Карл Тайке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Альберт Герман Тайке
Carl Albert Hermann Teike
Зображення
Фото К. Тайке 1895 р.
Основна інформація
Дата народження 5 лютого 1864(1864-02-05)
Місце народження Альтдамм
Дата смерті 28 травня 1922(1922-05-28) (58 років)
Місце смерті Ландсберг-на-Варті
Роки активності 1885 - 1908
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Професія композитор та диригент
Жанр Військова музика, марші
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Alte Kameraden» оркестр

Карл Тайке (нім. Carl Albert Hermann Teike; нар. 5 лютого 1864(18640205) — пом. 28 травня 1922) — німецький диригент та композитор творів для військового оркестру. Найвідомішими композиціями Тайке є марші Alte Kameraden та Graf Zeppelin.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині коваля в Альтдаммі близ Щецина, був четвертою з 14-ти дитиною у цій сім'ї. Вчитися грі на різних інструментах почав в місті Волін у віці 14 років, де на чотири роки стає учасником ансамблю Беттхера на приморському курорті М'єндзиздроє. Від 1883 на військовій службі — гобоїст Гренадерського полку «Короля Карла» з дислокацією в Ульмі, де компонує свій перший марш Prinz Albrecht (1885) та інші, з котрих згодом найвідомішим стає Alte Kameraden. Після демобілізації виконував обов'язки співробітника міської поліції Ульма, а після 1895 Потсдаму.

У 1908 р. Тайке звільняється з поліції за станом здоров'я. Після одужання працював на пошті в Ландсбергу-на-Варті, де й помер 1922-го року. Городяни на його честь спорудили пам'ятник, котрий, як і могила були сплюндровані після відторгнення від Німеччини значної частини Бранденбургу в 1945 році та приєднання цієї території до Польщі. Також у місті, з 2007-го року, на вшанування пам'яті композитора проводиться фестиваль духових оркестрів[1].

Література[ред. | ред. код]

  • Waldemar Diedrich: Frag mich nach Pommern. Über 1000 Antworten von A-Z. Rautenberg, Leer 1988, ISBN 3-7921-0352-4, S. 215.
  • Fritz Mielke: Carl Teike. In: Stettiner Bürgerbrief. Nr. 8, 1982, ISSN 1619-6201, S. 20-21.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]