Діамантова рука

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Діамантова рука
Бриллиантовая рука
Діамантова рука.jpg
Жанр комедія
Режисер Леонід Гайдай
У головних
ролях
Юрій Нікулін, Ніна Гребешкова, Андрій Миронов, Анатолій Папанов, Нонна Мордюкова
Композитор Олександр Зацепін
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість  94 хв
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік  1968
Рейтинг MPAA: X
IMDb: ID 0062759

Commons-logo.svg Діамантова рука у Вікісховищі

«Діама́нтова рука́» (рос. Бриллиантовая рука) — радянська ексцентрична комедія, знята у 1968 році режисером Леонідом Гайдаєм. Один із найпопулярніших фільмів в історії радянського кіно.

Односерійний фільм складається з двох нерівних (друга значно коротша за першу, 5 хвилин проти 1 години 30 хвилин) «частин» — «Діамант майже не видно» і «Кістяна нога», друга починається з «Короткого змісту першої частини» зі швидко протікаючим по екрану нечитабельним текстом.

Сюжет[ред.ред. код]

Місце в Ічері-шехері в Баку, де була «аптека», біля якої Горбунков падає з криком «Чорт забирай!»

Старший економіст «Гіпрориби» Семен Семенович Горбунков відправляється в закордонну туристичну подорож на круїзному лайнері «Михайло Свєтлов». Сусідом по каюті виявляється приємний молодий чоловік Геннадій Петрович Козодоєв — контрабандист, що вирушає за кордон зв'язковим. Здружившись, Сеня і Геша всюди ходять разом, але в останньому місті круїзу Геша зникає. Самотньо проходячи повз місцеву аптеку, Горбунков випадково послизнувся на кавуновій кірці, внаслідок чого отримав вивих руки. Мимоволі вимовлені їм при цьому слова «Чорт забирай!» (рос. Чёрт побери!) випадково збігаються з паролем для працюючих в аптеці контрабандистів, що чекають зв'язкового. Ті беруть Семена Семеновича за очікуваного. При вправленні вивиху той втрачає свідомість. Контрабандисти, не чекаючи, поки «зв'язковий» опам'ятається, накладають йому на руку гіпсову пов'язку, під яку ховають золоті та діамантові прикраси. Під час «лікування» Горбунков приходить до тями і крадькома бачить те, що відбувається. А справжній зв'язковий — Геша — прибігає до аптеки вже після відходу Семена Семеновича.

Горбунков ставить до відома капітана теплохода, і той обіцяє повідомити про все, «куди треба». По прибуттю Горбункова на Батьківщину, таксист, який везе його додому з порту, виявляється оперативним працівником — капітаном міліції Михайлом Івановичем, який і веде полювання на контрабандистів. Він пропонує Горбункову взяти участь у «лові на живця», де приманкою буде сам Горбунков, а міліція через нього вийде на контрабандистів. Семен Семенович погоджується.

Вже наступного дня контрабандисти, впевнені, що Горбунков нічого не знає про коштовності (як повідомили «аптекарі», він був без свідомості), приступають до спроб зняти гіпс. Перший задум шефа контрабандистів: Геша запрошує Горбункова на рибалку, де оглушує його і знімає гіпс. На риболовлі Льолик (колега Геші — другий контрабандист), перебуваючи з аквалангом під водою, насаджує на гачок донки Горбункова заздалегідь заготовлену рибу, тим самим відволікаючи його. Геша намагається оглушити Горбункова, але йому ніяк не вдається непомітно підкрастися і завдати удару. Несподівано Горбункову на гачок потрапляє сам Льолик. Горбунков, думаючи, що це велика риба, біжить за сачком і причіпляє донку за брючний ремінь Геші. У цей момент насаджений на гачок Льолик намагається відірватися і пливе в море на підводному буксирувальнику, тягнучи за собою Гешу. В результаті той потрапляє на маленький острівець, звідки йому тільки дивом вдається вибратися.

За новим планом шефа контрабандистів Геша запросить Горбункова в ресторан «відзначити премію», напоїть його, потім виведе на вулицю провітритися, де Льолик його оглушить і зніме гіпс. Однак і цей план провалюється: надмірно напившись, Горбунков піднімається на естраду ресторану і виконує «Пісню про зайців». Спроби Геші вивести його на вулицю перетікають в погром ресторану.

