Калениченко Павло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Павло Михайлович Калениченко
Народився 17 березня 1923(1923-03-17)
с. Андріївка, Дніпропетровська область
Помер 30 червня 1983(1983-06-30) (60 років)
Київ, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність історик, головний редактор
Alma mater Інститут історії АН УРСР
Сфера інтересів історик
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор, доктор історичних наук
Науковий ступінь доктор історичних наук (1981)
Нагороди
медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Заслужений діяч культури Польщі

Павло Михайлович Калениченко (17 березня 1923 — 30 червня 1983) — український історик, дослідник історії Польщі та українсько-польських відносин. Професор (1978), доктор історичних наук (1981), заслужений діяч польської культури.

Біографія[ред. | ред. код]

Павло Калениченко народився в с. Андріївка (нині село Широківського району Дніпропетровської області) в сім'ї вчителя.

До 1941 навчався на фізично-математичному факультеті Львівського університету. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років.

У 1949 році закінчив міжнародний факультет Київського університету.

Протягом 1949—1954 років обіймав посади літературного працівника, завідувача відділом редакції газети «Радянська Україна». Водночас навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР. Протягом 1954—1981 — науковий співробітник, завідувач відділу Інституту історії АН УРСР.

У 1957—1962 роках — заступник відповідального редактора, у 1972-76 роках — головний редактор «Українського історичного журналу».

Протягом 1967—1976 років викладав у Київському університеті. Очолював Українське видання Товариства радянсько-польської дружби.

Праці[ред. | ред. код]

Автор понад 250 наукових праць, серед них — монографії:

  • Польська прогресивна еміграція в СРСР в роки Другої світової війни (Київ, 1957)
  • Участь польських трудящих в Жовтневій революції і громадянській війні в Україні (Варшава, 1969, польською мовою)
  • Великий Жовтень і революційний рух у Польщі (листопад 1917 — жовтень 1919) (Київ, 1971)
  • Брати по класу — брати по зброї (Участь польських інтернаціоналістів у боротьбі за владу Рад на Україні. 1917—1920 рр.) (Київ, 1973) та ін.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений трьома медалями за участь у Великій вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 і медаллю «За доблесну працю». Мав нагороди уряду Польщі.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]