Збройні сили Фінляндії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Збройні сили Фінляндії
Puolustusvoimat
Емблема Збройних сил Фінляндії
Емблема Збройних сил Фінляндії
Прапор Збройних сил Фінляндії
Прапор Збройних сил Фінляндії
Засновані 1918
Види збройних сил
Suomen Maavoimien tunnus.svg Сухопутні війська
Suomen Ilmavoimien tunnus.svg Повітряні сили
Suomen Merivoimien tunnus.svg Військово-Морські Сили
Командування
Головнокомандувач Ярмо Ліндберг
Міністр оборони Карл Хаглунд
Людські ресурси
Вік 19
Призов 165, 255 або 347 днів
Населення у
призовному віці
1 121 275 чол. (2005),
1 076 684 жін. (2005), віком 16–49
Придатних для
військової служби
913 617 чол. (2005),
875 689 жін. (2005), віком 15–49
Активні службовці 22 100
Резерв 354 000[1]
Службовці за кордоном 1,009
Витрати
Бюджет € 3,662 млрд (47 місце)
Відсоток у ВВП 1.47% (2012)[2]
Промисловість
Національні постачальники Patria, Nammo, Robonic, SAKO
Закордонні постачальники Flag of the United States.svg США
Норвегія Норвегія
Німеччина Німеччина
Росія Росія
СРСР СРСР
Швеція Швеція
Ізраїль Ізраїль
Нідерланди Нідерланди[3][4]

Commons-logo.svg Збройні сили Фінляндії у Вікісховищі

Збро́йні си́ли Фінля́ндії (фін. puolustusvoimat, швед. Försvarsmakten) — військове формування, призначене для оборони, захисту незалежності та територіальної цілісності Фінляндії. Складаються з сухопутних військ, військово-морських і військово-повітряних сил.

Міністерство внутрішніх справ та прикордонна служба не належать до збройних сил, але персонал та матеріально-технічне забезпечення можуть бути передані армії окремим рішенням, в разі конфлікту.

Фінляндія є членом угоди про Північноєвропейське оборонне співробітництво та єдиною європейською країною на кордоні з Росією, яка не входить до НАТО.

Історія[ред. | ред. код]

Фінський солдат, озброєний M/26 веде бій під час Зимової війни

Причиною появи прообразу фінської армії стали криваві події 1917 року. Тому, разом з проголошенням незалежності, розпочалась розбудова власних збройних сил. Їх основою стали фінляндські єгері: у міжвоєнний період майже 90% (50 генералів і 89 полковників) фінляндського генералітету складали колишні єгері[5].

З 1924 року почалось будівництво перших укріплень на випадок війни з Радянським Союзом, що згодом були названі лінією Маннергейма.

В 1939 році армія Фінляндії пройшла випробування на міцність у Зимовій війні, а згодом взяла участь в Другій Світовій війні.

Починаючи з 1994 року, Фінляндія активно бере участь в програмі НАТО Партнерство заради миру.

Структура та керівництво[ред. | ред. код]

У військово-адміністративному відношенні територія Фінляндії розподілена на зони відповідальності чотирьох військових губерній (фін. sotilaslääni), трьох авіаційних (фін. meripuolustusalue) і двох військово-морських командувань (фін. lennosto). Проте до кінця 2014 року планується перейти з існуючої чотирирівневої системи управління (об'єднаний штаб Збройних сил — штаби видів Збройних сил — штаби військових губерній — з'єднання і частини) на трирівневу (без губерній). Тому планується розформувати чотири командування військових губерній, що відповідають у мирний час за забезпечення повсякденної діяльності військ і організацію їхньої оперативної і бойової підготовки, а у воєнний — за керівництво угрупованнями військ у зонах своєї відповідальності[6].

Верховним головнокомандувачем Збройних сил є президент, який здійснює керівництво ними через міністра оборони і головнокомандувача Збройних сил. При цьому міністр (це традиційно цивільна особа) відповідає за загальний стан і планування будівництва армії, а також за її фінансування і закупівлю озброєнь. В той же час, головнокомандувач несе відповідальність за бойову і мобілізаційну готовність, реалізацію планів будівництва Збройних сил і управління військами при виконанні ними завдань за призначенням. З адміністративних і фінансових питань він підпорядкований міністру оборони, а з питань бойової готовності та власне застосування армії — президенту.

З 1 серпня 2014 року, головномандувачем силами оборони Фінляндії став генерал Ярмо Ліндберг[7].

Доктрина[ред. | ред. код]

У грудні 2012 року уряд Фінляндії опублікував оновлений документ про ключові завдання політики оборони й безпеки, суть яких полягає у відстоюванні незалежності і територіальної цілісності країни та захисті основних цінностей: безпеки населення і добробуту фінського суспільства.

Важливим виміром політики безпеки країни визначений Євросоюз. Природним напрямом для Фінляндії декларується співпраця зі скандинавськими країнами, з якими фінів об'єднують прагнення до просування «скандинавської моделі» благополуччя.

