Капустинський Анатолій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капустинський Анатолій Федорович
рос. Анатолий Фёдорович Капустинский
Народився29 грудня 1906(1906-12-29)
Житомир, Російська імперія
Помер26 серпня 1960(1960-08-26) (53 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна УНР
 СРСР
Діяльністьхімік
Alma materХімічний факультет МДУd
Галузьфізична хімія
ЗакладРосійський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Науковий ступіньдоктор хімічних наук
Аспіранти, докторантиЯцимирський Костянтин Борисович
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Капустинський.

Анатолій Федорович Капустинський (1906—1960) — радянський учений-хімік і фізикохімік[1], доктор хімічних наук (1937), професор (1934), член-кореспондент Академії наук СРСР (1939)[2]. Один з основоположників термохімії ізотопів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 грудня (29 грудня за новим стилем) 1906 року в Житомирі, в родині бухгалтера і домогосподарки.

Спочатку навчався в 1-й Житомирській гімназії, а з 1915 року — в 1-й Варшавській гімназії[3]. У 1921—1922 роках працював на фабриці фарб ВХУТЕМАСу. У 1922 році закінчив середню школу. У 1923 році вступив на хімічне відділення фізико-математичного факультету Московського університету (МДУ), яке закінчив в 1929 році (спеціалізація — хімія високих температур)[4]. Виконав дипломну роботу на тему: «Вивчення термічної дисоціації сірчистого кадмію».[5]

  • 1929—1941 — співробітник ВНДІ прикладної мінералогії (з 1935 року — Всесоюзний інститут мінеральної сировини).
  • 1930—1932 — асистент кафедри фізичної хімії Московського вищого технічного училища.
  • 1931—1933 — викладач у Московському хіміко-технологічному інституті імені Д. І. Менделєєва (МХТІ).
  • 1932—1934 — викладач Військово-хімічної академії РСЧА.
  • 1933—1937 — завідувач кафедри фізичної хімії Горьковського університету[6].
  • 1937—1941 — завідувач кафедри фізичної хімії Московського інституту сталі їм. Й. В. Сталіна[7].

У 1935 році направлений Наркоматом важкої промисловості у відрядження для ознайомлення з науково-дослідницькою роботою в країнах Західної Європи та США. Працював у Каліфорнійському університеті в лабораторії відомого дослідника в галузі термодинаміки професора Г. Н. Льюїса над з'ясуванням термодинамічних властивостей дейтерію.[8]

У 1937 році затверджений у науковому ступені доктора хімічних наук.

У 1941—1943 роках у евакуації працював у Казанському університеті, де очолював кафедру й лабораторію фізичної хімії Інституту загальної та неорганічної хімії Академії наук СРСР, а також читав студентам хімічного факультету курс фізичної хімії, спецкурс хімічної термодинаміки та факультативні курси з історії хімії та бібліографії.[9] Із 1943 року і до кінця свого життя працював в Інституті загальної та неорганічної хімії Академії наук СРСР. Одночасно в 1943—1960 роках — завідувач кафедри загальної та неорганічної хімії, професор МХТІ ім. Д. І. Менделєєва[10], у 1945—1949 роках — професор МДУ, де читав спеціальні курси «Теоретичні основи сучасної неорганічної хімії» і «Хімія ізотопів». Автор робіт з історії неорганічної та фізичної хімії в Росії, а також біографій учених-хіміків: Д. І. Менделєєва, І. О. Каблукова, О. Є. Ферсмана, Г. Н. Льюїса, Ж. Л. Пруста, А. Авогадро.

Жив у Москві на Смоленському бульварі, 4; Яузькій вулиці; вулиці Великій Ординці, 29; Ленінському проспекті, 13.

Помер 26 серпня 1960 року в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі. Разом із ним похована його дружина — Капустинська Наталія Петрівна (1904—1991).[11]

Суспільно-наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Входив до складу Головної редакції другого видання Великої радянської енциклопедії. Член редакційної колегії журналу «ИЗВЕСТИЯ АКАДЕМИИ НАУК. ОТДЕЛЕНИЕ ХИМИЧЕСКИХ НАУК».[12] У 1957 році обраний головою Національного об'єднання радянських істориків хімії.

