Перейти до вмісту

Квінта (музичний інтервал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кві́нта (лат. quintus — п'ятий) — музичний інтервал між першим та п'ятим ступенями в гамі, також п'ята нота в діатонічному звукоряді.

Розрізняють 3 види квінти:

Квінта
Квінта
  • Чиста квінта складається з 3,5 тонів (a)
  • Зменшена квінта (енгармонічно еквівалентна тритону) (b)
  • Збільшена квінта енгармонічно еквівалентна малій сексті. (c)

Співвідношення частот

[ред. | ред. код]
Інтервали р:
Див.також:
Стрій Чиста квінта Зменшена квінта
піфагорійський  
рівномірно темперований

Використання в гармонії

[ред. | ред. код]

Фундаментальні акорди тональної музики — мажорні та мінорні тризвуки, а також септакорди — усі вони містять інтервали квінти.

Квінтове коло, намальоване в хроматичному колі як правильний зоряний дванадцятикутник [1]

Послідовність чистих квінт (F, C, G, D, A, E, B, F♯, ...) утворює квінтове коло, що у рівномірно-темперованому строї містить усі дванадцять нот хроматичного звукоряду[2]

На думку Герман фон Гельмгольца чиста квінта, разом з чистими квартою та октавою, «трапляються в усіх відомих музичних звукорядах», хоча редактор англійського перекладу його книги зазначає, що кварта і квінта можуть бути взаємозамінними або невизначеними.[3]

Чиста квінта є основним елементом побудови мажорних і мінорних тризвуків, септакордів та політерцієвих акордів. Оскільки ці акорди трапляються в багатьох музичних творах, чиста квінта також зустрічається дуже часто. Однак, оскільки багато інструментів містять чисту квінту як обертон, в складних гармонічних побудовах п'ятий ступінь акорду інколи опускають. Акорди також можна будувати шляхом нашарування квінт, утворюючи квінтові гармонії. Такі гармонії трапляються в модерній музиці, наприклад у «Весні священній» І.Стравінського у «Танці юнаків», де мідні інструменти виконують п'ятизвуковий сі-бемольний квінтовий акорд.[4]


Також інколи використовуються акорди, що складаються з квінти та октави. У класичній музиці такі акорди використовуються у функції тонічного тризвуку (проте без терції) наприкінці творів, зокрема Viderunt omnes Перотіна, Sederunt Principes, Messe de Nostre Dame Ґійома де Машо, Kyrie у Реквіємі Вольфґанґа Амадея Моцарта та першій частині Дев'ятої симфонії Брукнера. У рок-музиці цей акорд відомий як паверкорд, що виконується на електрогітарі (як правила дисторшн).

Звучання

[ред. | ред. код]
  • Висхідна послідовність C-G
  • Низхідна послідовність C-F

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ McCartin, (1998): McCartin, Brian J. (Листопад 1998). Prelude to musical geometry. The College Mathematics Journal. 29: 354—370. doi:10.1080/07468342.1998.11973971. JSTOR 2687250.
  2. ↑ Ця послідовність квінт містить зменшену квінту (b, f), яка замінює чисту квінту (b, f♯) що містить хроматичну ноту f♯, яка не входить до тональності До мажор. Нота f (з гамми До мажор) замінюється нотою f♯ в Lydian chromatic scale. Russell, George (2001). Chapter 1 The Lydian scale: The seminal source of the principal of tonal gravity. George Russell's Lydian chromatic concept of tonal organization (англ.). Т. One: The art and science of tonal gravity (вид. Fourth (Second printing, corrected, 2008)). Brookline, Massachusetts: Concept Publishing Company. с. 1—9. ISBN 0-9703739-0-2.
  3. ↑ Hermann von Helmholtz (1912). On the Sensations of Tone as a Physiological Basis for the Theory of Music. Longmans, Green. с. 253. ISBN 9781419178931. perfect fifth imperfect fifth Helmholtz tempered
  4. ↑ Piston та DeVoto, 1987, pp. 503—505.

Бібліографія

Див. також

[ред. | ред. код]