Тау Кита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тау Кита (τ Кита, τ Cet, τ Ceti) — сонцеподібна зоря, розташована в сузір'ї Кита. Відстань до неї від Сонячної системи — майже 12 світлових років; відтак, це одна з найближчих до нас зірок.

Характеристики[ред. | ред. код]

Зоря дещо менша Сонця за розмірами: її маса становить 0,783 сонячної, а радіус — 0,79 сонячного. Спектр Тау Кита демонструє її низьку металічність, а отже, у гіпотетичній планетній системі цієї зорі малоймовірна наявність планет-гігантів. Але низька металічність зорі не зменшує ймовірності існування планет менших розмірів, зокрема, земного типу[джерело?]. Спостереження виявили наявність пилу в системі Тау Кита в кількості, що десятикратно перевищує кількість пилу в Сонячній системі. Зоря порівняно стабільна, з незначними коливаннями блиску.

Завдяки своїй стабільності й подібності до Сонця Тау Кита вибрана об'єктом для пошуків позаземного розуму шляхом прослуховування в радіодіапазоні (проект SETI). З цієї ж причини вона часто згадується в науково-фантастичній літературі й фольклорі[Прим. 1].

У Тау Кита немає власної назви[Прим. 2], іноді її позначають латинською назвою Durre Menthor[1]. Цю зорю можна знайти на небі неозброєним оком як слабку зорю третьої зоряної величини. Якщо спостерігати Сонце з орбіти гіпотетичної планети в системі Тау Кита, воно виглядатиме як зоря із зоряною величиною 2,6 у сузір'ї Волопаса.

Рух[ред. | ред. код]

Тау Кита вважається зорею з великим власним рухом: зсув упродовж одного року становить трохи менше двох кутових секунд[Прим. 3] Щоб вона змінила своє положення на один градус, знадобиться близько двох тисяч років. Великий власний рух — ознака близькості до Сонця.[2]

Відстань до зорі становить 11,9 світлових років. Відтак, вона є однією з найближчих до Сонця і другою за відстанню зорею спектрального класу G після Альфа Центавра A.[3]

Променева швидкість Тау Кита становить близько −17 км/с. Від'ємність цієї величини означає, що вона наближається Сонця.[4]

Відстань до Тау Кита, а також її власний рух і променева швидкість дають змогу розрахувати рух зорі в просторі. Її швидкість відносно Сонця становить близько 37 км/с.[Прим. 4] Цей результат можна використати для розрахунку орбітального шляху Тау Кита в Чумацькому Шляху: її середня відстань від центра галактики становить 9,7 кілопарсек (32000 світлових років), ексцентриситет орбіти — 0,22.[5]

Фізичні властивості[ред. | ред. код]

Сонце (ліворуч) більше й дещо гарячіше від Тау Кита (праворуч).

Наразі вважається, що Тау Кита — це одиночна зоря. В оптичному діапазоні спостерігався також тьмяний компаньйон із зоряною величиною 13,1. Станом на 2000 р. він перебував на відстані 137 кутових секунд від основного тіла. Існує ймовірність, що вони гравітаційно пов'язані, але, найімовірніше, це лише візуальна близькість.[6][7][8]

Інформація про фізичні властивості Тау Кита отримана здебільшого за допомогою спектроскопічних вимірювань. Вік, масу, радіус та яскравість Тау Кита можна оцінити шлях порівняння її спектра з комп'ютерними моделями еволюції зір. Утім, за допомогою астрономічного інтерферометра вимірювання радіусу зорі можна здійснити безпосередньо з точністю 0,5%[9], оскільки його довга база дає змогу вимірювати кути набагато менші, ніж доступні звичайному телескопу. Виміряний у такий спосіб радіус Тау Кита становить 79,3 ± 0,4% сонячного.[9] Саме такий розмір має мати зоря з масою, дещо меншою від сонячної.[10]

Обертання[ред. | ред. код]