Коли п'яного Горбункова приносять додому, його дружина знаходить у нього пістолет і велику суму грошей, які йому видані міліцією. Вона думає, що її чоловіка завербували на Заході. Але, протверезівши, він почасти заспокоює її, стверджуючи, що виконує відповідальне «спецзавдання».

До «операції зі зняття гіпсу» шефом залучена фатальна красуня Ганна Сергіївна. За новим планом шефа контрабандистів вона заманює Горбункова в номер готелю і присипляє, після чого Геша і Льолик знімуть з нього гіпс. Однак папірець з адресою Ганни Сергіївни, який випав з кишені Семена Семеновича, підбирає пильна сусідка Горбункова, кербуд Варвара Сергіївна Плющ. В результаті, коли Сеня, під впливом снодійного, вже майже засинає, в приміщенні з'являються його дружина та інші мешканці будинку, які бачать сплячого Горбункова і напівроздягнену Ганну Сергіївну, яка стоїть поруч з ним.

Прокинувшись наступного ранку вдома Горбунков виявляє, що дружина з дітьми поїхала від нього в найближче селище Дубровку. В цей момент у нього вдома є Михайло Іванович, який обіцяє завтра відвезти його до дружини, але він просить його розповісти своєму другові Геші, що післязавтра йому, Горбункову, знімуть гіпс. Геша в паніці повідомляє про це шефу.

Щоб не дати «клієнту» виїхати з гіпсом і коштовностями, наступного дня Льолик з приклеєними вусами і в темних окулярах, під виглядом таксиста, раніше під'їжджає до під'їзду Горбункова і везе його «на Дубровку». По дорозі Льолик шокований — в результаті «зайвих» питань Горбункова він розуміє, що той знає про коштовності в гіпсі. Проконсультувавшись про це у шефа (використавши для цього по дорозі телефонну будку), Льолик починає діяти «за знову затвердженим планом», згідно з яким, «Михайло Іванович дозволив зняти гіпс сьогодні, прямо на трасі», в старому гаражному комплексі. Через зайву балаканину Льолика, вже і Горбунков робить висновок, що цей «старший лейтенант міліції» насправді — один із контрабандистів. В гаражі у Льолика несподівано відклеюється накладний вус, і Горбунков його викриває, після чого наставляє на того пістолет. Льолик перехоплює зброю і стріляє в жертву. На щастя для Семена Семеновича, пістолет заряджений тільки холостими... Між ними починається бійка, в ході якої Горбунков замикає Льолика в одній із камер і вибігає на вулицю. Однак підоспілий Геша (за первинним планом, котрий чекав на дорозі, переодягнений у «бабусю», яка, сівши в таксі із Сенею, повинна була оглушити його ударом по голові) змушує його повернутися назад у гараж, де його чекає Льолик, який вибрався із замкненої камери, розсунувши прути ґрат. В ході погоні за гаражним приміщенням Геша і Льолик заганяють Горбункова у глухий кут.

Горбунков смикає всі рубильники на розподільних щитах і, тим самим, запускає машиночистильні пристрої, через які в цей момент проходять Льолик і Геша. Поки злочинці не можуть йти через шквал води і щіток, які обертаються навколо них, Семен Семенович вибігає з гаража і спрямовується в ліс, де зупиняє «Москвич-408» і просить водія відвезти його до міста. Водій погоджується, але при цьому, чомусь відкривши капот і повозившись там, не поспішає їхати, виголосивши в числі іншого: «Куй залізо, не відходячи від каси». Горбунков згадує, що цю фразу вимовив «таксист», коли віз його в таксі, цитуючи свого шефа, нібито Михайла Івановича. Він розуміє, що цей водій і є шеф. В цей момент з'являються Льолик і Геша, які прив'язують Горбункова і шефа (алібі) до дерев, після чого знімають у Горбункова гіпс і тікають. Однак Горбунков раптово каже, що діамантів в гіпсі немає, що вони давно вже в міліції, при цьому викриваючи шефа контрабандистів. Шеф криком зупиняє Гешу і Льолика, після чого вони втрьох засовують Горбункова в багажник автомобіля і виїжджають з місця події. Тим часом Михайлом Івановичем, який розумів, що Горбунков в руках контрабандистів, був відправлений на його пошуки гелікоптер Мі-8. Після тривалих пошуків пілот гелікоптера засікає підозрілий автомобіль на шляху до державного кордону і з допомогою троса зачіпляє і піднімає його в повітря разом з шефом, Гешою і Льоликом. В польоті Горбунков, не знаючи, що автомобіль в повітрі, вибирається з багажника і падає з величезної висоти.

