Збігнев Прайснер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збігнев Прайснер
Zbigniew Preisner.JPG
Ім'я при народженні пол. Zbigniew Kowalski
Народився 20 травня 1955(1955-05-20) (64 роки)
Бельсько-Бяла, Польща
Громадянство Польща
Діяльність Композитор
Alma mater Яґеллонський університет
IMDb nm0006237
Нагороди та премії
Сезар (1994), Срібний ведмідь Берлінського кінофестивалю

Збігнев Прайснер у Вікісховищі?

Збігнев Пра́йснер (пол. Zbigniew Preisner, нар. 20 травня 1955 в Бельсько-Бяла, Польща) — польський композитор кіномузики і театру. Власник PREISNER STUDIO. Член Французької Академії мистецтв і науки.

Життєпис[ред. | ред. код]

В середній школі почав писати музику, навчився грати на гітарі та фортепіано, але так і не закінчив ні одну з музичних шкіл.

Вступив на відділення історії та філософії в Краківський університет, де вивчав історію мистецтв.

Займався музичною самоосвітою, власні композиції виконував зі студентами краківської музичної академії.

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1977 року Прайснер працював у кабаре «Пивни́ця під барана́ми[pl]» в Кракові, де почав писати музику.

Незабаром після цього молодий польський кінорежисер Краузе Антоні попросив його написати оригінальну музику до свого фільму «Прогноз погоди». Хоча фільм з політичних причин довгі роки лежав потім на полиці, цей досвід став початком кар'єри Прайснера як композитора, який пише для кіно. Через Краузе Прайснер познайомився з Криштофом Кесльовским, який шукав композитора для написання музики до фільму «Без кінця». Ця робота стала початком подальшого багаторічного співробітництва та міцної дружби.

«Декалог» (1988) — наступна спільна робота Прайснера та Кесльовського. Фільм складається з десяти окремих історій, які позв'язані в єдине ціле, в їх основі покладено Десять Заповідей. Після музики до «Декалогу» Прайснер починає працювати над музикою до іншого фільму Кесльовського — «Подвійне життя Вероніки», а також до трилогії «Три кольори: Синій, Білий, Червоний». Він також співпрацював з іншим польським режисером: Агнешкою ​​Голланд, починаючи з «Вбити священика» в 1988 році і продовживши з «Європа, Європа» (1991), «Олів'є, Олів'є»(1993) і «Таємничий сад»(1995).

Міжнародне визнання після «Декалогу», «Вероніки» і «Європи, Європи» звернули на композитора увагу голлівудських кіновиробників, і в 1991 році Прайснер пише музику до фільмів Луї Мандоки «Ігри в полях Господніх» і «Безкрайня імперія» Джона Ірвіна.

У 1988 Прайснер написав першу масштабну роботу «Реквієм по моєму другу». Ідея створення «Реквієму» народилася, коли Кесльовський консультувався з Прайснером про постановку серії концертів в класичному стилі, які були б жвавіші і театральніші від традиційних. Але режисер помер до початку роботи над концертом. Прагнучи «піднести в дар моєму другові щось особливе», Прайснер написав першу частину реквієму за три ночі після смерті Кесльовського. Перша частина була задумана спеціально для Криштофа Кесльовського, тоді як решта навіяна любов'ю, повагою і захопленням, які Кесльовський, Прайснер і автор сценарію «Декалогу» Криштоф Песевич відчували один до одного.

Говорячи про «Реквіємі» Прайснер зауважує: "Не знаю, як у вас в житті, а у мене — дуже мало людей, з якими мені хотілося б проводити час. Одним з таких людей був Криштоф Кесльовський… ". 1 жовтня 1998 у Великому театрі у Варшаві відбулася прем'єра «Реквієму для мого друга».

У 2001 році він очолив програму популярної музики на радіо RMF FM. У 2006 році він виступив з оркестром, разом з Девідом Гілмором у Гданську. У 2007 році написав другу масштабну роботу для оркестру, хору та солістів, що отримала назву «Тиша, ніч і мрії», на основі текстів з Книги Іова. Світова прем'єра роботи відбулася 4 Вересня 2007 року в Одеоні Ірода Аттичного в Афінах.

У 2013 році виходить робота «Щоденники Надії». На музику були покладені щоденники та вірші польських дітей, які стали жертвами Голокосту. Вперше Прайсер співпрацює з Лізою Джеррард, яка виконує головну вокальну роль.

У вересні цьго ж року відбулася прем'єра музичного театру під назвою «Великі монологи» в церкві Святої Софії в Бобова. Головну роль виконав актор театру Юрій Треля, режисер — Криштоф Ясинський. В основу покладені польські романтичні вірші Адама Міцкевича, Норвіда і Виспянського.

Від 24 квітня 2012 президент Польщі Броніслав Коморовський нагородив Прайснера Орденом Відродження Польщі «За видатний внесок у польську та світову культури, за творчі та художні досягнення».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений з Євою Прайснер, художницею з Кракова.

Його сестра Тамара Калиновська — співачка та композитор в театрі «Пивни́ці під барана́ми».

Найвідоміші твори[ред. | ред. код]

Твори для оркестру[ред. | ред. код]

  • Щоденники Надії (2013)
  • Тиша, ніч і мрі (2007)
  • Реквієм по моєму другу (1998)
  • Життя (1988)

Твори для соло-інструментів[ред. | ред. код]

  • 10 Легких п'єс для піаніно' '(2000)

Музика для кіно[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]