Казахський національний академічний театр драми імені Мухтара Ауезова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казахський національний академічний театр драми імені Мухтара Ауезова
каз. М. О. Әуезов атындағы Қазақ ұлттық академиялық драма театры
Пам'ятник історії та культури Алмати
43°14′29″ пн. ш. 76°55′04″ сх. д. / 43.24154500002777723° пн. ш. 76.917922000027786567° сх. д. / 43.24154500002777723; 76.917922000027786567Координати: 43°14′29″ пн. ш. 76°55′04″ сх. д. / 43.24154500002777723° пн. ш. 76.917922000027786567° сх. д. / 43.24154500002777723; 76.917922000027786567
Країна  Казахстан і  СРСР
Місто
Алмати
Адреса
пр. Абая, 103
Назва на честь
(епонім) 		Ауезов Мухтар Омарханович
Тип театр
Відкрито 1925
Оф. відкриття 1982
Керівництво Жуасбек Єркін Тлеукулович
Заслужений діяч Казахстану
https://www.auezov-theatre.kz/ru
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
Ідентифікатори і посилання
20025291
Мапа
CMNS: Казахський національний академічний театр драми імені Мухтара Ауезова у Вікісховищі

Казахський національний академічний театр драми імені Мухтара Ауезова — драматичний театр в Алмати.

Історія[ред. | ред. код]

Організований наприкінці 1925 року в Кизил-Орді, яка була на той момент столицею Казахської АРСР. Театр відкрився 31 січня 1926 п'єсою «Алтин сакіна» («Золоте кільце») Кошке Кеменгерова в постановці Сералі Кожамкулова та великим концертом. Однак найпершою постановкою, що відбулася 13 січня, ще до офіційного відкриття став акт трагедії «Єнлік — Кебек» Мухтара Ауезовa[1].

У 1928 році з перенесенням столиці в Алмати туди ж було переведено і театр. Із 1937 театру присвоєно звання академічного, а з 1961 — ім'я Мухтара Ауезова[1].

Біля витоків театру стояли майстри народної творчості та художньої самодіяльності: Жумат Шанін, Курманбек Джандарбеков, Серке Кожамкулов, Калібек Куанишпаєв, Єлюбай Умурзаков, Амре Кашаубаєв, Іса Байзаков, Капан Бадиров, Ш. Байзакова, К. Мунайтпасов, Ф. Ашкеєва, З. Атабаєва, К. Беїсов, М. Шамова та ін.[1]

У перші роки існування театру режисери висувалися з акторського середовища: Шанін, Кожамкулов, Джандарбеков. Над створенням першого репертуару працювали письменники Ауезов, Сейфуллін, Майлін. На ранньому періоді ставилися вистави, що відображають становлення Радянської влади: «Червоні соколи» Сейфулліна, «Зарлик» Успанова та Утеуліна; а також побут старого аулу, дореволюційного життя казахського народу: «Каракоз», «Байбіше — токал» Ауезова, «Одруження», «Хитрий мулла» Майліна, «Малкамбай» Єрданаєва, «Торсикбай», «Айдарбек», «Ардарбек» Шаніна[2].

У 1930—ті рр. театр приваблює професійних російських режисерів (М. Г. Насонов, І. Г. Боров, М. А. Соколовський), художників (К. Ходжиков), береться до постановки складних драматичних творів: «Нічні гуркоти» Ауезова, «Амангельди» Майліна та Мусрепова[2]. Починаються постановки російських та зарубіжних класичних творів: «Ревізор» М. В. Гоголя (1936, реж. І. Боров; 1940, реж. М. Соколовський, 1946, реж. Ю. Рутковський; 1979, реж. А. Ашимов), «Отелло» В. Шекспіра (1939, реж. М. Соколовський; 1964, реж. А. Мадієвський). Не залишається осторонь і національна драматургія: «Ісатай — Махамбет» М. Ахінжанова (1938, реж. А. Ісмаїлов), «Кози Корпеш — Баян Сулу» Г. Мусрепова (1940, реж. Б. Насонов: 1943, реж. А Ісмаїлов;1953;1971, реж. А. Мамбетов), «Абай» М. Ауезова і Л. Соболєва (1940, реж. А. Токпанов; 1962, реж. А. Мамбетов). У 1934 частина працівників Казахського театру драми увійшла в першу трупу національного музичного театру (нині Казахський театр опери і балету імені Абая)[1].