Наукові праці

[ред. | ред. код]
  • Капустинский, А. Ф. Термодинамика химических реакций и её применение в металлургии и неорганической технологии / А. Ф. Капустинский; под ред. акад. Э. В. Брицке. — Л. : Гос. научно-техн. изд-во цв. и золото-платиновой пром-сти, Цветметиздат, 1933. — 224 с.: рис., табл.[13]
  • Капустинский, А. Ф. Химические равновесия в неорганических системах / А. Ф. Капустинский; при участии З. Г. Пинскера и др. ; ГГУ НКТП СССР. — М.; Л. : ОНТИ НКТП СССР. Гл. ред. геолого–развед. и геодез. лит., 1936. — 98, [3] с., 3 л. вкл. ил. — (Труды Всесоюзного Научно-исследовательского института минерального сырья; вып. 109). — Загл. парал. рус., англ. яз.[14]
  • Капустинский, А. Ф. Очерки по истории неорганической и физической химии в России: От Ломоносова до Великой Октябрьской социалистической революции / А. Ф. Капустинский; АН СССР, Ин-т истории естествознания. — М. ; Л.: изд-во АН СССР, 1949. — 166 с. — (Серия «Итоги и проблемы современной науки»). — Имен. указ.: с. 159—162. — Предм. указ.: с. 163—164.[15]
  • Капустинский, А. Ф. Андрей Снядецкий и виленская школа химиков // А. Ф. Капустинский // ТР. Ин-та истории естествознания и техники. — 1956. — Т. 12. — с. 22—39.
  • Брицке Э. В., Капустинский А. Ф. Термические константы неорганических веществ / ИМЕТ АН СССР. — Москва; Ленинград: АН СССР, 1949. — 1011 с.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Трудового Червоного Прапора (10.06.1945)
  • медалі
  • Премія Комітету з хімізації СРСР — за праці з молекулярними структурами (1933)
  • Премія ім. Л. В. Писаржевського Академії наук УРСР (1942) — за праці: «Термодинаміка іона марганцю й ентропії водних йонів» та «Про обчислення радіусів йонів із ентропії»[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Капустинский Анатолий Федорович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Архівів РАН
  2. ↑ Е. В. Евченко. Летопись 1939 года // Московский Университет : газета. — 2004. — № 11 (4072) (март). Архівовано з джерела 6 лютого 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  3. ↑ Исторический вестник РХТУ им. Д. И. Менделеева // 2016 г. вып. 47. С.4-8.
  4. ↑ Химики о себе. — М.:"ВЛАДМО", УМИЦ «ГРАФ-ПРЕСС», 2001. — 352 с., фото. ISBN 5-94678-011-5
  5. ↑ Член-корреспондент Капустинский Анатолий Фёдорович. Химический факультет МГУ. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 12 грудня 2020.
  6. ↑ Н. Б. Кузнецова. Эпизод 8. Химический факультет. 1918—1930-е годы. Журнал «Нижегородский Музей».{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ Кафедра физической химии. История кафедры. НИТУ МИСиС. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 12 грудня 2020.
  8. ↑ Капустинский Анатолий Федорович. Архів оригіналу за 14 січня 2017. Процитовано 12 грудня 2020.
  9. ↑ Кафедра физической химии. История кафедры. Казанский федеральный университет. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 12 грудня 2020.
  10. ↑ Кафедра общей и неорганической химии. Российский химико-технологический университет им. Д. И. Менделеева. Факультет естественных наук. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 12 грудня 2020.
  11. ↑ КАПУСТИНСКИЙ Анатолий Фёдорович (1906—1960). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  12. ↑ ИЗВЕСТИЯ АКАДЕМИИ НАУК. ОТДЕЛЕНИЕ ХИМИЧЕСКИХ НАУК, журнал. Наука в СССР в годы Великой Отечественной Войны. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 12 грудня 2020.
  13. ↑ Капустинский, А. Ф. Термодинамика химических реакций и её применение в металлургии и неорганической технологии. ЕНИП: Электронная библиотека «Научное Наследие России».
  14. ↑ Капустинский, А. Ф. Химические равновесия в неорганических системах. ЕНИП: Электронная библиотека «Научное Наследие России».
  15. ↑ Капустинский, А. Ф. Очерки по истории неорганической и физической химии в России. ЕНИП: Электронная библиотека «Научное Наследие России».
  16. ↑ Премія імені Л. В. Писаржевського. Нагороди і відзнаки НАН України. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 12 грудня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Капустинський_Анатолій_Федорович&oldid=42335566