Кенні Джекетт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Кенні Джекетт
Kenny Jackett (05.04.2014).jpg
Особові дані
Народження 5 січня 1962(1962-01-05) (56 років)
  Вотфорд, Англія
Громадянство Flag of Wales (1959–present).svg Уельс
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1980–1990 Англія «Вотфорд» 335 (26)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1982–1988 Уельс Уельс 31 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1996–1997 Англія «Вотфорд»
1997–2001 Англія «Вотфорд» (помічник)
2001–2004 Англія «КПР» (помічник)
2004–2007 Англія «Свонсі Сіті»
2007–2013 Англія «Міллволл»
2013–2016 Англія «Вулвергемптон»
2016 Англія «Ротергем Юнайтед»
2017– Англія «Портсмут»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кенні Джекетт (англ. Kenny Jackett, нар. 5 січня 1962, Вотфорд) — валлійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб команди «Портсмут».

Він провів всю свою ігрову кар'єру у «Вотфорді», перш ніж його кар'єра закінчилася травмою у віці 28 років, а також національну збірну Уельсу, за яку отримав право грати через свого батька-валлійця.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Кенні народився в родині професійного футболіста Френка Джекетта[en], який грав у «Вотфорді» в період між 1949 і 1953 роками. Кенні розпочав займатись футболом у цьому ж клубі у віці 12 років[1] і дебютував за першу команду команду у віці 18 років 26 квітня 1980 року, вийшовши на заміну у матчі проти «Сандерленда»[2].

З наступного сезону Кенні став основним гравцем клубу, а у сезоні 1981/82 допоміг йому вийти у елітний англійський дивізіон. Крім того, він зіграв у єдиному поєдинку клубу у фіналі Кубка Англії, коли вони програли «Евертону» в 1984 році[3]. Такі успіхи також призвели до того, що Джеккет з командою наступного сезону дебютував у єврокубках.

Проте, пройшовши ряд операцій на коліні, він був змушений передчасно закінчити свою кар'єру в 1990 році у віці 28 років[1]. Загалом він зіграв 428 матчів за «шершнів», забивши 34 голи[4][5] і зайняв шосте місце в списку гравців клубу за кількістю проведених матчів[6].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

22 вересня 1982 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Уельсу у матчі-відбору на Євро-1984 проти Норвегії (1:0). Востаннє зіграв за збірну 27 квітня 1988 року в товариській грі проти Швеції (1:4) в Стокгольмі[7]. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 31 матч.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після виходу на пенсію Джеккет залишився у «Вотфорді» і виконував функції тренера[1], поки в 1996 році не був призначений головним тренером, замість Грема Тейлора, який став спортивним директором клубу. У той час клуб опустився у Другій дивізіон і Джекет не зміг повернути йому високу позицію. Сезон 1996/97 «Вотфорд» закінчив на 13 місці, найнижчій позиції починаючи з 1970 року. Після цього Джекет був понижений у посаді до помічника тренера, яким знову став Грем Тейлор[8]. Цей тандем за два сезони вивів команду з третього за рівнем дивізіону у Прем'єр-лігу, але в елітному дивізіоні у сезоні 1999/00 клуб зайняв 20 місце та вилетів у Перший дивізіон.

Наприкінці сезону 2000/01 Тейлор покинув «Вотфорд», після чого Джекетт був звільнений за наказом нового менеджера Джанлуки Віаллі[9]. Натомість Кенні приєднався до Іана Голловея в «Квінз Парк Рейнджерс», як помічник менеджера і зробив свій внесок у вихід команди у Чемпіоншип[10].

Після трьох років роботи з КПР Джекет перейшов у «Свонсі Сіті», замінивши Браяна Флінна[11]. У свій перший сезон на посаді тренера Кенні Джекет підняв клуб з Другої ліги[12] і виграв Кубок валлійської Прем'єр-Ліги[13]. У сезоні 2006/07 Джекет виграв Трофей Футбольної ліги[14] і вдруге Кубок валлійської Прем'єр-Ліги. Незважаючи на успіхи, 15 лютого 2007 Джекет розірвав контракт з клубом за обопільної згоди. Він пояснив своє рішення тим, що не відчував підтримки з боку тих, хто був так чи інакше пов'язаний з клубом[15].

