Кальнофойський Атанасій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Титульна сторінка праці Атанасія Кальнофойського «Тератургіма», 1638 рік.

Атана́сій Кальнофо́йський (кінець XVI століття — після 1638) — соборний чернець Києво-Печерської лаври, український письменник XVII століття, церковний і культурний діяч. Автор книги «Тератургіма» (1638), в якій зроблено спробу пов'язати тодішнє богослов'я з традицією княжих часів. Писав польською мовою[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з української православної шляхти, уродженець Галичини. Його батьком, очевидно, був Гаврило (Габрієль) Кальнофойський — благодійник Києво-Печерської лаври.

За однією з версій, Атанасій навчався у Києво-Братській школі, за іншою — в Західній Європі, знав польську, латину, церковнослов'янську, можливо, грецьку мови.

Завдяки зусиллям Єлисея Плетенецького, архімандрита Києво-Печерської лаври, саме у цьому монастирі Атанасій прийняв чернечий постриг і служив.

Був сподвижником Петра Могили та Сильвестра Косова, з якими чимало зробив для розбудови Лаври, підняття її ролі як центру православного життя, освіти й культури[2].

Написав польською мовою та видав у Києво-Печерській друкарні твір «Тератургіма» (1638) — своєрідне продовження «Патерикона» (1635) Сильвестра Косова.

ΤΕΡΑΤΟΥΡΓΗΜΑ[ред.ред. код]

1638 Kalnofoisky Teraturgema.PNG

У цьому творі Атанасій Кальнофойський виявив себе як історик, письменник, поет, топограф. У «Тератургімі» подано опис Києво-Печерської лаври, мощів святих, які лежать у Ближніх і Дальніх печерах, з відповідним планом. Наведено унікальні надмогильні написи й епітафії[3], які стосуються видатних особистостей, похованих у Лаврі — князів, гетьманів, діячів православної церкви, є важливі дані з історії Києва та України[4].

При написанні свого твору Атанасій Кальнофойський використав «Повість временних літ», польські хроніки, Патерик Києво-Печерський тощо, а також особисті спогади, враження очевидців. Автор підкреслював зв'язок між Київською Руссю та сучасною йому Україною, водночас насторожено сприймав національно-визвольний рух українського народу, очолюваний козаками.

Сучасні науковці оцінюють «Тератургіму» як визначну пам'ятку українського літературного бароко[5].

Видання[ред.ред. код]

  • Kalnofoysky Athanasius. ΤΕΡΑΤΟΥΡΓΗΜΑ lubo cuda… — Kijow: Z drukarni Kijowopieczarskiey, 1638. — 356 s.
  • Афанасий Кальнофойский. Тератургима или чудеса. — К. : «Горлица», 2013. — 368 с.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Teraturgema. 1638 // Seventeenth-Century Writings on the Kievan Caves Monastery. — Cambridge, Massachusetts: Ukrainian Research Institute of Harvard Univ., 1987. — 429 p. (Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Texts; vol. 4)
  • Шевчук В. «Тератургіма» Атанасія Кальнофойського. // Хроніка 2000. Вип. 17—18. — К., 1997
  • Глобенко М. «Тератургіма» Атанасія Кальнофойського в її зв'язках із старокиївською літературою. — Мюнхен, 1956
  • Мыцык Ю. А. Украинские летописи XVII века. — Днепропетровск, 1978
  • Жуковський А. Петро Могила й питання єдності церков. — Київ, 1997