У документі на основі аналізу міжнародного стану визначені можливі національній загрози безпеці Фінляндії, а також сформульовані завдання Збройним силам і пріоритетні напрями військового будівництва. Перелік загроз істотно розширився і разом з «традиційними» серед небезпечних розглядають:

Відповідно, на армію Фінляндії додатково покладаються нові завдання, пов'язані з наданням допомоги цивільним органам влади при ліквідації надзвичайних ситуацій, участю в багатонаціональних операціях за межами своєї території, розвитком військової співпраці з іншими країнами. Основними напрямками реформи будуть: вдосконалення системи управління військами, оптимізація їхньої організаційно-штатної структури, а також технічне переозброєння.

Організація Збройних сил[ред. | ред. код]

Чисельність та комплектування[ред. | ред. код]

Чисельність армії становить 15000 кадрових військовиків, з яких 8900 — професійні солдати (офіцери), а разом з резервістами досягає 34700 (27300 у сухопутних військах, 3000 у військово-морських силах, 4400 у військово-повітряних силах)[коли?]. Комплектування Збройних сил здійснюється відповідно до закону про загальний військовий обов'язок та шляхом набору військовослужбовців за контрактом. Новобранців призивають після досягнення ними 19 років. Можливий щорічний вибірковий призов 500 жінок. Військовий бюджет 2012 року становив близько 2 млрд євро, що становить 1,4-1,6% ВВП.

У межах реформування армії до 2015 року планується до 12300 осіб скоротити кількість кадрових військовослужбовців мирного часу. Одночасно передбачається до 230 тис. осіб зменшити чисельність Збройних сил, що розгортаються в період мобілізації. При цьому в державі збережеться загальний військовий обов'язок із тривалістю строкової служби 6, 9 чи 12 місяців залежно від військової спеціальності. Вирішено зменшити кількість військкоматів, на які в мирний час покладені завдання забезпечення мобілізаційної готовності держави, а у воєнний — розгортання військ територіальної оборони, до 12. На базі полків матеріально-технічного забезпечення Сухопутних військ, Повітряних та Військово-Морських сил планується сформувати матеріально-технічне управління, призначене для координації і всебічного забезпечення усіх видів Збройних сил[6].

Сухопутні війська[ред. | ред. код]

Фінські солдати ведуть вогонь з міномету 81 KRH 71 Y
Обслуга 130-мм гармати M-46 проводить бойові стрільби

Станом на 2014 рік оперативні війська включають[6]:

У результаті проведення запланованих заходів, до складу Сухопутних військ Фінляндії до 2015 року увійдуть чотири єгерські, бронетанкова й артилерійська бригади, шість піхотних бригад скороченого складу (кадровані), два єгерські полки, частини бойового забезпечення й училище ЗС.

Територіальні війська включають формування місцевої оборони і підрозділи підтримки.

Повітряні сили[ред. | ред. код]

Станом на 2014 рік[6], повітряний простір Фінляндії поділений на зони відповідальності трьох авіаційних командувань. Кожне має типову структуру: винищувальну ескадрилью ППО, центр контролю повітряного простору й управління польотами, підрозділи забезпечення. Також до складу повітряних сил входять: управління матеріально-технічного забезпечення авіаційною технікою і зв'язку, центр досліджень і розвідки, військовоавіаційне училище, льотна школа. На озброєнні є літаки бойової (понад 60) і допоміжної (близько 100) авіацій.

Згідно з планами реформування, на базі існуючих трьох авіаційних командувань планується створити два винищувальні авіаційні крила, а також крило допоміжної (військово-транспортної і розвідувальної) авіації. Разом із цим мають розформувати льотну і льотно-технічну школи, а підготовку фахівців усіх категорій для цього виду збройних сил проводити на базі військового авіаційного училища.

Військово-Морські Сили[ред. | ред. код]

Корабель фінських Військово-Морських Сил

Станом на 2014 рік[6] у складі військово-морських сил є два командування — «Фінська затока» і «Шхерне море» (м. Турку), окрема єгерська бригада берегової оборони «Уусимаа», дослідний центр, військово-морське училище й управління матеріально-технічного забезпечення. На озброєнні військово-морських сил є: до 20 бойових кораблів, понад 100 бойових катерів, близько 10 допоміжних суден.

Згідно з програмою реформування, у складі військово-морських сил передбачається скоротити батальйон берегової оборони «Котка» і дослідний центр.

Сили спеціального призначення[ред. | ред. код]

Окремий єгерський полк спеціального призначення «Утті», який безпосередньо підпорядкований командувачу Сухопутних військ Фінляндії, був сформований у січні 1997 року на базі центру підготовки парашутистів. Це навчальна військова частина, що в мирний час забезпечує перепідготовку резервістів та підготовку військовослужбовців строкової служби. У воєнний час вона є базою для мобілізаційного розгортання частин і підрозділів. Полк має виконувати розвідувальні і диверсійні завдання в тилу супротивника з метою виведення з ладу або знищення його командних пунктів і вузлів зв'язку. Підрозділи фінського спецпризначення можуть діяти як самостійно, так і у взаємодії з іншими видами Збройних сил. У мирний час полк укомплектований особовим складом на 30% (загалом 530 осіб, з яких понад 300 контрактників, з них 36 офіцерів), а озброєнням і військовою технікою на 100%.

