Заборонена планета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заборонена планета M:
Forbidden Plane
Постер до фільму Заборонена планета.jpg
Жанр Фантастика
Режисер Фред Маклауд
Продюсер Ніколас Нейфек
Сценарист Ірвінг Блок
На основі Буря
Оповідач Les Tremayne[d]
У головних
ролях
Леслі Нільсен
Енн Френсіс
Волтер Піджон
Оператор Джордж Дж. Фолсі
Композитор Луїс Барон
Кінокомпанія Metro-Goldwyn-Mayer
Тривалість 98 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 1956
IMDb ID 0049223
Заборонена планета у Вікісховищі?

«Заборонена планета» (англ. Forbidden Planet) — науково-фантастичний фільм американської медіакомпанії Metro-Goldwyn-Mayer 1956 року. Один з найзначніших творів американської кінофантастики 1950-х років, який справив визначальний вплив на розвиток жанру. Відправною точкою для сценаристів стала драматична казка Шекспіра під назвою «Буря».

У 2013 році фільм увійшов у Національний реєстр фільмів Сполучених Штатів Америки.

Сюжет[ред. | ред. код]

Екіпаж C57-D

Космічний корабель C57-D з рятувальною експедицією летить до планети Альтаїр IV. Це була людська колонія, дуже подібна на Землю, заснована екіпажем корабля «Беллерофонт» 19 років тому. Командир експедиції Джон Адамс не виявляє з орбіти жодних слідів цивілізації та отримує від доктора Морбіуса попередження не сідати на планету. Проте Адамс приймає на себе ризик і садить корабель.

Прибулих землян зустрічає робот Роббі, котрий проводить їх до свого власника, доктора Морбіуса. Той живе в мальовничому оазисі та приймає Адамса і його команду, хоча й не радий непроханим гостям. Виявляється, на Альтаїрі IV живуть тільки доктор Морбіус, його донька Альтаїра, народжена та виросла на цій планеті, і сконструйований доктором робот Роббі. Доктор розповідає про таємничу силу, що вбила решту колоністів і знищила «Беллерофонт». Він згадує про сварку з колегами, що хотіли відлетіти на Землю попри дослідження Морбіуса. Між тим прибулі ближче знайомляться з Альтаїрою, якій незвична поведінка інших людей. Астронавти конструюють антену аби зв'язатися з командуванням, але щось перешкоджає роботі. Командир винить підлеглих у недбальстві та підозрює Морбіуса в саботажі. Доктор розповідає про цивілізацію креллів, що жила на Альтаїрі IV пів мільйона років тому, досягнула висот науки й техніки та навіть відвідувала Землю, але зникла впродовж єдиної ночі.

Офіцери знайомляться з підземеллям під житлом Морбіуса та пам'ятками креллів, зокрема величезним пристроєм для матеріалізації уявних образів. З його допомогою іншопланетяни прагнули стати нематеріальними богоподібними істотами.

Вночі на корабель нападає таємниче невидиме чудовисько, яке вбиває одного з членів екіпажу, Квінна. Доктор констатує, що повернулася та сама загроза, котра вбила колонізаторів. Вжиті заходи безпеки спочатку виявляються малоефективні, але врешті-решт чудовисько вдається зупинити силовими полями і перемогти вогнем з бластерів. Під обстрілом істота стає видимою як величезна хижа потвора.

Командир здогадується, що створена цивілізацією креллів титанічна машина здатна втілювати уявні образи того, хто навчиться нею керувати. Саме за допомогою цієї машини Морбіус створив своє житло. Але він не врахував того, що машина сприймає і думки, не контрольовані свідомістю: про ненависть і самолюбство. Так виник «монстр з іду», котрий колись знищив колонію, а тепер нападає на екіпаж корабля. Істота нападає на дім доктора й пробирається всередину. Люди ховаються в підземеллях зниклої цивілізації.

Адамс розуміє, що саме Морбіус особисто створив чудовисько через образу на колоністів, а тепер через ревнощі до астронавтів, які залицяються до його дочки. Доктор визнає свою вину, від чого істота зникає, але машина креллів перевантажується. Він лишається на планеті, яка скоро вибухне. Адамс забирає Альтаїру та говорить, що колись люди досягнуть тих же висот, що крелли. Тоді світло вибуху досягне Землі, нагадуючи, що люди не боги.

