Казанська Людмила Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казанська Людмила Петрівна
Народилася 30 березня 1917(1917-03-30)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла невідомо
Країна  УНР
 СРСР
Діяльність скульпторка
Alma mater Одеське художнє училище (1934)
Вчителі Теннер Григорій Самійлович
Членство Національна спілка художників України
У шлюбі з Баранов Микола Андріанович

Людмила Петрівна Казанська (у шлюбі — Баранова; 30 березня 1917, Одеса — дата смерті невідома) — українська радянська скульпторка; член Спілки радянських художників України. Дружина скульптора Миколи Баранова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 30 березня 1917 року в місті Одесі (нині Україна). 1932 року закінчила Одеський художній робітфак; протягом 1932—1934 років навчалася в Одеському художньому інституті, була ученицею Григорія Теннера.

Менкала в Донецьку в будинку на вулиці Пастуховській № 22, квартира № 8.

Творчість[ред. | ред. код]

Працювала у галузі станкової, декоративної та монументальної скульптури. Серед робіт:

Пам'ятник Олександру Пушкіну.
Пам'ятник Олександру Пушкіну.
Пам'ятник Івану Ткаченку.
Пам'ятник Івану Ткаченку.
композиції
  • «Мати і дитя» (1937, розом з Миколою Барановим);
  • «За закликом комсомолу» (1955);
  • «Новачки Донбасу» (1956);
  • «У штреку» (1956);
портрети
  • «Знатний шахтар М. А. Лукичов» (1949, гіпс тонований);
  • «Герой Соціалістичної Праці В. Г. Прокопов» (1949, гіпс тонований);
  • «Володимир Ленін» (1970, оргскло);
  • «Фелікс Дзержинський» (1972, барельєф; мідь кована).
Спільно з чоловіком виконала пам'ятники
Авторка надгробків на братських могилах воїнів

Література[ред. | ред. код]

  • Казанська (Баранова) Людмила Петрівна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 183.;
  • Казанская, Людмила Петровна // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Санкт-Петербург: Гуманитарное агентство Академический проект, 1995. — Том 4, книга 2 (Каев—Кобозев). С. 28. (рос.)