В останній сцені фільму Горбункова, тепер із загіпсованою ногою, разом зі щасливою родиною везуть на катері по морю, а після закінчення прогулянки його з пошаною з допомогою підйомного крана пересаджують з катера в автомобіль «ЗІС-110».

У ролях[ред.ред. код]

Актори, що не вказані в титрах[ред.ред. код]

Знімальна група[ред.ред. код]

Факти про фільм[ред.ред. код]

  • Основа сюжету (контрабандисти і боротьба з ними) розходилася з реальністю — згідно з радянським законодавством, в країну можна було безперешкодно ввезти до 10 кг золота або золотих виробів, але будь-які операції фізичних осіб з валютними цінностями, в тому числі із золотом та дорогоцінним камінням, відносились до злочинів[1]. Починаючи з травня 1959 року, справи про контрабанду та порушення валютних операцій перебували у віданні КДБ СРСР. У липні 1961 року був прийнятий указ, який передбачав за деякі види так званих «валютних злочинів» у тому числі смертну кару[2][3].
  • Як теплоход «Михайло Свєтлов» були зняті два судна: «Побєда» і «Росія». У сцені посадки на круїз в порту показано теплохід «Росія». Сцену, де Андрій Миронов співає пісню про Острів безталання, знімали на палубі теплоходу «Побєда».
  • Головна роль Горбункова писалася виключно під Нікуліна. В «Союзцирку» Нікуліну дали відпустку на півроку, чого раніше ніколи не робилося.
  • У сцені, коли Семен Семенович Горбунков наступає на кавунову кірку і падає, замість Юрія Нікуліна знімався Леонід Каневський. Це було пов'язано з тим, що Нікулін ніяк не міг влучити ногою в кавунову кірку, падіння виглядало неприродно. Підміна так і залишилася видною: на кірку наступає коричневий черевик, а вгору злітають ноги в чорних черевиках.
  • «Іноземна мова», якою розмовляють герої Каневського і Шпігеля — тарабарщина, придумана Каневським і Гайдаєм.
  • За словами Ніни Гребешкової фразу «Шуба зачекає!», яку її героїня говорить в інтерв'ю радіорепортеру, вона придумала сама. Поштовхом до цього послужили реальні події: на «Мосфільм» були виділені дві автомашини, і за одну з них Гайдай розплатився грошима, відкладеними на шубу для дружини.
  • У ресторанній сцені згаданий Ладиженським Володя Тринкін — реальна людина, однокласник Леоніда Гайдая.
  • Репліка капітана, який пропонував Горбункову коньяк, а також репліка самого Горбункова — можливо, відгук на статті про різні спиртні напої та культуру їх вживання, які публікувалися у ті роки в різних ЗМІ. Про ці статті критично відгукнувся письменник Микола Носов.
  • Фраза «А в нас кербуд — друг людини!» (рос. А у нас управдом — друг человека!) з'явилася на етапі озвучування фільму. Під час зйомок Мордюкова замість «кербуд» (рос. управдом) говорить «людина» (рос. человек) (це чітко видно по губах). У сцені розмови з Горбунковою кербуд каже «не здивуюся, якщо дізнаюся, що ваш чоловік таємно відвідує синагогу!» (рос. не удивлюсь, если узнаю, что ваш муж тайно посещает синагогу!). При озвучуванні синагога замінена на коханку.
  • Роль Анни Сергіївни, зіграна С. Світличною, була переозвучена на вимогу Гайдая — Зоєю Толбузіною. Своїм голосом у фільмі Світлична кричить єдину фразу «Не винна я, він сам прийшов!» (рос. Не виноватая я, он сам пришёл!).
  • Під час зйомок сцени рибалки після чергового невдалого дублю, замерзлий Анатолій Папанов (температура води була близько +8°C), висунувшись з води, крикнув на оператора «Ідіот, тьху!». Це було знято випадково, але Гайдай вставив епізод в картину. Але в епізоді він дивиться не на оператора. За спогадами доньки Папанова Олени, репліка адресовувалась не оператору, а комусь із техперсоналу.
  • Роль хлопчика, що йде по воді і нагинається за вудкою, якому Геша дає копняка, виконував син Нікуліна Максим.
  • Миронов відіграв свою сцену на острові так натурально, що на його «Врятуйте! Допоможіть! Матусю-ю-ю!» примчав справжній катер з рятувальниками.