У 1941—45 рр. основу репертуару становили спектаклі, присвячені героїчній боротьбі радянського народу у Німецько-радянській війні: «У годину випробувань» Ауезова, «Гвардія честі» Ауезова та Абишева, а також «Ахансере — Ак токти» Мусрепова. Також у воєнні роки було поставлено «Приборкання норовливої» Шекспіра[2].

У повоєнні роки продовжується розвиток соцреалістичної тематики: «Дружба і любов» (1947, реж, Ш. Айманов), «Квітни, степ!» А. Тажибаєва (1952 і 1958), «Абай» за романом М. Ауезова (1949; Державна премія СРСР, 1952). Серед класичних повоєнних постановок — «Таланти та шанувальники» (1949) та «Гроза» (1950) О. Островського, «Скупий» Ж.-Б. Мольєра (1952)[1].

У 1950—1960—ті театр звертається до історичної тематики: «Чокан Валіхапов» С. Муканова (1956), «Майра» А. Тажибаєва (1957, 1969). У репертуарі з'являються п'єси молодих драматургів: «Вовченя під шапкою» (1959) і «На чужині» (1968) К. Мухамеджанова, «Сауле» (1961) і «Буран» (1966) Тахаві Ахтанова та ін. Із 60—х років ставляться п'єси драматургів інших народів СРСР: «Материнське поле» за Ч. Айтматовим (1964), «Башмачки» Файзі (1972) та ін. З 1970—х років до репертуару театру входять твори зарубіжних авторів: «Криваве весілля» А. Вальєхо (1978, реж. А. А. Пашков), «Електро, любов моя» Л. Дюрко (1979) і «Далі — тиша» В. Дельмара (1981, реж. спектаклів Р. Сейтметов) та ін.[1] Інші найбільш значні постановки у 1940—1980-х pp. — «Дружба і любов», «Кар'єра та совість» Абишева, «Мільйонер» Мустафіна, «Вчора і сьогодні», «Важкі долі» Хусаїнова, «Одне дерево — не ліс» Тажибаєва, «Сваха приїхала», «На чужині» Мухамеджанова, «Серце поета» Шашкіна, «Незгасний вогонь» Кабдолова, «Сходження на Фудзіяму» Айтматова та Мухамеджанова та багато інших[2].

У трупі театру перебували народні артисти СРСР Х. Букеєва, С. Майканова, А. Мамбетов, С. Оразбаєв, народні артисти Казахської РСР К. У. Бадиров, Ш. Джандарбекова, С. Кожамкулов, К. Кармисов, І. Ногайбаєв, Б. Рімова, М. Суртубаєв, Є. Г. Умурзаков, З. Шаріпова, Ф. Шаріпова, Ж. Жалмухамедова та ін.[1]

Після здобуття Казахстаном незалежності репертуар продовжив поповнюватися творами світової та казахської драматургії: «Коріолан» В. Шекспіра (1991), «Сьома палата» О. Сулейменова (1993), «Чінгісхан» Іран Гайипа (1994), «Принцеса Турандот» К. Ґоцці (1994), «Лиха година» М. Ауезова, «Томіріс» (2000) Шахімардана тощо. Артисти Т. Тасибекова, Т. Жаманкулов, Ш. Ахметова, А. А. Кенжеєв, К. Тастанбеков отримали звання Народних артистів Казахстану[1].

Із 1997 по 2018 роки на сцені театру новорічну виставу проводив театр ростових ляльок «Сезам»[3].

У 2001—2013 pp. — художній керівник Народний артист Казахської РСР Єсмухан Обаєв.

Вистави йдуть казахською мовою із синхронним перекладом на російську мову.

19 грудня 2020 року Указом Президента Республіки Казахстан театру надано статус «Національний».[4]

Відомі артисти театру[ред. | ред. код]

Головна категорія: Персоналії:Казахський державний академічний театр драми імені Мухтара Ауезова

Будівля театру[ред. | ред. код]

У 1981 році спеціально для казахського театру драми було збудовано нову будівлю на проспекті Абая. Авторами проекту стали архітектори О. Баймурзаєв, А. Кайнарбаєв, М. Жаксиликов[5] за участю інженерів М. Плахотнікова та А. Броховича, художників І. Німець та Г. Завізіонного. За цей проект трьом авторам було присуджено Державну премію Казахської РСР ім. Ч. Валіханова 1982 року.[6]

Будівля є унікальною за конструктивними та архітектурними особливостями спорудою. В основі композиційного рішення всіх фасадів є цілісність основного об'єму. Будівля розміщена на високому цоколі. Головний вхід позначений урочистими сходами, перед якими встановлено пам'ятник М. О. Ауезову. Фойє оздоблено декоративним барельєфом. Пропорційність об'єму будівлі та її елементів надають споруді особливу монументальність та урочистість. В обробці фасадів використано граніт, черепашник, мармур.[7]

Статус пам'ятки[ред. | ред. код]

Будівля театру є пам'яткою архітектури, внесена до державного реєстру в 1982 році[8].

