Карпатський рейд Ковпака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Карпатський рейд Сумського партизанського з'єднання під командуванням С. Ковпака — рейд, який проводився згідно з оперативним планом бойових дій партизанів України на весняно-літній період 1943 року, що був затверджений ЦК ВКП(б) і Державним комітетом оборони СРСР. Проходив з 12 червня до 1 жовтня. Перед з'єднанням ставилося завдання вийти рейдом на територію Чернівецької області для здійснення там диверсій на нафтопроводах і комунікаціях противника, організації партизанського руху, а також вивчення можливостей ведення партизанської боротьби на території Польщі, Чехословаччини, Угорщини та Румунії. З'єднання (усього 4 батальйони, в їхньому складі було понад 1900 бійців, які мали на озброєнні, окрім гвинтівок, автоматів і пістолетів, також гармати, міномети й станкові кулемети) вийшло в рейд з білоруського с. Мілашевичі. Під час просування до заданого району відбулося кілька сутичок з ворогом – з охороною залізничних переїздів біля населених пунктів Томашгород, Рокитно, Борове. 24–25 червня при форсуванні р. Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра) між селами Корчин і Звіздівка Костопільського району Рівненської області авангард з'єднання зіткнувся з бійцями Української повстанської армії, які намагалися зашкодити переправі. Після переговорів, ініційованих комісаром з'єднання С.Руднєвим, справу було полагоджено і бійці УПА без бою пропустили партизанів.

Бойові дії[ред. | ред. код]

У ніч з 6 на 7 липня з'єднання перетнуло кордон між рейхкомісаріатом "Україна" і дистриктом "Галичина", що входив до складу Генеральної губернії, і розгорнуло активні бойові дії. Було здійснено низку гучних диверсій на залізничних і шосейних комунікаціях, підірвано кілька ешелонів і зруйновано 4 мости, це на тривалий час зупинило рух на залізниці Тернопіль–Проскурів (нині м. Хмельницький), яка мала стратегічне значення. Німецька адміністрація одразу ж вдалася до рішучих дій. Напад на загони з'єднання було вчинено на схід від Скалата. Партизани розгромили противника і услід за цим захопили містечко, де до їхніх рук потрапили трофеї – продовольство та майно. У ніч з 12 на 13 липня Шалигінський загін з'єднання раптовим ударом вибив німців із с. Раштовці. Після цього гітлерівці почали застосовувати проти партизанів авіацію. 15 липня з'єднання було блоковане майже 3 тис. німецьких солдатів у лісі поблизу с. Седлиска. Після того, як партизанам вдалося вирватись із оточення, вони рушили в напрямку гір. Упродовж 18–19 липня в районах населених пунктів Солотвин, Росульна, Манява відбулося кілька боїв, після чого з'єднання увійшло в Карпати. Гітлерівці перекинули у цей район додаткові сили і заблокували партизанів у горах, а невдовзі почали піддавати їх безупинним ударам авіації. Спроби вирватися з оточення не мали успіху, з'єднання виявилося непідготовленим до ведення ефективних бойових дій у гірській місцевості. За цих обставин партизанське командування наказало знищити гармати, міномети й станкові кулемети, а на верхових коней покласти вантаж і поранених. Після цього партизани атакували німців там, де ті цього менше всього могли чекати, а саме в районі м. Ділятин (тут був розташований німецький штаб з керівництва операцією). Рано вранці 4 серпня майже 1,5 тис. партизанів 3 ударними колонами кинулися з гір у долину Ділятина і зненацька заскочили там німецький гарнізон. Партизани пройшли через усе місто, і лише на виході їхній авангард на чолі з С.Руднєвим зіткнувся з колоною німців на автомашинах (до 1 тис. вояків), що прибула з Коломиї. Аби дати змогу основним силам партизанів вийти з міста, С.Руднєв з кількома десятками бійців вступив у зустрічний бій з ворогом. З'єднання вирвалося з міста, але знову змушене було відійти в гори. С.Руднєв і його загін загинули. 5 серпня на нараді командирів і комісарів було ухвалено рішення розділити з'єднання на 6 бойових груп і кожній з них самостійно піти на прорив, а потім тим, хто прорветься, знову зустрітися в обумовленому місці й продовжити бойові дії в Прикарпатті. Німці, які не чекали повторної атаки, не зуміли перешкодити партизанам вирватися з оточення, хоча й кинулися їх переслідувати. Тим часом втрата важкої зброї, боєприпасів і фізична втома не дали змоги з'єднанню продовжити боротьбу в Карпатах. Тоді групами (великими і малими) і по одному партизани рушили на Полісся. Між 23 і 27 вересня в районі м. Городниця зустрілися групи С.Ковпака, П.Вершигори і М.Павловського, всього понад 600 бійців, а наприкінці цього ж місяця вони вийшли в район свого постійного базування на Поліссі.

Оцінка рейду[ред. | ред. код]

Рейд у Карпати, який тривав майже 100 днів, був розцінений ЦК КП(б)У і Українським штабом партизанського руху "найбліскучішим рейдом із всіх рейдів, які здійснювалися партизанами України". Партизани пройшли 4 тис. км по окупованій території, в боях і диверсіях підбили 2 літаки, 4 танки, 5 гармат, спалили 333 автомашини, зруйнували 40 нафтових веж, 13 нафтосховищ, 3 нафтопереробні заводи, підірвали 19 ешелонів, 47 залізничних і шосейних мостів довжиною 3,6 тис. погонних метрів. Загони з'єднання знищили бл. 3,5 тис. ворожих солдатів і офіцерів. Власні втрати партизанів вбитими і зниклими без вісті сягали до 600 осіб.

Разом з тим рейд засвідчив, що план його проведення був украй ризикованим, оскільки його ініціатори і розробники – ЦК КП(б)У і УШПР – у поспіху, – аби догодити наполяганням Москви, – не врахували чимало важливих обставин проведення бойових партизанських операцій у Карпатах. Насамперед, що українське населення Карпат не надасть бажаної підтримки партизанам і що гармати та міномети у гірських умовах зашкодять їхнім (партизанів) діям.

Джерела[ред. | ред. код]