Гілберт Ньютон Льюїс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ґілберт Ньютон Льюїс
англ. Gilbert Newton Lewis
Народився 23 жовтня 1875(1875-10-23)
Массачусетс
Помер 23 березня 1946(1946-03-23) (70 років)
Берклі, Каліфорнія
·Серцеві хвороби[1]
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність хімік, фізик, викладач університету, нехудожній письменник
Alma mater Гарвардський університет
Массачусетський технологічний інститут
Галузь фізична хімія
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі)
Науковий керівник Теодор Вільям Річардс
Відомі учні Каша Михайло
Гарольд Клейтон Юрі
Член Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук і Російська академія наук
Відомий завдяки: відкриття ковалентного зв'язку,
Кислотно-основна теорія Льюїса
Нагороди Медаль Вілларда Гіббса (1924)

Гілберт Ньютон Льюїс у Вікісховищі?

Ґі́лберт Нью́тон Лью́їс (англ. Gilbert Newton Lewis; 23 жовтня 1875 року — 23 березня 1946 року) — американський хімік, фізхімік. Відомий своїми роботами по хімічному зв'язку, фотохімії, кислотно-основною теорією; вперше отримав важку воду.

Біографія[ред.ред. код]

Ґілберт Льюїс народився 23 жовтня 1875 року в містечку Веймут біля Бостона, штат Массачусетс. Але в 1884 його сім'я переїхала в штат Небраска. З раннього дитинства був дуже розвиненим. Навчався 2 роки в університеті Небраски, в 1893 році перевівся в Гарвардський університет, де отримав ступінь бакалавра в 1896 році. Після закінчення університету рік працював викладачем, тоді вернувся в Гарвардський університет, де захистив у 1899 році докторську дисертацію по термодинаміці амальгам цинку та кадмію під керівництвом Теодора Вільяма Річардса[2].

У 1900–1901 роках стажувався в лабораторіях Вільгельма Оствальда в Лейпцигу та Вальтера Нернста в Ґеттінгені. Після поїздки повертається у Гарвард, де працює молодшим викладачем. У 1904 році переїжджає в Манілу, де рік обіймає посаду керівника Палати ваг і мір. У 1905 році Льюїс прийняв пропозицію з МІТ, де працював під керівництвом А. А. Нойса до 1912 року. У МІТ він продовжував працювати над термодинамічними системами та розвитком сучасної термодинаміки.[3]

Помер Льюїс 23 березня 1946 року в своїй лабораторії в Берклі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Coffey P. Cathedrals of Science: The Personalities and Rivalries That Made Modern Chemistry Oxford University Press, 2008. — ISBN 978-0-19-532134-0
  2. Gilbert N. Lewis
  3. Harold H. Harris. A Biography of Distinguished Scientist Gilbert Newton Lewis // J. Chem. Educ.. — 1999. — Т. 76, вип. 11. — С. 1487. — DOI:10.1021/ed076p1487. Процитовано 06.06.2012.(англ.)