Карельська Академічна Спілка
| Карельська Академічна Спілка | |
|---|---|
| фін. Akateeminen Karjala-Seura | |
 | |
.jpg) | |
| Абревіатура | AKS |
| Тип | організація |
| Засновник | Erkki Räikkönend Reino Vähäkalliod Еліяс Сімойокі |
| Засновано | 1922 |
| Розпущено | 23 вересня 1944 |
| Мета | Велика Фінляндія, феноманія, антикомунізм, антисовєтізм |
| Країна |  Фінляндія |
| Штаб-квартира | Гельсінкі |
| Розташування | Фінляндія |
| Офіційні мови | фінська |
| Керівник | Еліас Сімойокі |
| Ерккі Ряйккенен | |
| Ельмо Кайла | |
| Каарло Галлікорпі | |
| Дочірня(і) організація(ї) | "ANKS" (жінки) "OKS" (школярі) |
 Карельська Академічна Спілка у Вікісховищі | |
Карельська Академічна Спілка (фін. Akateeminen Karjala-Seura Akateeminen Karjala-Seura, AKS) — фінська націоналістична організація, що діяла в 1922 — 1944.
Складалася в основному зі студентських активістів і представників інтелігенції.
Домагалася приєднання Східної Карелії і створення Великої Фінляндії.
Дотримувалася послідовної феноманії, стояла на позиціях правих поглядів, антирадянщини і антикомунізму. Мала серйозний політичний і організаційний вплив на праві сили країни.
Перші збори відбулися 16 лютого 1922. Ініціаторами створення "AKS" виступили журналіст Ерккі Ряйккенен, карельський активіст Рейно Вягякалліо і студент-богослов Еліас Сімеліус (Сімойокі). Всі вони були переконаними фінськими націоналістами і антикомуністами.
На лютневій зустрічі вони обговорили методи подальшої допомоги біженцям і фінському національному рухові в Східній Карелії. Далі почалося встановлення зв'язків зі студентським та академічним середовищем (найбільш активно відгукнувся професор-географ Ііварі Лейвіскя). Сімеліус взяв на себе встановлення контактів у Остроботнії, Ряйккенен і Вяхякалліо — в Карелії. На установчих зборах 1 березня 1922 були присутні вже кілька десятків студентів і викладачів.
Виявили зацікавленість і представники Охоронного корпусу. Інтереси Шуцкора при створенні "AKS" представляв військово-політичний активіст Ельмо Кайла.
До антиросійської та антирадянської "AKS" входив Урго Кекконен — майбутній президент Фінляндії, який проводив у 1956 — 1981 політику зближення з СРСР.
Першим головою "AKS" був обраний "білий" ветеран і банківський службовець Каарло Галлікорпі, його заступником — медик Урго Матінолі. Секретарем став Ерккі Ряйккенен[1].
Рік по тому організацію очолив Ельмо Кайла, що із самого початку вважався «сильною людиною» в "AKS". Його перше головування тривало 4,5 року.
У 1927 Кайлу змінив історик і письменник Вілго Геланен, учасник громадянської війни у Фінляндії і війни за незалежність Естонії.
З 1928 по 1930 "AKS" знову очолював Кайла. У 1930 — 1932 — активісти Мартті Кантеле і Аарне Валле.
У 1932 — 1934 — журналіст Юрйо Вуорйокі.
У лютому 1934 рівно на рік головою "AKS" знову вдруге став Вілго Геланен. Наступним головою був юрист і журналіст Рауно Каллен.
З 22 лютого 1936 аж до 23 вересня 1944 "AKS" втретє очолював Вілго Геланен.
Членський квиток № 1 отримав Еліас Сімеліус (Сімойокі). Між Сімойокі і Кайлою точилося суперництво в боротьбі за найвище керівництво "AKS".
Ідеологія "AKS" тяжіла до націонал-патріотичних поглядів Югана Снелльмана. Програма організації ґрунтувалася на ідеї Великої Фінляндії, поєднаної з антисовєтизмом[2].
Згідно з виробленою програмою виступів ораторів "AKS" в армійських і шуцкорських частинах, лейтмотивом цих виступів повинно бути: «Наша батьківщина — це не теперішня Фінляндія, а Велика Фінляндія, яка нудиться під чужим ярмом — її треба звільнити», «Японія є природним союзником Великої Фінляндії, вона хоче звільнити пригноблені фінські племена», Промова закінчувалася закликом бути готовими виступити за звільнення і створення Великої Фінляндії.
У внутрішній політиці "AKS" стояла на позиціях феноманії, правих поглядів і антикомунізму. Суспільство було свого роду «мозковим центром» фінських правих.
Установки Спілки, відображалися на політичній позиції і гаслах Руху Лапуа та партії "Патріотичний народний рух". Помітний вплив Спілка мала на військові кола та Шуцкор. Противниками "AKS" були підпільна компартія, соціал-демократи і ліберали.
