Карлос Гон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлос Гон
араб. كارلوس غصن
Carlos Ghosn 2010.jpg
Прізвисько Le Fugitif Japonais[1] і Seven-Eleven[2]
Народився 9 березня 1954(1954-03-09)[3][4][5] (67 років)
Порту-Велью, Бразилія
Країна Flag of Lebanon.svg Ліван[6]
Flag of France.svg Франція[7]
Flag of Brazil.svg Бразилія[8]
Місце проживання Бейрут
Діяльність бізнес-директор, письменник, інженер, менеджмент
Alma mater Політехнічна школа, Гірнича школа Парижа, Коледж Нотр-Дам-де-Джамхурd, Коледж Станіслава в Парижіd і Ліцей Сент-Луїd
Знання мов арабська, португальська, японська, англійська і французька[9]
Заклад Nissan і Renault
Посада президент і виконавчий директорd
У шлюбі з Керол Гонd
Діти Керолін Гонd і Ентоні Гонd
Нагороди
IMDb ID 2134282
Сайт carlosghosn.info

Карлос Гон (араб. كارلوس غصن‎; Kárlos Ġoṡn, порт. Carlos Ghosn, фр. Carlos Ghosn; рід. 9 березня 1954, Порту-Велью, Бразилія) — колишній президент і генеральний директор компаній «Renault» і «Nissan»; колишній глава стратегічного альянсу «Renault-Nissan-Mitsubishi». Звинувачений прокуратурою Японії у фінансових махінаціях, створенні кримінальних схем і привласненні коштів фірми Nissan.

Життєпис[ред. | ред. код]

За походженням — ліванець християнин-мароніт. 1974 року закінчив хімічний факультет паризької Політехнічної школи, 1978 року — паризьку Найвищу гірську школу.

З 1978 року працював в «Michelin», очолював бразильський та північноамериканський підрозділи, був гендиректором з виробництва легкових шин і шин для вантажівок. З грудня 1996 року — виконавчий віце-президент «Renault». У червні 1999 переведений в «Nissan» директором з виробництва, далі став президентом компанії (червень 2000) та генеральним директором (червень 2001). За час роботи в «Nissan» отримав прізвисько «Вбивця витрат», оскільки здійснена ним програма з жорсткого скорочення витрат дозволила вивести компанію з глибокої кризи. З 29 квітня 2005 року також займає посади президента і гендиректора «Renault».

З 28 червня 2012 року — заступник голови ради директорів ВАТ «АвтоВАЗ».[10] 2013—2016 роки — голова ради директорів ВАТ «АвтоВАЗ».

З березня 2011 по 2012 рік заробив 12,5 млн $, ставши найбільш високооплачуваним топ-менеджером Японії[11]. Дохід Гону за роботу керівником «Renault» у Франції склав 9 млн євро.

19 листопада 2018 року Гон з'явився в токійську прокуратуру з повинною й був заарештований[12][13]. Nissan Motor Co. випустило прес-реліз, де говорилося про багаторічні заниження відомостей про доходи, що подаються на фондову біржу, завищення й приховування доходів керівництва, а також використання активів компанії топ-менеджементом в особистих цілях. Головним винуватцем порушень був названий Карлос Гон та директор Грег Келлі. Компанія повідомила, що перед радою директорів буде поставлено питання про звільнення Гону, також були принесені вибачення акціонерам. Все це викликало падіння акцій компанії на 12 %.

Втеча з-під варти[ред. | ред. код]

28 грудня було заплановано втечу Гону з Японії, у цьому йому допомагав колишній спецпризначенець Тейлор, «зелений берет» з США. Того ж дня приватний літак Bombardier Global Express вилетів з Дубая до Осаки з двома пасажирами на борту, одним з яких був Тейлор[14].

31 грудня 2019 року Гон втік з-під варти в Японії, на приватному літаку через Туреччину перелетів до Лівану. За даними ЗМІ, Гона транспортували в закритому ящику, ймовірно це був футляр для контрабасу[15]. Влада Туреччини почала розслідування, як Карлосу вдалося перетнути кордон країни і покинути її, було заарештовано 7 осіб, що могли бути причетними до втечі[16].

На японському летовищі Кансай (Осака) не проводився огляд багажу з рентгенівським скануванням ящиків при завантаженні на приватний літак, яким втік Гон. Причиною було те, що деякі речі перевищували довжину 1 м і не поміщалися до пристрою для сканування[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.lemonde.fr/economie/article/2019/01/23/michelin-vivier-de-patrons-de-renault_5413330_3234.html
  2. https://lexpansion.lexpress.fr/actualite-economique/le-patron-qui-a-conquis-le-japon_491774.html
  3. The Fine Art Archive — 2003.
  4. Babelio — 2007.
  5. Munzinger Personen
  6. https://www.lemonde.fr/a-la-une/article/2005/04/28/louis-schweitzer-la-retraite-en-fanfare_643851_3208.html
  7. LIBRIS — 2012.
  8. https://viaf.org/viaf/64174149/
  9. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. В Японии задержали президента компании Nissan Motor Co. Процитовано 2018-11-20. 
  11. 日産ゴーン会長逮捕、日本版「司法取引」2例目. YOMIURI ONLINE(読売新聞) (ja). 2018-11-20. Архів оригіналу за 2018-11-20. Процитовано 2018-11-20. 
  12. Втеча екс-глави японського Nissan допоміг організувати колишній спецназівець США. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-01-05. 
  13. У Туреччині затримали сім осіб через втечу екс-глави Nissan. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-01-02. 
  14. Welle (www.dw.com), Deutsche. Через втечу ексглави Nissan до Лівану сімох осіб затримали у Туреччині | DW | 02.01.2020. DW.COM (uk-UA). Процитовано 2020-01-02. 
  15. Багаж літака, на якому втік екс-глава японського Nissan, не оглядали. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-01-05.