Зеленівка (Бахмацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Зеленівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бахмацький
Рада/громада Біловежівська сільська рада
Код КОАТУУ 7420381005
Основні дані
Засноване 1766
Населення 293 (2006 р)
Площа 0,984 км²
Густота населення 297,76 осіб/км²
Поштовий індекс 16552
Телефонний код +380 4635
Географічні дані
Географічні координати 51°03′31″ пн. ш. 32°43′51″ сх. д. / 51.05861° пн. ш. 32.73083° сх. д. / 51.05861; 32.73083Координати: 51°03′31″ пн. ш. 32°43′51″ сх. д. / 51.05861° пн. ш. 32.73083° сх. д. / 51.05861; 32.73083
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Найближча залізнична станція Григорівка
Місцева влада
Адреса ради 16550, с. Біловежі Перші, вул. Центральна, 45; тел. 47-5-12
Карта
Зеленівка is located in Україна
Зеленівка
Зеленівка
Зеленівка is located in Чернігівська область
Зеленівка
Зеленівка

Зеле́нівка (до 1944 — Ґрос Вердер, Великий Вердер) — історичне німецьке село в Україні, в Чернігівській області, Бахмацькому районі. Після Другої світової заселено вихідцями з Російської Федерації.

Історія[ред.ред. код]

Село засноване в 1766 році як німецька колонія Ґрос Вердер (нім. Gross Werder) після ліквідації інституту Гетьманства в Україні та в порушення українсько-російських угод.

1859 року у колонії Великий Вердер Борзнянського повіту Чернігівської губернії мешкала 481 особа (236 осіб чоловічої статі та 245 — жіночої), налічувалось 51 дворове господарство, існувала римо-католицька церква, відбувались 2 ярмарки на рік[1].

Станом на 1885 рік у колишньому колоніальному селі Кальчинівської волості мешкало 630 осіб, налічувалось 63 дворових господарства, існували католицька церква, постоялий будинок і лавка, відбувались 2 ярмарки на рік.[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1165 осіб (654 чоловічої статі та 511 — жіночої), з яких , 812 — римо-католицької[3].

1944 року село перейменували на Зеленівку. Корінне німецьке населення протизаконно депортовано органами НКВД СРСР на підставі етнічної приналежності. Операції проводилася у два етапи: 1943 (відразу по реокупації Чернігівської області військами СРСР) та 1946. Німці, які в більшості навіть не володіли німецької мовою, доставлені у концтабори та спецпоселення установ ГУЛАГ СРСР у Казахстані.

Частина німецьких родин врятувалася від депортації, записавшись поляками (на основі католицького віросповідання і переходу території Померанії — прабатьківщини переселенців — до складу комуністичної Польщі). Їх нащадки живуть, зокрема, у селі Шевченкове поміж українцями.

Права німців Чернігівщини не відшкодовано. Спорадичні візити нащадків німців Чернігівщині до рідного села тривають до сьогодні.

Голодомор[ред.ред. код]

Німецьке населення села чинило організований спротив радянському розбою з примусової організації так званих «колгоспів». Існує доповідна записка уповноваженого Дмитрівського райкому КП(б)У про відмову селян здавати зерно (Ф. П-46, — Оп. 1. — Спр. 118. — Арк. 60). Відтак, разом з усім Бахмацьким районом, село занесено на «чорну дошку», що тягло за собою заборону на пересування та зовнішню військову блокаду села, припинення будь-яких харчових поставок, необмежений терор з боку «активістів хлібозаготівель».

Сучасність[ред.ред. код]

У селі збереглася будівля німецького костелу, в якому досі розташований сільський клуб. Також у приміщенні старої німецької школи діє сучасний навчальний заклад — зеленівська неповна середня школа.

Також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 462)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-263)

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.