Багато діячів консервативної Національної коаліції симпатизували "AKS".
Емблему "AKS" розробив відомий художник Тойво Вікстед. В якості символіки використовувався чорний прапор з емблемою.
Ті, хто вступав до організації, складали присягу, текст якої підготували Кайла та Сімойокі:
Клянуся під нашим прапором, в ім'я всього святого і дорогого для мене, пожертвувати життям заради моєї батьківщини, заради національного пробудження Фінляндії, Карелії та Інгрії, заради Великої Фінляндії. Як вірю я в єдиного Бога, вірю я в Фінляндію та її велике майбутнє [3].
Важливе місце займав культ Бобі Сівена — «білого» бійця, націоналіста та учасника «племінних воєн». Він покінчив життя самогубством у карельському селищі Репола за кілька місяців після підписання урядами РСФСР і Фінляндії Тартуського мирного договору договору 1920.[4]
Першочерговим завданням "AKS" була допомога біженцям зі Східної Карелії. Всіляко пропагувалася ідея «випрямлення кордонів» — приєднання Інґрії (Інґерманландії), Східної Карелії як першого кроку у створенні майбутньої Великої Фінляндії від «моря до моря».[5]
Іншим важливим напрямком діяльності "AKS" була феноманія. З іншого боку, Ельмо Кайла був прихильником консолідації фінського і шведського населення країни на основі велікофінского проєкту.
З "AKS" виділилися жіночий підрозділ "NYKS" і організація школярів "OKS". Друкованим рупором Спілки був журнал "Suomen heimo".
На початку 1930-тих масовим союзником "AKS" став правий ''Рух Лапуа''[6]. Однак заколот в Мянтсяля призвів до відколу від "AKS" частини учасників, зокрема зі Спілки вийшов Урго Кекконен.
Для "AKS" була характерна жорстка побудова організації, активна агітація.[7] Ці риси ефективно допомагали в протистоянні з лівими силами, особливо в студентському середовищі.
Діячі "AKS" зіграли провідну роль у створенні партії "Патріотичний народний рух" ("IKL")[5]. Зокрема, одним з провідних діячів "IKL" був Ерккі Ряйккенен.
Від членів "AKS" в обов'язковому порядку вимагалася служба в армії або шуцкорах. Добровольці вели фортифікаційні роботи на Карельському перешийку.
Члени "AKS" брали участь в Зимовій і в совєцько-фінській (1941—1944) війнах[1].
У 1940 в бою з совєцькими військами загинув Еліас Сімойокі.
Діяльність Спілки викликала сильне роздратування в СРСР.
19 вересня 1944 адміністрація Маннергейма уклала Московське перемир'я. За його умовами діяльність "AKS" і афілійованих "ANKS" і "OKS" була заборонена 23 вересня 1944.
Велика частина архівів "AKS" знищена. Прапор організації Мартті Кантеле зберіг у себе в будинку, згодом його спадкоємці передали реліквію в Національний музей Фінляндії.
Спадщина Карельської Академічної Спілки продовжуваа впливати на політику Фінляндії і в післявоєнний період. Характерний штрих: на виборах 1968 президентський пост оскаржували два колишні члени "AKS" — Урго Кекконен (від Фінляндського центру) і Матті Вірккунен (від Національної коаліції) [8].
З 1958 існував "Клуб 22", що продовжував традицію Спілки [9]. Колишні діячі "AKS" заснували в 1956 "Фінський сімейний фонд".
- Фінський націоналізм
- Панфінно-угризм
- Синьо-чорні
- ↑ а б Ковальов, Денис (13.01.2019). «Будівничі» Великої Фінляндії: з шанців у вир політики. Пломінь (Українська) . Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 13.01.2019.
- ↑ Ковальов Д., Ковальов П. (2016). Повстання Ідентичності (Українська) . Дн.: Баланс-Клуб. с. 116.
- ↑ Matti Kuusi, Ville-Paavo Aitola. Neljätuhatta veljestä, sataneljä elämäntarinaa. Kerho 22, WSOY, 1991. ISBN 951-0-17428-9.
- ↑ Симойокі, Еліас (2022). Неопалима купина (Укр.) . Київ: Zалізний Тато.
- ↑ а б Ковальов, Денис (12.02.2019). Еліас Сімойокі та його «фінські нацдружини». Пломінь (Українська) . Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 12.02.2019.
- ↑ Ковальов Д., Ковальов П. (2016). Повстання Ідентичності (Українська) . Дн.: Баланс-Клуб. с. 118—119.
- ↑ Ковальов, Денис (1 лютого 2022). «Неопалима купина»: одкровення незламного фінського воїна-пастора. Zалізний Тато (Укр.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
- ↑ AKS:n kolme elämää. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ AKATEEMINEN KARJALA-SEURA & AKATEEMISEN KARJALA-SEURAN PERINNEYHDISTYS RY. Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 14 квітня 2020.