Кенні Джекетт під час роботи у «Міллволлі». 2012 рік.

7 березня 2007 Кенні Джекет був призначений тренером резервної команди «Манчестер Сіті»[16], однак 6 листопада того ж року покинув цю посаду і очолив «Міллволл»[17]. 2 жовтня 2008 року Джекет отримав звання «Тренер місяця Першої футбольної ліги» за те, що здобув 5 перемог поспіль. У березні 2009 року Кенні отримав нагороду вдруге. У сезоні 2008/09 Джекет привів клуб до фіналу плей-оф Першої Футбольної ліги, однак клуб у фіналі програв «Сканторпу» (2:3)[18]. Проте у наступному сезоні 2009/10 «Міллволл» таки вийшов у Чемпіоншип в результаті перемоги над «Свіндон Тауном» в фіналі плей-оф[19]. У перший сезон у Чемпіоншипі Джекетт привів «Міллволл» до дев'ятого місця, борячись за місце в плей-оф, аж до передостанньої гри сезону. Проте вже у наступному сезоні 2011/12 років клуб боровся за виживання, залишаючись поруч з зоною вильоту весь сезон, поки «Міллволл» не видав сильне завершення сезону, вигравши сім матчів, п'ять з яких поспіль, через що Джекетта було названо тренером місяця в Чемпіоншипі за квітень 2012 року[20]. У сезоні 2012/13 команда досягла півфіналу Кубка Англії, де програла майбутнім переможцям «Віган Атлетік»[21]. Тим не менш у чемпіонаті справи йшли не так добре і клуб зберіг прописку лише в останньому турі сезону, закінчивши чемпіонат на 20-му місці[22]. Через три дні після закінчення сезону Джекетт пішов у відставку, заявивши, що він відчуває що «підходить час для нового виклику, а також для нового менеджера, щоб прийти у „Міллволл“ з новими ідеями»[23]. Рада клубу прийняла рішення «з небажанням»[24].

31 травня 2013 року Джекетт очолив «Вулвергемптон Вондерерз»[25], який вперше з 1989 року виступав у третьому за рівнем дивізіоні. Команда розпочала сезон з низки перемог, через що Джеккета було номіновано на звання найкращого менеджера Першої ліги у серпні[26]. В жовтні він знову здобув цю нагороду після серії без поразок, протягом якої його команда здобула 10 очок у чотирьох іграх[27]. В підсумку під його керівництвом «вовки» з першої спроби вийшли у Чемпіоншип і встановили новий рекорд дивізіону — 103 очки за сезон[28]. Після закінчення сезону Джекетт був оголошений найкращим тренером Першої ліги у сезоні[29], вигравши до того ще одну місячну нагороду за березень 2014 року[30].

У першому сезоні в Чемпіоншипі «вовки» стали сьомими, ледь не пробившись у плей-оф[31], однак наступний сезон виявився менш успішним, оскільки команда закінчила його на 14-му місці. У липні 2016 року клуб був придбаний китайським конгломератом Fosun International[32]. Незважаючи на те, що спекуляції в засобах масової інформації називали Хулена Лопетегі заміною Джекетта після завершення поглинання[33], нові власники спочатку підтвердили, що вони планують співпрацювати з Джекеттом після того, як Лопетегі був призначений тренером національної збірної Іспанії[34]. Проте через чотири дні, 29 липня 2016 року, клуб підтвердив, що контракт Джекетта був припинений[35].

21 жовтня 2016 року Джекетта було оголошено менеджером «Ротергем Юнайтед» після звільнення Алана Стаббса[36]. Він підписав трирічний контракт із клубом з Чемпіоншипу, однак вже 28 листопада, подав у відставку після 39 днів та п'яти матчів на посаді[37].

