Китайська туя східна
| Китайська туя східна | |
|---|---|
| |
| Platycladus orientalis Morton Arboretum acc. 168-53#3[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| (без рангу): | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Кипарисові (Cupressaceae) |
| Підродина: | Cupressoideae |
| Рід: | Platycladus Spach |
| Вид: | Китайська туя східна (P. orientalis)
|
| Біноміальна назва | |
| Platycladus orientalis | |
Кит́айська т́уя схі́дна[3], або широкогілочник східний (Platycladus orientalis) — однодомна рослина родини кипарисових. Дерево 5—10 м заввишки або кущ. Крона яйцеподібна, складається з багатьох плоских пагонів («пластин»), розташованих у вертикальній площині. Листки лускоподібні, ясно-зелені, яйцеподібно-ромбічні, до 1 мм завдовжки. Шишки 10—15 мм завдовжки, з 6—8 супротивними, на вершку гачкоподібними лусками, спрямовані вгору; незрілі — блакитнувато-зелені, дозрілі — сухі, здебільшого червонувато-коричневі. Цвіте у березні — квітні.
Поширення[ред. | ред. код]
Походить з Китаю. В Європу завезене у 1690 році. В Україні та багатьох інших країнах світу вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину.
Синоніми[ред. | ред. код]
- Biota orientalis (L.) Endl. [4] — Біота східна
- Platycladus stricta Spach[5]
- Retinispora juniperoides Carrière
- Thuja chengii Borderes & Gaussen, 1939[6]
- Thuja orientalis L. basionym
- Thuja orientalis var. aurea (Carrière) Rehder
- Thuja orientalis f. juniperoides (Carrière) Asch. & Graebn.
Сировина[ред. | ред. код]
Використовують ядро насіння і листя. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Листя містить ефірну олію (0,12%), пініпікрин, пілен, пінін, туїн, дубильні речовини, смолу. У ядрі насіння є жирна олія.
Фармакологічні властивості і використання[ред. | ред. код]
Препарати з листя китайської туї східної мають в'яжучі і кровоспинні властивості. Їх використовують у народній медицині при бронхіальній астмі, кровохарканні, при кишкових і маткових кровотечах. Ефірна олія рослини (особливо складова її частина хінокітіол) проявляє антифунгальні властивості. Ядро насіння вживають як зміцнюючий і тонізуючий засіб та як відхаркувальний засіб при бронхіті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Cirrus Digital: Platycladus orientalis Morton Arboretum accession 168-53#3 [Архівовано 17 Грудня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Platycladus orientalis information from NPGS/GRIN. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 19 лютого 2008.
- ↑ Platycladus orientalis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Biota orientalis(англ.): інформація на сайті IPNI.
- ↑ Platycladus stricta(англ.): інформація на сайті IPNI.
- ↑ Thuja chengii(англ.): інформація на сайті IPNI.
Джерела[ред. | ред. код]
- Біота східна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 62. — ISBN 5-88500-055-7.
|
Це незавершена стаття про хвойні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||