Вертоліт NH90

Єгерська парашутно-десантна рота, термін служби в якій становить рік, комплектується військовослужбовцями строкової служби. Навчання новобранців здійснюється у складі груп глибинної розвідки і груп спеціального призначення. При цьому основні зусилля зосереджені на підготовці мобільних груп до автономних дій у складних кліматичних умовах, зокрема в Заполяр'ї. Своєю чергою, рота спеціального призначення включає три єгерські взводи, що комплектуються на контрактній основі. Її військовослужбовці беруть участь у складі національних військових контингентів у міжнародних операціях з підтримки миру і безпеки, а також залучаються усередині країни до поліцейських і пошуково-рятувальних операцій.

Вертолітний батальйон становлять три вертолітні ескадрильї, дві з яких оснащені транспортно-десантними вертольотам NH90 (12 одиниць) й одна — легкими багатоцільовими MD500 (сім одиниць), та роти технічного обслуговування. Вертолітний батальйон залучається передусім для виконання розвідувальних і транспортно-десантних завдань, зокрема з перекидання підрозділів спеціального призначення, а також до проведення пошуково-рятувальних операцій.

Озброєння та спорядження[ред. | ред. код]

Арсенал[ред. | ред. код]

З питань озброєння фінська армія покладалася переважно на себе, тому держава має досить розвинений власний ВПК. Найбільш відомою його продукцією є колісні бронетранспортери. Також на місцевих верфях повністю збудований флот Фінляндії. Окрім власних зразків, на озброєнні Збройних сил країни перебуває значна кількість техніки НАТО. В той же час на Фінляндію, на відміну від Швеції, до певної міри поширювалася радянська сфера впливу, через що її армія була оснащена і радянською технікою. Галерея нижче ілюструє різноманітність постачальників озброєння.

Фінляндія майже не скорочує кількість техніки, при цьому оновлює її якісно. Серед значних контрактів можна назвати:

  • У 2003–2004 роках до Збройних сил надійшло 124 «Leopard 2A4» з Німеччини вартістю 68 млн євро. Ними були укомплектовані 2 танкові бригади, які раніше мали на озброєнні радянські Т-72.
  • У 2012 році Фінляндія придбала в США партію наступальних озброєнь (ракети ATACMS і AGM-158 JASSM), яких не мають країни НАТО (окрім самих США).
  • У 2014 році держава оголосила намір купити в США партію ПЗРК FIM-92 Stinger на суму 123 млн доларів.
  • У тому ж році Фінляндія висловила бажання придбати 100 модернізованих основних бойових танків «Leopard 2A6» зі складу Збройних сил Нідерландів. Угода також включатиме постачання запасних частин, інструменту, тренажерів, боєприпасів і навчання персоналу. Постачання танків окремими партіями планується завершити 2019 року, загальна вартість програми оцінюється у 200 млн євро.
  • До 2015 року намічено завершити придбання багатоцільових вертольотів NH90 і південноафриканських броньованих машин з підвищеним протимінним захистом RG32М.
  • Також до 2015 року передбачається придбати сучасні засоби ППО і зв'язку.

Загалом на озброєнні Збройних сил Фінляндії налічуватиметься: близько 200 бойових танків, понад 3 000 гармат польової артилерії, мінометів і реактивних систем залпового вогню, понад 200 бойових машин піхоти, близько 750 бронетранспортерів, понад 50 літаків бойової авіації, до 20 вертольотів, понад 20 бойових кораблів.

Тилове забезпечення[ред. | ред. код]

Цивільні фінські компанії не лише постачають у гарнізони продовольство і однострої, а й працюють на складах. Вони ж формують сухпайки для забезпечення дій у полі. Причому є 12 варіантів такого забезпечення, — навіть для солдатів-вегетаріанців, тих, хто має алергію на окремі продукти, потребує посиленого пайка або навпаки — малокалорійного раціону.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Taulukko: Asevoimat ja sotilasmenot, 2011-2014[недоступне посилання з липень 2019]
  2. Defence Data Portal
  3. Gil/Spike/NT-Dandy. GlobalSecurity.Org. 
  4. Egozi, Arie (26 October 2011). Finland extends unmanned systems evaluation. Flightglobal. 
  5. Ковальов Д. В. Фінляндський Рух єгерів: між кайзером та царем (pdf) // Питання німецької історії : збірник наукових праць. — Дніпропетровськ : Ліра, 2014. — С. 189-203. — ISSN 2313-1993.
  6. а б в г д Савченко, Тетяна. (вересень 2014). Збройні сили Фінляндії: коли сусід Росія. Військо України (9 (168)): 52–57. 
  7. Новый командующий Оборонительными силами вступает в должность // Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. — 1 августа 2014.(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Савченко, Тетяна. (вересень 2014). Збройні сили Фінляндії: коли сусід Росія. Військо України (9 (168)): 52–57.