904954-03-1, 978-5-8291-1245-5
Література[ред. | ред. код]
Список творів[ред. | ред. код]
- Les structures anthropologiques de l'imaginaire. Paris: PUF, 1960
- L'imagination symbolique. Paris: PUF, 1964
- Sciences de l'homme et tradition. Le nouvel esprit anthropologique. Paris: Albin Michel, 1975
- Figures mythiques et visages de l'œuvre. De la mythocritique à la mythanalyse. Paris: Berg International, 1979
- L'âme tigrée. Paris: Denoël, 1980
- La foi du cordonnier. Paris: Denoël, 1984
- Beaux-arts et archétypes. La religion de l'art. Paris: PUF, 1989
- L'imaginaire. Essai sur les sciences et la philosophie de l'image . Paris: Hatier, 1994
- Introduction à la mythodologie. Mythes et sociétés. Paris: Albin Michel, 1996
- Champs de l'imaginaire. Textes réunis par Danièle Chauvin, Grenoble: Ellug, 1996 (з докладною бібліографією).
- L'anthropologie et les structures du complexe // Bulletin Interactif du Centre International de Recherches et Études transdisciplinaires n ° 13 — Mai 1998
- Les mythes fondateurs de la franc-maçonnerie. Paris: Dervy, 2002
- La sortie du XXe siècle. Paris, CNRS Editions, 2010
- Fondements et perspectives d'une philosophie de l' [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.] imaginaire
Бібліографія[ред. | ред. код]
- La Galaxie de l'imaginaire: dérive autour de l'œuvre de Gilbert Durand / François Pelletier; Michel Maffesoli, eds. Paris: Berg, 1980
- Joy MM Towards a philosophy of imagination: a study of Gilbert Durand and Paul Ricoeur. Montreal: McGill University, 1981
- Pierre J. Le statut de l'imaginaire dans l'œuvre de Gilbert Durand . Montréal: Université du Québec à Montréal, 1990.
- Introduction aux méthodologies de l'imaginaire / Thomas J., ed. Paris: Ellipses, 1998.
- Sciences et archétypes: Fragments philosophiques pour un réenchantement du monde. Hommage au professeur Gilbert Durand. Paris: Dervy, 2002
- Xiberras M. Pratique de l'imaginaire: lecture de Gilbert Durand. Québec: Presses de l'Université Laval, 2002
Посилання[ред. | ред. код]
- Diane Steigerwald Gilbert Durand. 1996. [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.] Science de l'homme et tradition. [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.] «Le nouvel esprit anthropologique». [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.] Paris: Albin Michel, 242 p. [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.](фр.)
- Gabriel Lefebvre Gilbert Durand et Chaoying Sun, 2000., Mythe, thèmes et variations, coll. [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.] «Sociologie du quotidien», Paris, Desclée de Brouwer, 271 p. [Архівовано 30 вересня 2021 у Wayback Machine.](фр.)
- Bertin, Georges. Pour l'Imaginaire, principes et méthodes Par Georges Bertin [Архівовано 15 листопада 2007 у Wayback Machine.] // Revue Esprit Critique Vol.04 No.02 — Février 2002(фр.)
- Bibliographie générale de Gilbert Durand [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (Бібліографія робіт)(фр.)
- Décès de Gilbert Durand, résistant et anthropologue de l'imaginaire [Архівовано 20 червня 2015 у Wayback Machine.] // Le Soir 11 décembre 2012 (Некролог)(фр.)
|
