YZ Кита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

YZ Кита — одиночна зоря, червоний карлик головної послідовності у сузір’ї Кита. Хоча це одна з найближчих до Сонця зір — відстань до неї становить трохи більше 12 світлових років[1], — побачити її неозброєним оком неможливо. Визначено, що це спалахуюча зоря, яка зазнає стрибкоподібних коливань яскравості. Маса YZ Кита становить лише 8,5 % сонячної, а її світність у звичайних умовах — менше 1/5000-ї сонячної.

Зоря розташована дуже близько до Тау Кита — зоря спектрального класу G8. Їх розділяє відстань лише 1,6 світлого року[2] — це лише третина відстані між Сонцем і його найближчою сусідкою, Проксимою Центавра. До зорі Лейтен 726-8 — 3,6 св. року.

Планетна система[ред. | ред. код]

10 серпня 2017 року було оголошено про відкриття за допомогою спектрографа HARPS із обсерваторії Ла-Силья в Чилі трьох землеподібних планет, виявлених на орбітах навколо YZ Кита, а також ймовірної четвертої планети.

Орбіта планети YZ Кита b має практично правильну круглу форму і знаходиться від центральної зірки на відстані приблизно в 0,015 астрономічних одиниці, при цьому її орбітальний період трохи менший за дві земні доби. Маса цієї планети становить близько 75 % від маси Землі. Середня температура на її поверхні змінюється в межах від 350 до майже 500 К, що виключає можливість існування води на її поверхні в рідкому стані, а отже, імовірність зародження життя на цій планеті більш ніж примарна.

Планета YZ Кита с майже співрозмірна за масою з нашою Землею. Її відстань від центрального світила становить близько 0.02 а. о., а орбітальний період трохи більше, ніж три земні доби. Середні температури — від 300 до 420 К — залишають певну ймовірність для наявності на планеті рідкої води, а з нею — слабку надію на існування на ній життя.

Третя підтверджена планета системи, YZ Кита d, приблизно на 14 % масивніша від Землі. Її відстань від центральної зірки становить близько 0,027 а. о. при орбітальному періоді в більш ніж 4,5 земних доби. Температура на її поверхні, від 260 до 370 Кельвінів, практично гарантує відносно комфортні умови для існування води в рідкому стані, а отже YZ Кита d є головним об'єктом пошуків життя в цій планетарній системі.

Відзначимо і поки що виключно гіпотетичну планету YZ Кита е, існування якої ще потребує доведення. Її маса може становити близько половини маси Землі, а відстань від центрального світила — близько 1/100 а. о. при орбітальному періоді в одні земну добу. Подібні характеристики говорять про те, що YZ Кита е, якщо вона і існує, є надто розпеченою, температура на її поверхні унеможливлює існування не тільки рідкої води, а й будь-якої атмосфери в цілому.

Водночас SETI не розглядає систему YZ Кита як об'єкт пошуку позаземного життя взагалі. Головною причиною цього є природа самої центральної зірки: вона вкрай нестабільна і віднесена астрономами одразу до двох категорій змінності. Змінність типу BY Дракона викликана не тільки наявністю на її поверхні значних за площею плям, а й бурхливою ​​хромосферною активністю. Це створює значні проблеми для зародження життя на близьких до зірки планети. Крім цього, у YZ Кита спостерігається змінність, прототипом якої є майже сусідня з нею зірка UV Кита. YZ Кита — це спалахуюча зоря, а це обумовлює періодичні потужні викиди енергії і випромінювань у різних діапазонах.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. van Leeuwen, F. (2007). HIP 5643. Hipparcos, the New Reduction. Процитовано 2010-08-22. 
  2. Page of Tau Ceti, see the chapter of Closest Neighbors, for YZ Ceti.

Посилання[ред. | ред. код]