У ролях[ред. | ред. код]

Виробництво[ред. | ред. код]

Підземелля креллів

Сценарій[ред. | ред. код]

У 1950-і науково-фантастичні фільми переважно були представлені фільмами категорії «Б». Страх перед комуністами виражався в сюжетах про іншопланетних загарбників, а перед технологіями — у стрічках про монстрів або божевільних учених. Після закінчення над зйомками фільму «Ніч мисливця» (1955) Аллен Адлер та Ірвін Блок вирішили створити нову стрічку класу «Б» під назвою «Фатальна планета». Але замість звернутися до однієї зі спеціалізованих студій, вони вирушили до Metro-Goldwyn-Mayer. Фільм став першим крупнобюджетним проектом студії Metro-Goldwyn-Mayer в області наукової фантастики. Творці фільму наповнили сценарій відсиланнями до шекспірівської «Бурі» і популярного в той час психоаналізу. Так, Морбіус і технологія креллів відповідають Просперо, котрий живе з донькою та створив свій рай у пустці, і магічній книзі. До написання сценарію було залучено романіста Сиріла Юма, нащадка шотландського філософа Девіда Юма. Він надав більшої глибини сценарію Адлера з Блоком і перейменував фільм на «Заборонена планета», вважаючи таку назву привабливішою для глядачів. З іншого боку в MGM додали гумористичних сцен із коком. З психоаналізу Юмом було використано ідею про складову психіки «Воно» (Ід)[1][2].

Незабаром після прем'єри фільму вийшла однойменна книга за його мотивами за авторства Філіпа Макдональда (публікувалася під псевдонімом W. J. Stewart). У книзі уточнено деякі подробиці вигаданого всесвіту. Наприклад, згідно цій книзі внутрішня будова тигрів і оленів в будинку Морбіуса (як вдається з'ясувати при розтині) не має нічого спільного з земними тваринами: інопланетні звірі породжені свідомістю доктора. Згідно книги крелли поплатилися за те, що наважилися поставити себе на місце Бога. Фабула «Забороненої планети» також перегукується з оповіданням Маррі Лейнстера «Самотня планета» (1949)[3][4].

Спецефекти[ред. | ред. код]

Робот Роббі

Фільм спирався на досягнення в спецефектах таких стрічок, як «День, коли Земля зупинилася» (1951), «Чудовисько з глибини двадцять тисяч льє» (1953), «Війна світів» (1953), «Вони»(1954), «Ґодзілла»(1954).

Спецефекти фільму (особливо в техніці мет-пейнту) залишалися неперевершеними за складністю аж до виходу на екрани «Космічної одіссеї 2001 року». Виробництво фільму обійшлося в 1,9 мільйона доларів, у прокаті він зібрав близько 3 мільйонів.

Епізод, коли чудовисько стає видимим через обстріл променевими гарматами, був створений за участю аніматорів студії Волта Діснея. Продюсери запропонували студії зробити чудовисько невидимим, упираючи на те, що це дозволить заощадити на зйомках. Пов'язані з чудовиськом ефекти коштували в результаті майже мільйон доларів. За уважного розгляду, в монстра помітна борідка, що нагадує борідку доктора Морбіуса. Є також думка, що чудовисько являє собою іронічне відсилання до рикаючого лева, який служить логотипом студії MGM.

Робот Роббі обійшовся студії в 125 тисяч доларів. Цей перший в кіно «робот з характером» став настільки популярним у глядачів, що аж до виходу перших «Зоряних воєн» залишався улюбленим механічним персонажем кінофантастики. Він також став головним героєм фільму «Невидимий хлопчик» (1957) і кілька разів з'являвся у фантастичних телесеріалах.

Прем'єра фільму в США відбулася 15 березня 1956. На деяких показах фільму глядачам видавалися одноразові паперові окуляри з червоними світлофільтрами; крізь ці окуляри можна було бачити на екрані невидиме чудовисько. Дуже сміливими для свого часу стали убори, в яких Альтаїра розходжає перед батьком; це одна з перших появ міні-спідниць на кіноекрані[5].

Музика[ред. | ред. код]

«Заборонена планета» — чи не перший фільм, вся звукова доріжка якого складається з однієї тільки електронної музики. «Електронні тональності» (як названо музичний супровід в титрах) були розроблені подружжям Баррон.

Інноваційна електронна музика «Забороненої планети» була визначена як «електронна тональність» почасти для того, щоб уникнути сплати зборів гуртів музичної гільдії в кіноіндустрії. Вона була написана Бебе та Луї Барронів; продюсер MGM Дор Шарі познайомився з парою в нічному клубі «Бетнік» в Грінвіч-селі та найняв їх на місці, щоб скласти музичний супровід свого фільму. Хоча терменін (який не використовувався у «Забороненій планеті») був використаний у саундтреці «Заклинання» (1945) Альфреда Хічкока, електронна композиція Барронів вважається першим повністю електронним треком фільму; їх звуковий супровід на вісім років передував винаходу синтезатора Moog (1964).

Використовуючи ідеї та технологічні процеси, описані в книзі «Кібернетика: або контроль і зв'язок у тварин і машин» (1948 р.), математика і інженера-електрика Норберта Вінера, Луї Баррон склав власні електронні схеми, які використовував для створення в саундтреці «пікань, писків, шурхотінь, завивань, пульсацій, мугикань і скрипів». Більшість із цих звуків були створені за допомогою електронної схеми, яка називається «кільцевий модулятор». Після запису основних звуків Баррони надалі маніпулювали звуками, додаючи інші ефекти, такі як реверберація та затримка, а також реверсування або зміни швидкості певних звуків.

