Карл Марія Демельгубер

Карл Марія Демельгубер
нім. Karl Maria Demelhuber
Народився	26 травня 1896(1896-05-26) Фрайзінг, Баварія, Німецька імперія
Помер	18 березня 1988(1988-03-18) (91 рік) Зесгаупт, Вайльгайм-Шонгау, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна	ФРН  Третій Рейх  Німецька імперія
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Перша світова війна
Членство	СА і СС
Військове звання	обергруппенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Срібний німецький хрест Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Кавалер ордена Корони Італії Медаль «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня Німецький кінний знак Кільце «Мертва голова» Спортивний знак СА Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Марія Демельгубер (нім. Karl Maria Demelhuber; 27 травня 1896, Фрайзінг — 18 березня 1988, Зесгаупт) — командир з'єднань військ СС, обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (21 червня 1944). Кавалер Німецького хреста в сріблі (9 листопада 1943).

Біографія

Ранні роки

Народився 27 травня 1896 року у південнобаварському місті Фрайзінг.

2 серпня 1914 року вступив добровольцем у 1-й Баварський прина-регента Луїтпольда польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, з січня 1915 року служив у зенітній частині свого полку. За бойові заслуги нагороджений Залізним хрестом 1-го і 2-го класу; лейтенант (з 1916 року).

Міжвоєнний період

З березня 1919 по травень 1920 року служив у рядах Добровольчого корпусу Франца фон Еппа, учасник боїв з комуністами в Мюнхені і Рурі. В травні 1919 року переведений в 21-й артилерійський полк; обер-лейтенант (з 1919 року). в лютому 1920 року демобілізований.

Закінчив торгівельні курси у Мюнхені. 1 січня 1921 року Демельгубер вступив у Баварську земельну поліцію, командир взводу.

20 лютого 1922 року вступив у NSDAP (партійний квиток №4439). Після Пивного путчу Нацистська партія була заборонена, і Демельгубер автоматично перестав бути її членом. Повторно в неї так і не вступив, хоча Демельгубер все життя залишався послідовним прихильником нацизму.

Після приходу NSDAP до влади 10 травня 1933 призначений ад'ютантом поліцай-президента Мюнхена і згодом підвищений до капітана поліції (1 червня 1933). 1 травня 1934 року вступив у СА і отримав звання штандартенфюрера. 31 січня 1935 року покинув службу в поліції.

15 березня 1935 року Демельгубер вступив у СС (службове посвідчення № 252 392) у званні оберштурмбанфюрера і зарахований в частини підсилення СС. 1 квітня 1935 року призначений командиром 2-го батальйону полку СС "Дойчланд". З 1 жовтня 1936 року командир полку СС "Германія". Будучи одним з дво (пізніше - трьох) командирів полків частин підсилення СС, Демельгубер зробив великий внесок у розвиток частин підсилення СС, перш за все - свого полку. Втім, якихось особливих ідей він не додав, а просто був талановитим професіоналом.

Друга світова війна

Демельгубер (другий зліва) у Нідерландах (1942)

Учасник Польської і Французької кампанії. З листопада 1940 року командувач військами СС в генерал губернаторстві (зі штаб-квартирою в Кракові).

З 24 квітня 1941 року - командир 1-ї мотопіхотної бригади СС.

З 15 березня 1941 до 1 квітня 1942 року - командир 6-ї гірської дивізії СС "Норд". 1 липня 1941 року дивізія увійшла до складу 36-го гірського корпусу і брала участь в боях у боях на Мурманському напрямку, в районі залізничного шляху Мурманськ - Кандалакша.

З 11 червня 1942 до 9 листопада 1944 - командувач військами СС в Нідерландах.

З 15 сіяня до 8 травня 1945 року - командир 16-го корпусу СС.

У квітні-травні 1945 року - уповноважений рейхсфюрера СС в оперативному штабі на Балтійському узбережжі.

16 травня 1945 року заарештований військовою поліцією союзників у Шлезвіг-Гольштайні.

Повоєнні роки

17 травня 1948 року звільнений з полону.

Помер 18 березня 1988 року в Зесгаупті, Південна Баварія. Демельгубер був останнім живим обергруппенфюрером СС.

Звання

• Лейтенант (1916)
• Обер-лейтенант (1919)
• Гауптман охоронної поліції (1 червня 1933)
• Штандартенфюрер СА (1 травня 1934)
• Оберштурмбаннфюрер СС (15 березня 1935)
• Штандартенфюрер СС (1 жовтня 1936)
• Оберфюрер СС (30 січня 1940)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (9 жовтня 1941)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС (20 квітня 1942)
• Обергруппенфюрер СС і генерал військ СС (21 червня 1944)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) 3-го або 2-го класу з мечами і короною
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Німецький кінний знак в сріблі
• Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Йольський свічник (16 грудня 1935)
• Кільце «Мертва голова»
• Спортивний знак СА в бронзі
• Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го і 2-го ступеня (18 років)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія) (1 грудня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Німецький хрест в сріблі (9 жовтня 1943)
• Орден Корони Італії, кавалерський хрест (грудень 1943)

Цікаві факти

• Серед знайомих Демельгубер мав прізвисько «Тоска» — на честь своєї улюбленої опери.

Література

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.47-50, 150-151.
• Helmut Heiber, David M. Glantz: Hitler and his Generals. Military Conferences 1942–1945. Enigma Books, New York, NY, 2004 ISBN 1-929631-28-6.
• Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. 2. Auflage. Fischer, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-596-16048-8, S. 104.
• Stefan Klemp: KZ-Arzt Aribert Heim. Die Geschichte einer Fahndung, Prospero Verlag, Münster / Berlin 2010, S. 53ff.
• Karsten Wilke: . Schöningh, Paderborn/Wien 2011, ISBN 978-3-506-77235-0, S. 63, 75 (zugleich Dissertation, Universität Bielefeld, 2010).
• Klaus D. Patzwall, Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941–1945. Geschichte und Inhaber. Band II. Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2001, ISBN 3-931533-45-X, S. 539.
• Демельгубер на сайті Traces of War [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.]