  • У сцені, де Горбунков пізно ввечері спускається сходами і пояснює прибиральниці Марії Миколаївні, що направляється в чергову крамницю за хлібом, вона стоїть на тлі шахти ліфта. Однак родина героя живе в панельному п'ятиповерховому будинку, у таких типових будинках ліфтів ніколи не було.
  • Автомобільний номер на таксі — «28-70 ОГО» — є бутафорським і зроблений з гумором: серія ОГ належала Оренбурзькій області і дійшла тільки до ОГЕ, а 28-70 — ціна півлітрової пляшки горілки «Московська» до грошової реформи 1961 року (28,7 крб.)[4].
  • Мосфільмівська «Волга» ГАЗ-21 стала знаменитим «таксі на Дубровку». Раніше ця ж машина знімалася у фільмі «Три тополі на Плющисі» Тетяни Ліознової і у «Стережись автомобіля» Ельдара Рязанова в ролі машини, на якій від погоні тікав Дєточкін. Зараз цю «Волгу» можна побачити в музеї кіноконцерну «Мосфільм».
  • Автомийку, де Горбункова затисли Геша і Льолик, спеціально побудували для зйомок фільму у центрі Сочі. Після зйомок її перевели у звичайну експлуатацію.
  • У фільмі з'являється афіша з анонсом фільму Ельдара Рязанова «Зигзаг вдачі», в якому Микола Романов (шеф) зіграв покупця апельсинів.
  • Машиною шефа є експортний «Москвич-408». Проте в ресторані шеф хвалиться придбанням нової моделі автомобіля, але на той момент новою моделлю вважався «Москвич-412».
  • Мотоцикл Геші Козодоєва — «Ява-350» з коляскою. Однак замість характерного тріскання двотактного двигуна використали звук чотиритактного мотору важкого мотоцикла.
  • Пістолет, який лейтенант міліції Володя передає Горбункову — італійська «Беретта» моделі 1934 року.
  • На руці у Геші і капітана корабля «Михайло Свєтлов» один і той же годинник. Це золотий Longines Андрія Миронова. З цим годинником і в тому ж самому "блискучому" костюмі А. Миронов в березні 1967 р. як ведучий провів єдиний випуск телепередачі Кабачок «13 стільців».
  • Семен Семенович оглядає в комісійному магазині бронзового коня, згодом ця скульптура помітна наприкінці 11-ї серії телефільму Сімнадцять миттєвостей весни режисера Тетяни Ліознової. Цього ж коня у фільмі Рязанова «Службовий роман» переносить головний герой Новосельцев. Також цей кінь був задіяний у фільмах «Ширлі-мирлі» і в стрічці «Мій ласкавий і ніжний звір» у кабінеті видавця.
  • У фільмі ряд сцен відсилає до фільмів про Джеймса Бонда, яких радянські глядачі в ті роки бачити не могли. Сцена з капітаном корабля, де у пачці сигарет вбудований радіоприймач. Сцена, де «Москвич-408» летить, підчіплений вертольотом, повторює аналогічну сцену з фільму «Живеш тільки двічі». У фільмі показано руку Шефа з величезним перснем, що відмикає/замикає замки на вхідних дверях; такий самий перстень можна бачити на руці Блофельда. А уявлення Горбункова при знайомстві з Гешою: «Горбунков. Семен Семенович» нагадує представлення агенту 007: «Бонд. Джеймс Бонд».
  • В кінці фільму гак підйомного крана б'є Семена Семеновича по шиї. Це не постановочна сцена — Юрій Нікулін дійсно отримав болючий удар, але стримався і, лише трохи стиснувши губи, дограв сцену. При озвучуванні фільму Гайдай додав звук удару. Через травму Нікуліну довелося відмовитись від зйомок сценарної кінцівки фільму, в якій Надя радує Семена Семеновича звісткою про прийдешнє поповнення в родині.

Пісні[ред.ред. код]

  • «Острів безталання» («Остров Невезения»), співає Андрій Миронов
  • «Пісня про зайців» («Песня про зайцев»), співає Юрій Никулін
  • «Поможи мені» («Помоги мне»), співає Аїда Ведищева

Примітки[ред.ред. код]

  1. С.К.Осипов «Відповідальність за порушення валютного законодавства»
  2. Указ Президіуму Верховної Ради СРСР від 1 липня 1961 року «Про посилення кримінальної відповідальності за порушення правил про валютні операції»
  3. Стаття 88 КК РРФСР
  4. СРСР — загублений рай / Ю.Мухін. — М.: Яуза-пресс, 2014.

Посилання[ред.ред. код]