Оскільки Беб та Луї Баррон не належали до Союзу музикантів, їхня робота не могла розглядатися як премія Академії, як у категорії «Саундтрек», так і «Звукові ефекти». MGM відмовився публікувати альбом звукозапису під час виходу «Забороненої планети». Проте фільм композитора та диригента Девіда Роуса пізніше опублікував 7-дюймовий (18 см) платівковий сингл з тайтлом його оригінальної основної теми, який він записав на студії MGM в місті Калвер в березні 1956 року. Основна тема тайтлу була відкинута, коли Роус, який спочатку був прийнятий на роботу для складання музичного балу в 1955 році, був виписаний з проекту Дор Шарі, приблизно між Різдвом 1955 року та Новим роком. У оригінальному театральному трейлері фільму містяться фрагменти записів Роус, які пізніше були знищені.

Баррони врешті випустили свій саундтрек у 1976 році на платівці як альбом до 20-річного ювілею фільму; це відбулося під їхнім власним лейблом «Planet Records» (пізніше змінено на «Small Planet Records» і поширювалося GNP Crescendo Records). Прем'єра платівки відбулася на MidAmeriCon, 34-й Всесвітній науково-фантастичній конвенції, яка відбулася у Канзас-Сіті, штат Мічиган, у рамках Дня Праці 1976 року до 20-річчя річниці «Забороненої планети», що відбувалося на Worldcon. Баррони рекламували реліз свого альбому, підписавши всі копії, продані на конвенції. Вони також представили першу з трьох 35-мм плівок високої якості, знаятих із використанням лінз CinemaScope та зі стереофонічним звуком. Десятиліттям пізніше, в 1986 році, їхній звуковий супровід був випущений на музичний компакт-диск до 30-річного ювілею фільму із шестисторінковим кольоровим буклетом, що містить кадри із «Забороненої планети».

Данина саундтреку фільму прозвучала в прямому ефірі на концерті Джека Дангерса, що вийшла на першому диску альбому «Forbidden Planet Explored»[6][7].

Номінації та нагороди[ред. | ред. код]

  • 1957 — була номінована на премію «Академія» за кращі візуальні ефекти на 29-й премії «Оскар»
  • 1982 — зарахування в Зал слави науково-фантастичних фільмів премії «Балрог»
  • 2007 — номінація на премію «Сатурн» за найкращий класичний реліз на DVD
  • 2013 — році картина була введена в Національний реєстр бібліотеки Конгресу, який вважається "культурно, історично чи естетично значущим

Вплив[ред. | ред. код]

Футуристичність дизайну і музики позначили прорив в області кінофантастики. Зовнішній вид астронавтів C57-D, їх відносини один з одним, були перейняті творцями телесеріалу «Зоряний шлях». Джин Родденберрі визнавав, що при розробці концепції серіалу враховувався досвід цього фільму. Так, екіпаж «Ентерпрайза» отримав дуже схожі до форми C57-D уніформи. Командир Адамс послугував прототипом до капітана Кірка. «Заборонена планета» мала безперечний вплив на сюжет пілотного епізоду цього серіалу «Клітка» (знятий в 1964-65 рр., не випускався в ефір до 1988 р., частково включений як флешбеки в епізод у двох частинах «The Menagerie» в першому сезоні).

Інтер'єри підземель креллів наслідувалися в інтер'єрах до «Зоряних війн» (1977), «Згадати все» (1990). Проектор думок з фільму послугував зразком для голограм, показаних у «Зоряних війнах». Електронна музика й звукові ефекти із «Забороненої планети» стала взірцем для музики «Зоряних війн», «Чужого» (1979)[5].

У Голлівуді кінця XX і початку XXI століття довгий час витала ідея продовження або ремейка «Забороненої планети». У 1989 р. у Лондоні був поставлений мюзикл «Повернення на заборонену планету» (Return to the Forbidden Planet)[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sci-Fi Classic 'Forbidden Planet' Still Relevant After 60 Years. Christ and Pop Culture (en-US). 2016-03-15. Процитовано 2017-12-02. 
  2. Forbidden Planet (1956) - Articles - TCM.com. Turner Classic Movies. Процитовано 2017-12-02. 
  3. Authors : MacDonald, Philip : SFE : Science Fiction Encyclopedia. www.sf-encyclopedia.com (en). Процитовано 2017-12-02. 
  4. Мюррей Лейнстер «Одинокая планета». 
  5. а б The Influence of Forbidden Planet on Star Trek and Star Wars. Den of Geek (en). Процитовано 2017-12-02. 
  6. The story of Forbidden Planet's soundtrack / Boing Boing. boingboing.net (en-US). Процитовано 2018-05-23. 
  7. Monsters from the Id – The Music of Forbidden Planet. Electric Sheep (en-US). 2013-08-19. Процитовано 2018-05-23. 
  8. Return to the Forbidden Planet. MTI Europe (en-uk). 2016-03-24. Процитовано 2017-12-02. 
  9. Return to the Forbidden Planet. www.samuelfrench.com. Процитовано 2017-12-02. 

Посилання[ред. | ред. код]