Період обертання Тау Кита був визначений на основі періодичних змін у класичних лініях поглинання H та K однократно іонізованого кальцію — Ca II. Ці лінії тісно пов'язані з магнітною активністю поверхні[11], тому період коливань зумовлює час, потрібний, щоб зони активності на поверхні завершили повний оберт навколо зорі. Виміряний у такий спосіб період обертання Тау Кита становить 34 доби.[12] Унаслідок ефекту Доплера швидкість обертання зорі визначає ширину ліній поглинання у спектрі. Тому, проаналізувавши ширину цих ліній, можна визначити швидкість обертання зорі. Для типової зорі спектрального класу G8 швидкість обертання становить близько 2,5 км/с. Відносно низькі величини швидкості обертання можуть бути свідченням того, що ми бачимо Тау Кита майже з полюсу.[13][14]

Планетна система[ред. | ред. код]

Доплерівські вимірювання коливань променевої швидкості зорі за станом на 2012 рік не виявили навколо неї супутників із масами, що перевищують маси коричневих карликів. У грудні 2012 року група астрономів із Великої Британії, Чилі, США та Австралії оголосила про виявлення п'яти екзопланет у Тау Кита. Періодичні коливання променевої швидкості зорі свідчать про наявність п'яти планет a, b, c, d, e, f на стабільних орбітах, близьких до кругових, із періодами обертання 13,9, 35,4, 94, 168 та 640 днів і мінімальними масами в 2, 3,1, 3,6, 4,3 і 6,6 мас Землі відповідно. Планета Тау Кита e з масою 4,3 маси Землі перебуває в так званій зоні, придатній для життя — на її поверхні вода може перебувати в рідкому стані, а отже, є умови для існування живих організмів, можливо навіть розумних[15][16]. Трохи пізніше було висловлене припущення, що й планета Тау Кита f, найвіддаленіша від зорі, теж може бути придатною для життя[17].

Для підтвердження існування цих планет необхідні незалежні спостереження іншими астрономами[18]. Якщо наявність планет у Тау Кита підтвердиться, її планетна система буде третьою за віддаленістю від Сонця, після за Альфа Центавра (4,3 св. року) й Епсилон Ерідана (10,5 св. року), у яких відкрито по одній планеті, і найближчою відомою багатопланетною системою.

Через наявність осколкового диска будь-яка планета на орбіті навколо Тау Кита зазнавала б набагато більшої кількості ударних зіткнень з астероїдами й кометами, ніж Земля. Попри таку перешкоду гіпотетичній придатності для життя, Тау Кита, як одна із зірок, подібних за своїми характеристиками до Сонця, викликає значний інтерес астрономів і широкого загалу.

Найближче оточення зорі[ред. | ред. код]

Найближчим сусідом Тау Кита є одиночна зоря YZ Кита — їх розділяє лише 1,6 світлового року[19]. До зорі Лейтен 726-8 — 3,2 св. року, до зорі Епсилон Ерідана — 5,5 св. року.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зокрема, Володимир Висоцький написав відому жартівливу пісню «В далёком созвездии Тау Кита»
  2. Позначення зорі за Байєром — τ Ceti, де:
    τ — грецька літера «Тау»;
    Ceti — присвійна форма від лат. Cetus (Кит).
  3. Повний власний рух:
    де μα та μδ — компоненти власного руху за прямим піднесенням та схиленням відповідно, а δ — схилення. Див.:
    Majewski, Steven R. (2006). Stellar Motions. University of Virginia. Процитовано 2007-09-27. 
  4. Просторові компоненти швидкості: U = +18; V = +29, and W = +13. Таким чином, загальна швидкість становить:

