Кесонна хвороба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кесонова хвороба (декомпресійна хвороба)
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 T70.3
DiseasesDB 3491
eMedicine emerg/121
MeSH C21.866.120.248

Кесо́нна хворо́ба (рос. кессонная болезнь, англ. aeroembolism, нім. Caissonkrankheit f, Dekompressionskrankheit f, Taucherkrankheit f, Aerämie f) — захворювання, що виникає в організмі людини при швидкому переході з середовища з підвищеним атмосферним тиском повітря у середовище з нижчим тиском.

Виникає в результаті того, що розчинений у крові азот у процесі зниження тиску бурхливо виділяється з неї і не встигає дифундувати через легені назовні. У легкій і помірній своїй формі проявляється у вигляді мускульного болю, свербіння шкіри, носових кровотеч; у важкій  — може настати параліч ніг, ураження легень і серця. Ознаки з'являються незабаром після виходу з середовища підвищеного тиску.

СИСТЕМА АВАРІЙНОГО ТРАНСПОРТУВАННЯ ВОДОЛАЗА – рятувальна система, що має дві стадії і призначена для транспортування водолазів, які продовжують зазнавати робочого тиску, наприклад, з шельфової конструкції на берегове декомпресійне устаткування.

Історія[ред.ред. код]

На кесонну хворобу з незапам'ятних часів страждали збирачі губок і шукачі перлів, але до XIX століття вона не привертала особливої уваги в західному світі, та потім з'явилася у людей, які зовсім не намокали (чи в крайньому випадку не дуже сильно і зазвичай не більше, ніж по коліно). Це були кесонники. Кесони — це замкнуті сухі камери, що створювали на річковому дні для полегшення будівництва опор мостів. Їх наповнювали стислим повітрям, і часто бувало, що робітники після тривалого перебування під підвищеним тиском відчували легкі симптоми на зразок шуму у вухах або шкірного свербежу. Але деякі, не можна було заздалегідь передбачити хто, відчували сильніший біль в суглобах, а іноді падали з ніг в муках і часом більше вже не підіймалися. Усе це було вкрай незрозумілим. Іноді працівники лягали спати, почуваючи себе прекрасно, а вранці прокидались паралізованими. А іноді взагалі не прокидалися. Окрім повної відмови від роботи в середовищі високого тиску існує всього два надійні способи уникнути кесонної хвороби. Перший- піддаватися дії високого тиску дуже короткий час. Саме завдяки цьому фрідайвери без шкоди можуть опускатися на глибину до 150 метрів. Вони не залишаються на глибині достатньо довго, щоб азот який знаходиться в організмі розчинився в тканинах.

Альтернативне рішення полягає в тому, щоб підійматися обережно, із зупинками за допомогою декомпресійної камери. Це дозволяє бульбашкам азоту розсіятися без шкоди для організму.

Вагомий внесок в дослідження виживання у екстремальних умовах внесла незвичайна група науковців з батька та сина Джона Скотта і Дж. Б. С. Холдейнів.

Див. також[ред.ред. код]

Азотний наркоз

Література[ред.ред. код]


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.