Карл Юхан Адлеркрейц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Юхан Адлеркрейц
швед. Carl Johan Adlercreutz
Народження 27 квітня 1757(1757-04-27)[1][2][…]
Kiala manord, Порвоо, Фінляндія[1]
Смерть 21 серпня 1815(1815-08-21)[1][2][3] (58 років)
Стокгольм, Швеція
Поховання Ріддаргольменська церква[1]
Країна Швеція
Приналежність Збройні сили Швеції
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Роки служби 17701815
Член Royal Swedish Academy of War Sciencesd
Звання Генерал
Війни / битви
Титул барон і граф[d]
Рід Adlercreutz noble familyd
Діти Fredrik Adlercreutzd і Henrietta Adlercreutzd[4]
Нагороди
кавалер Великого Хреста ордена Марії Терезії Командор військового ордена Марії-Терезії (Австро-Угорщина) орден Святого Георгія 2 ступеня орден Чорного орла орден Червоного орла Великий Хрест ордена Почесного легіону Order of the Sword - Commander Grand Cross Commander of the Order of the Sword Knight of the Grand Cross of the Order of the Sword Knight of the Order of the Sword орден Серафимів
CMNS: Карл Юхан Адлеркрейц у Вікісховищі

Граф Карл Юхан Адлеркрейц (швед. Carl Johan Adlercreutz; 27 квітня 1757 — 21 серпня 1815) — шведський військовий і державний діяч, генерал.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині фінських аристократів. 1770 батьки записали його до фінського драгунського полку віце-капралом, де він 1773 склав іспит з фортифікації й артилерійських наук.

Брав дієву участь у російсько-шведській війні 1788—1790 років. У 17961804 роках командував Нюландським драгунським полком. 1804 йому було доручено формувати полк, який у подальшому отримав його ім'я.

Під час російсько-шведської війни 1808—1809 років командував 2-ю бригадою у Фінляндії. Успішно відвів війська до Улеа. Після взяття в полон генерала Левенгельма узяв командування над шведськими військами у Фінляндії та завзято, хоч і безуспішно, намагався відстояти країну.

Після війни повернувся до Швеції, де, користуючись невдоволенням народу політикою короля Густава IV, 13 березня 1809 року у Стокгольмі разом із 6 офіцерами заарештував монарха. З 1810 року до самої смерті був державним канцлером (без портфеля).

Під час кампанії 1813 року був начальником штабу Північної армії шведського спадкового принца Карла-Юхана (маршала Бернадота) та брав особисту участь у битвах при Грос-Берені, Денневіці та під час штурму Лейпцига. 28 грудня 1813 за битву при Лейпцигу був нагороджений російським орденом Святого Георгія 2-го ступеня.

1814 року, очолюючи штаб експедиційного корпусу, брав участь у військовій кампанії проти Норвегії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]