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Moore, Patrick; Rees, Robin (2011). Patrick Moore's Data Book of Astronomy (вид. 2nd). Cambridge University Press. с. 408. ISBN 0-521-89935-4. Процитовано 2018-07-03. 
  2. Reid, Neill (February 23, 2002). Meeting the neighbours: NStars and 2MASS. Space Telescope Science Institute. Процитовано 2006-12-11. 
  3. Henry, Todd J. (October 1, 2006). The One Hundred Nearest Star Systems. Research Consortium on Nearby Stars. Архів оригіналу за November 28, 2006. Процитовано 2006-12-11. 
  4. Butler, R. P.; Marcy, G. W.; Williams, E.; McCarthy, C.; Dosanjh, P.; Vogt, S. S. (1996). Attaining Doppler Precision of 3 M s-1. Publications of the Astronomical Society of the Pacific 108: 500. Bibcode:1996PASP..108..500B. doi:10.1086/133755. 
  5. Porto de Mello, G. F.; del Peloso, E. F.; Ghezzi, L. (2006). Astrobiologically interesting stars within 10 parsecs of the Sun. Astrobiology 6 (2): 308–331. Bibcode:2006AsBio...6..308P. PMID 16689649. arXiv:astro-ph/0511180. doi:10.1089/ast.2006.6.308. 
  6. Kaler, James. Tau Ceti. Stars. University of Illinois. Процитовано 27 July 2015. 
  7. 00-06 hour section. Washington Double Star Catalog. United States Naval Observatory. Процитовано 27 July 2015. 
  8. Pijpers, F. P.; Teixeira, T. C.; Garcia, P. J.; Cunha, M. S.; Monteiro, M. J. P. F. G.; Christensen-Dalsgaard, J. (2003). Interferometry and asteroseismology: The radius of τ Ceti. Astronomy & Astrophysics 401 (1): L15–L18. Bibcode:2003A&A...406L..15P. doi:10.1051/0004-6361:20030837. 
  9. а б Teixeira, T. C.; Kjeldsen, H.; Bedding, T. R.; Bouchy, F.; Christensen-Dalsgaard, J.; Cunha, M. S.; Dall, T. та ін. (January 2009). Solar-like oscillations in the G8 V star τ Ceti. Astronomy and Astrophysics 494 (1): 237–242. Bibcode:2009A&A...494..237T. arXiv:0811.3989. doi:10.1051/0004-6361:200810746. 
  10. Di Folco, E.; Thévenin, F.; Kervella, P.; Domiciano de Souza, A.; du Foresto; V. Coudé; Ségransan, D. та ін. (2004). VLTI near-IR interferometric observations of Vega-Like Stars. Astronomy and Astrophysics 426 (2): 601–617. Bibcode:2004A&A...426..601D. doi:10.1051/0004-6361:20047189. 
  11. H-K Project: Overview of Chromospheric Activity. Mount Wilson Observatory. Процитовано 2006-11-15. 
  12. Baliunas, S.; Sokoloff, D.; Soon, W. (1996). Magnetic Field and Rotation in Lower Main-Sequence Stars: an Empirical Time-dependent Magnetic Bode's Relation?. Astrophysical Journal Letters 457 (2): L99. Bibcode:1996ApJ...457L..99B. doi:10.1086/309891. 
  13. Gray, D. F.; Baliunas, S. L. (1994). The activity cycle of tau Ceti. Astrophysical Journal 427 (2): 1042–1047. Bibcode:1994ApJ...427.1042G. doi:10.1086/174210. 
  14. Hall, J. C.; Lockwood, G. W.; Gibb, E. L. (1995). Activity cycles in cool stars. 1: Observation and analysis methods and case studies of four well-observed examples. Astrophysical Journal 442 (2): 778–793. Bibcode:1995ApJ...442..778H. doi:10.1086/175483. 
  15. Tuomi, M; Jones, H. R. A; Jenkins, J. S; Tinney, C. G; Butler, R. P; Vogt, S. S; Barnes, J. R; Wittenmyer, R. A; o'Toole, S; Horner, J; Bailey, J; Carter, B. D; Wright, D. J; Salter, G. S; Pinfield, D (2013). Signals embedded in the radial velocity noise. Astronomy & Astrophysics 551: A79. Bibcode:2012yCat..35510079T. arXiv:1212.4277. doi:10.1051/0004-6361/201220509. 
  16. У звезды Тау Кита обнаружили пять экзопланет. Новости про космос и НЛО. 20.12.2012 11:34. Процитовано null. 
  17. Two Nearby Habitable Worlds? - Planetary Habitability Laboratory @ UPR Arecibo. Phl.upr.edu. Процитовано 2014-01-08. 
  18. У звезды Тау Кита найдены 5 планет, в том числе потенциально обитаемая
  19. van Leeuwen, F. (2007). HIP 5643. Hipparcos, the New Reduction. Процитовано 2010-08-22.