Квінта (музичний інтервал)
Кві́нта (лат. quintus — п'ятий) — музичний інтервал між першим та п'ятим ступенями в гамі, також п'ята нота в діатонічному звукоряді.
Розрізняють 3 види квінти:

| Інтервали р: |
| Див.також: |
| Стрій | Чиста квінта | Зменшена квінта |
|---|---|---|
| піфагорійський | ||
| рівномірно темперований |
Фундаментальні акорди тональної музики — мажорні та мінорні тризвуки, а також септакорди — усі вони містять інтервали квінти.
- Чисті квінти містяться в мажорних і мінорних тризвуках, септакордах, нонакордах тощо.
- Зменшені квінти містяться в зменшених тризвуках, в напівзменшених і зменшених септакордах.

Послідовність чистих квінт (F, C, G, D, A, E, B, F♯, ...) утворює квінтове коло, що у рівномірно-темперованому строї містить усі дванадцять нот хроматичного звукоряду[2]
На думку Герман фон Гельмгольца чиста квінта, разом з чистими квартою та октавою, «трапляються в усіх відомих музичних звукорядах», хоча редактор англійського перекладу його книги зазначає, що кварта і квінта можуть бути взаємозамінними або невизначеними.[3]
Чиста квінта є основним елементом побудови мажорних і мінорних тризвуків, септакордів та політерцієвих акордів. Оскільки ці акорди трапляються в багатьох музичних творах, чиста квінта також зустрічається дуже часто. Однак, оскільки багато інструментів містять чисту квінту як обертон, в складних гармонічних побудовах п'ятий ступінь акорду інколи опускають. Акорди також можна будувати шляхом нашарування квінт, утворюючи квінтові гармонії. Такі гармонії трапляються в модерній музиці, наприклад у «Весні священній» І.Стравінського у «Танці юнаків», де мідні інструменти виконують п'ятизвуковий сі-бемольний квінтовий акорд.[4]
Також інколи використовуються акорди, що складаються з квінти та октави. У класичній музиці такі акорди використовуються у функції тонічного тризвуку (проте без терції) наприкінці творів, зокрема Viderunt omnes Перотіна, Sederunt Principes, Messe de Nostre Dame Ґійома де Машо, Kyrie у Реквіємі Вольфґанґа Амадея Моцарта та першій частині Дев'ятої симфонії Брукнера. У рок-музиці цей акорд відомий як паверкорд, що виконується на електрогітарі (як правила дисторшн).
- ↑ McCartin, (1998): McCartin, Brian J. (Листопад 1998). Prelude to musical geometry. The College Mathematics Journal. 29: 354—370. doi:10.1080/07468342.1998.11973971. JSTOR 2687250.
- ↑ Ця послідовність квінт містить зменшену квінту (b, f), яка замінює чисту квінту (b, f♯) що містить хроматичну ноту f♯, яка не входить до тональності До мажор. Нота f (з гамми До мажор) замінюється нотою f♯ в Lydian chromatic scale. Russell, George (2001). Chapter 1 The Lydian scale: The seminal source of the principal of tonal gravity. George Russell's Lydian chromatic concept of tonal organization (англ.). Т. One: The art and science of tonal gravity (вид. Fourth (Second printing, corrected, 2008)). Brookline, Massachusetts: Concept Publishing Company. с. 1—9. ISBN 0-9703739-0-2.
- ↑ Hermann von Helmholtz (1912). On the Sensations of Tone as a Physiological Basis for the Theory of Music. Longmans, Green. с. 253. ISBN 9781419178931.
perfect fifth imperfect fifth Helmholtz tempered
- ↑ Piston та DeVoto, 1987, pp. 503—505.
Бібліографія
- Clendinning, Jane Piper; Marvin, Elizabeth West (2005). The musician's guide to theory and analysis (вид. First). New York: W. W. Norton and Company. ISBN 0-393-97652-1.
- Duckworth, William (2007). A creative approach to music fundamentals: Includes keyboard and guitar insert (вид. ninth). 2005928009: Thomson Schirmer. с. 1–384. ISBN 978-0-495-09093-9.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним використанням параметра location (посилання) - Kostka, Stefan; Payne, Dorothy; Almén, Byron (2013). Tonal harmony with an introduction to twentieth-century music (вид. seventh). New York: McGraw-Hill. ISBN 978-0-07-131828-0.
- Persichetti, Vincent (1961). Twentieth-century harmony: Creative aspects and practice. New York: W. W. Norton. ISBN 0-393-09539-8. OCLC 398434.