Йозеф Ольбріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йозеф Ольбріх
нім. Joseph Maria Olbrich
Народився22 грудня 1867(1867-12-22)[4][5][…] або 22 листопада 1867(1867-11-22)[7]
Опава[8][7][…]
Помер8 серпня 1908(1908-08-08)[1][2][…] (40 років)
Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх[8][9][…]
·лейкоз
Країна Долитавщина
Діяльністьархітектор, дизайнер, дизайнер ювелірних прикрас
Alma materВіденська академія мистецтв[11]
Знання мовнімецька[12][13]
ЧленствоDeutscher Werkbundd і Віденська сецесія
Magnum opusБудинок сецесіону

Йозеф Марія Ольбріх (нім. Joseph Maria Olbrich; 22 грудня 1867 — 8 серпня 1908) — австрійський архітектор, майстер модерну, автор виставкової будівлі Віденської сецесії у Відні. З 1900 року жив і працював в Німеччині, в Дармштадті.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній сім'ї підприємця-кондитера в Троппау. Батько архітектора володів цегляним заводом, і Йозеф познайомився з будівельними технологіями ще в дитинстві. У 1882 році, не закінчивши середньої школи, пішов працювати креслярем, в 1886–1890 роках завершив середню освіту у Відні, потім навчався в Академії образотворчих мистецтв у Відні у Карла фон Газенауера. З 1893 року — помічник Отто Вагнера на проєктуванні Віденської міської залізниці. Фактично виконував робочі креслення станцій.

У 1896 році в середовищі віденських художників стався розкол. Очолювана Густавом Клімтом група художників і архітекторів, незадоволена діями віденського Будинку Мистецтв, відкололася і заснувала власну організацію — Віденський сецессион. У 1897 році Ольбріх вибудував на Карлсплац пам'ятник модерну — виставковий зал Сецесії з куполом-кулею з золотих гілок.

У 1900 році, з ініціативи герцога Дармштадтського Ернста-Людвіга, покровителя мистецтв і організатора колонії художників на горі Матильди в Дармштадті, Ольбрих переїхав до Німеччини. Отримавши Гессенське громадянство і професорський титул, він фактично очолив колонію, виконавши велику частину проєктів і особисто очоливши будівництво, а в 1903 році одружився з німкенею Клер Мораві. У самій колонії і в околицях Дармштадта ним побудовані всього два десятка будівель; частина з них була знищена під час Другої світової війни.

У 1908 році Ольбрих побудував історичний універмаг Тіца в Дюссельдорфі і третю чергу селища художників в Дармштадтській колонії; в тому ж році, у 40-річному віці, помер від лейкемії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118589768 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Josef Maria Olbrich
  4. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  5. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  6. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  7. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  8. ↑ а б Sanna A. (unspecified title) — ISBN 978-88-6637-024-6, 978-88-6637-023-9, 978-88-6637-025-3
  9. ↑ Arkitekter verksamma i Sverige — 2014.
  10. ↑ Ольбрих Йозеф Мария // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  11. ↑ Vědecká knihovna v Olomouci REGO
  12. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  13. ↑ CONOR.Sl
  14. ↑ archINFORM — 1994.
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Йозеф_Ольбріх