Зоря ван Маанена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зоря ван Маанена — тьмяний білий карлик у сузір'ї Риб. Розташований на відстані 14,1 світлових років від Сонця.

Історія[ред. | ред. код]

Зорю відкрив у 1917 році американський астроном Адріан ван Маанен: він помітив її великий (2,98 кутових секунд на рік) власний рух, порівнюючи фотографії неба в сузір'ї Риб, зроблені в 1914 і 1917 рр.[1]

Цей білий карлик серед відомих є третім за відстанню від Сонця — після Сіріуса B та Проціона B (саме в такому порядку). Крім того, він є найближчим із відомих одиночних білих карликів[2][3]. Зоря ван Маанена є четвертим білим карликом, відкритим після Сиріуса B, Проціона B та 40 Ерідана B. Він також є першим відкритим одиночним білим карликом[4].

Характеристики[ред. | ред. код]

Зоря розташована на відстані 14 світлових років від Сонця, але, незважаючи на близькість, її не видно неозброєним оком, оскільки її візуальна зоряна величина становить лише 12,4. Будучи білим карликом спектрального класу DZ7, зоря містить у спектрі лінії металів. Це найближчий до Сонця одиночний білий карлик. Вік зорі оцінюється в 10 мільярдів років або навіть більше. Оскільки білі карлики не мають власного джерела енергії й світять залишковим тепловим випромінюванням після закінчення термоядерних реакцій, температура поверхні зорі ван Маанена, зважаючи на її великий вік, становить лише близько 4000 K, що відповідає температурі фотосфер червоних зір головної послідовності спектральних класів K і М. Тобто ця зірка — радше «червоний білий карлик»[5].

Маючи масу 70% від сонячної й розміри, порівнянні із Землею, зоря ван Маанена випромінює світла в 5000 разів менше, ніж Сонце.

Можливий компаньйон[ред. | ред. код]

Станом на 2011 рік можливість існування субзоряного супутника у зорі ван Маанена залишається невизначеною. У 2004 році було одне підтверджувальне[6] і одне заперечувальне[7] повідомлення щодо його виявлення. У 2008 році з'явилися відомості з космічного телескопа Спітцера, які виключають існування у зорі ван Маанена будь-яких супутників на відстані 1200 а. е. від зірки з масою чотири або більше мас Юпітера[8].

Найближче оточення зірки[ред. | ред. код]

Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані в межах 10 світлових років від зірки ван Маанена[9].

Зоря Спектральний клас Відстань, св. років
G 158-27 M5,5 V 4,3
L 1159-16 M4,5 Ve 4,6
YZ Кита M4,5 Ve 5,7
τ Кита G8 Vp 6,2
BR Риб M1 Ve 6,8
L 722-22 AB M4 V / M4 V 7,4
UV Кита AB M4,6 Ve / M6,0 V 7,6
Зоря Тігардена M6,5 V 7,8
Глізе 876 M3,5 V 8,9
EZ Водолія ABC M5,0-5,5 Ve / M / M 9,0
Грумбрідж 34 AB M1,5 V / M3,5 Ve 9,1
Росс 248 M4,9-5,5 Ve 9,5
EQ Пегаса AB M3,5 Ve / M4,5 Ve 9,3
ε Ерідана K2 V 9,9
HD 4628 K1-2 V 10,0

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Two Faint Stars with Large Proper Motion, A. van Maanen, Publications of the Astronomical Society of the Pacific 29 (#172), December 1917, pp. 258—259.
  2. The One Hundred Nearest Star Systems. RECONS. 2008-01-01. Процитовано 2008-12-08. 
  3. Holberg, J. B.; Oswalt, Terry D.; Sion, E. M. (May 2002). A Determination of the Local Density of White Dwarf Stars. The Astrophysical Journal 571 (1): 512–518. Bibcode:2002ApJ...571..512H. arXiv:astro-ph/0102120. doi:10.1086/339842. 
  4. Schatzman, Évry (1958). White Dwarfs. North Holland Publishing Company. с. 2. 
  5. Умирающие звезды, Вселенная — От плоской Земли до квазаров
  6. Makarov, Valeri V. (2004). A Substellar Companion to van Maanen 2. The Astrophysical Journal Letters 600 (1): L71–L73. Bibcode:2004ApJ...600L..71M. doi:10.1086/381544. 
  7. Farihi, J.; Becklin, E. E. (June 2004). Mid-Infrared Observations of van Maanen 2: No Substellar Companion, J. Farihi and E. E. Becklin. Astrophysical Journal Letters 608 (2): L109–L112. Bibcode:2004ApJ...608L.109F. arXiv:astro-ph/0405245. doi:10.1086/422502. 
  8. Farihi, J.; Becklin, E. E.; Zuckerman, B. (July 2008). Spitzer IRAC Observations of White Dwarfs. II. Massive Planetary and Cold Brown Dwarf Companions to Young and Old Degenerates. The Astrophysical Journal 681 (2): 1470–1483. Bibcode:2008ApJ...681.1470F. arXiv:0804.0237. doi:10.1086/588726. 
  9. Van Maanen's Star (en). solstation.com. Архів оригіналу за 2012-02-15. Процитовано 2009-11-23. 

Посилання[ред. | ред. код]