10 листопада 2010 року було затверджено новий Державний список пам'яток історії та культури місцевого значення міста Алмати, одночасно з яким усі попередні рішення з цього приводу були визнані такими, що втратили чинність[9]. У цій Постанові було збережено статус пам'ятки місцевого значення будівлі театру. Межі охоронних зон були затверджені у 2014 році[10].

Пам'ятник Мухтару Ауезову[ред. | ред. код]

Пам'ятник Мухтару Ауезову був встановлений біля проспекту Абая в 1980 році перед будівлею театру драми, що будувалася на той час.

Бронзова фігура М. О. Ауезова була відлита за моделлю скульптора Є. А. Сергєбаєва. Постамент із лабрадориту споруджений за проектом архітекторів О. Ж. Баймурзаєва, А. С. Кайнарбаєва. Пластично пам'ятник вирішено традиційно. Письменник у задумливій позі сидить у кріслі, із книгою у правій руці. На фасаді постаменту текст із бронзового лиття: «Мухтар Омарханұли Əуезов». Авторський колектив удостоєний у 1982 році Державної премії Казахської РСР.[11]

26 січня 1982 року пам'ятник було включено до списку пам'яток історії та культури республіканського значення Казахської РСР.[12]

Театральний музей[ред. | ред. код]

Театральний музей розташований на 4 поверсі будівлі театру. Станом на 2021 рік фонд музею становить близько 200 тис. експонатів. У фонді зібрано фотографії, афіші, програми, біографії артистів театру, їхні особисті матеріали, рукописи, подарунки починаючи від 30-х років до наших днів.

Крім того, у музеї є велика колекція портретів, перших сценічних костюмів, які носили у багатьох спектаклях із 30-х років. Виставки з фонду Театрального музею демонструються у таких великих містах, як Астана, Костанай, Талдикорган. На основі архіву видано альбом-книгу з історії театру.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Казахский театр драмы // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
  2. ↑ а б в г Театр драмы им. М. Ауэзова. Jam.kz. Архів оригіналу за 10 червня 2019. Процитовано 28 червня 2019.
  3. ↑ Тамара Абубакарова (21 грудня 2018). еатр кукол "Сезам" в Алматы перед новогодними выступлениями остался без помещения. Новости Казахстана: последние новости на Informburo.kz. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 30 червня 2019.
  4. ↑ Театру драмы имени Мухтара Ауэзова присвоили статус национального. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
  5. ↑ Жаксылыков, Марат Файзулаевич // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. II. — ISBN 9965-9746-3-2. (рос.)
  6. ↑ Казахский театр драмы им. М.Ауэзова. Достопримечательности. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 10 лютого 2015.
  7. ↑ Управление культуры г. Алматы. Казахский Академический театр драмы им. М. Ауэзова. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  8. ↑ КАЗАХСТАНСКАЯ ХРОНИКА «П» Год 1981. Журнал "Простор". Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 10 лютого 2015.
  9. ↑ Постановление Акимата города Алматы от 10 ноября 2010 года N 4/840 «Об утверждении Государственного списка памятников истории и культуры местного значения города Алматы». Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 6 лютого 2019.
  10. ↑ Решение ХХХI сессии маслихата города Алматы V созыва от 10 сентября 2014 года N 261 «Об утверждении границ охранных зон, зон регулирования застройки и зон охраняемого природного ландшафта объектов историко-культурного наследия города Алматы». Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 6 лютого 2019.
  11. ↑ Достопримечательности г. Алматы. Памятник Мухтару Омархановичу Ауэзову. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 6 лютого 2019.
  12. ↑ Постановление Совета Министров Казахской ССР от 26 января 1982 года № 38 «О памятниках истории и культуры Казахской ССР республиканского значения». Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
  13. ↑ Музей. auezov-theatre.kz. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 15 листопада 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Казахський_національний_академічний_театр_драми_імені_Мухтара_Ауезова&oldid=42159651