2 червня 2017 року Джекетт підписав дворічний контракт з «Портсмутом»[38]. У листопаді 2017 року клуб оголосив, що Джекетт продовжив початковий контракт ще на два роки до червня 2021 року[39].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Kenny Jackett. Watfordlegends.com. 2010. Архів оригіналу за 20 August 2013. 
  2. Kenny Jackett – Watford FC. Sporting-heroes.net. 
  3. Jackett's happy memories. BBC Sport. 11 April 2003. 
  4. Kenny Jackett factfile. WalesOnline. 3 April 2004. 
  5. Watford Football League Player Stats at Neil Brown. 
  6. Club history: Records. Blind, Stupid & Desperate. 
  7. Kenny Jackett – Welsh caps 1982–88. Sporting-heroes.net. 
  8. Rocket man. The Mirror. 13 May 1997. 
  9. Vialli confirmed as next Watford boss. League Managers Association. 2 May 2001. Архів оригіналу за 29 June 2013. 
  10. Jackett joins Holloway at QPR. London Evening Standard. 22 June 2001. 
  11. Jackett keeps open mind. BBC Sport. 5 April 2004. 
  12. Swansea bask in promotion elation. BBC Sport. 8 May 2005. 
  13. Triumphant exit delights Jackett. BBC Sport. 11 May 2005. 
  14. Carlisle 1–2 Swansea. BBC Sport. 2 April 2006. 
  15. Swansea part company with Jackett. BBC Sport. 15 February 2007. 
  16. Jackett to head Man City reserves. BBC Sport. 7 March 2007. 
  17. Millwall confirm Jackett as boss. BBC Sport. 6 November 2007. 
  18. Millwall 2–3 Scunthorpe. BBC Sport. 24 May 2009. 
  19. Millwall 1–0 Swindon. BBC Sport. 29 May 2010. 
  20. Jackett named Manager of the Month. The Football League. 4 May 2012. Архів оригіналу за 8 January 2014. 
  21. Millwall 0–2 Wigan. BBC Sport. 13 April 2013. 
  22. Derby 1–0 Millwall. BBC Sport. 4 May 2013. 
  23. Kenny Jackett: Millwall manager resigns. BBC Sport. 7 May 2013. 
  24. Club Statement. Millwall F.C. 7 May 2013. 
  25. Kenny Jackett: Wolves name ex-Millwall boss as head coach. BBC Sport. 31 May 2013. 
  26. Kenny Jackett up for manager of the month award. Express & Star. 5 September 2013. 
  27. Sky Bet League One Awards. Sky Sports. 6 November 2013. 
  28. Wolves 3–0 Carlisle. 3 May 2014. Процитовано 12 September 2017. 
  29. LMA Managers of the Year announced. The Football League. 13 May 2014. Архів оригіналу за 14 July 2014.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  30. Kenny Jackett named Sky Bet League 1 Manager of the Month. The Football League. 4 April 2014. Архів оригіналу за 13 April 2014. 
  31. Scott, Ged (2 May 2015). Wolverhampton Wanderers 4–2 Millwall. bbc.com/sport (BBC Sport). Процитовано 6 May 2015. 
  32. Wolves bought by Chinese conglomerate Fosun International for £45m. BBC Sport. 12 July 2016. Процитовано 12 July 2016. 
  33. Julen Lopetegui: I'd be Wolves boss now if it wasn't for Spain. Express & Star. 23 July 2016. 
  34. Wolverhampton Wanderers: Kenny Jackett to stay as head coach under new owners. BBC Sport. 25 July 2016. 
  35. Kenny Jackett: Wolves sack head coach after three seasons in charge. BBC Sport. 29 July 2016. 
  36. Kenny Jackett appointed. Rotherham United FC. 21 October 2016. Процитовано 21 October 2016. 
  37. Rotherham United: Kenny Jackett quits as manager of Championship club. BBC. 28 November 2016. 
  38. Jackett Appointed Pompey Manager. Portsmouth F.C. 2 June 2017. Процитовано 17 June 2017. 
  39. Jackett Extends Pompey Contract. Portsmouth F.C. 21 November 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]