Каменський Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Каменський
Николай Каменский
Nikolay Kamensky.jpg
Народження 27 грудня 1776(1776-12-27)
Російська імперія
Смерть 4 травня 1811(1811-05-04) (34 роки)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання Перший Християнський цвинтар (Одеса)
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Приналежність Російська імператорська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Звання IRA F8GenBranch 1917 h.png Генерал від інфантерії
Війни / битви Наполеонівські війни
Титул граф[d]
Рід Q1389639?
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)
Орден Червоного орла
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
CMNS: Каменський Микола Михайлович у Вікісховищі

Граф Микола Михайлович Каменський (27 грудня 1776 — 4 травня 1811, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — російський військовий діяч, генерал від інфантерії, молодший син фельдмаршала Михайла Каменського[ru].

Життєпис[ред. | ред. код]

У віці чотирьох років був зарахований корнетом до одного з кірасирських полків. У 19 років уже був підполковником, а у 21-річному віці — полковником. 28 червня 1799 року Каменський отримав звання генерал-майора та був призначений шефом Архангелогородського полку[ru]. Потім був відряджений до Італії[ru] до армії Суворова.

Виявив неабиякі військові здібності, коли на Чортовому мості стрімкою атакою вирішив долю бою, за що був нагороджений орденом святої Анни 1 ступеня[1].

У званні дивізійного генерала брав участь у війні з Наполеоном 1805—1807 років: під Аустерліцом ледь не загинув, упавши з коня, але був врятований Арсенієм Закревським[ru], а за битву при Прейсіш-Ейлау був нагороджений орденом Святого Георгія 3 ступеня. 12 грудня 1807 отримав звання генерал-лейтенанта.

Під час російсько-шведської війни 1808—1809 років командував 17-ю піхотною дивізією. Командуючи військами, що займали центральну частину Фінляндії, мав кілька значних успіхів, причому за битву при Оравайсі[ru] був нагороджений орденом Святого Георгія 2 ступеня. 17 листопада 1809 року отримав звання генерала від інфантерії.

4 лютого 1810 року отримав пост командувача молдавської армії. Під час тієї кампанії здобув перемогу у битві при Батині[ru] та підкорив Ловчу. Втім на Дунаї він зазнав невдачі: облога Шумли і штурм Рущука сильно послабили його енергію. Надто самовпевнений, Каменський намагався досягнути всього й одразу, але ніяковів перед «кунктаторством» противника. До того ж він невдовзі захворів на важку виснажливу лихоманку.

12 березня вирушив до Одеси. Дорогою він втратив слух, згодом у нього виявились ознаки розумових розладів. 4 травня 1811 року він помер в Одесі та був похований у селі Каменському[ru] Орловської губернії поряд із батьком.

Ніколи не був одружений. Ходили чутки, що він був нареченим графині Анни Орлової-Чесменської[ru], втім весілля не відбулось.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Каменського відсутні.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. История русской армии(рос.)
  2. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (ru). Архів оригіналу за 2013-07-30. Процитовано 2011-04-15. 
  3. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)

Література та джерела[ред. | ред. код]