Клинок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клинок кинджала

Клино́к (іноді залі́зко, жало́, ле́зо, лі́зко) — загострена частина інструменту, зброї або машини, призначена для різання, рубання, коління або дряпання поверхні або матеріалів. Може бути виготовлений з металу або інших достатньо твердих матеріалів — каменю, кісток, кераміки, пластмаси.

Конструкція[ред.ред. код]

Варіанти клинків бойових ножів

Клинок є складовою частиною ножа, кинджалу та інших інструментів і зброї. Залежно від конструкції, наявності і кількості лез, наявності леза, розмірів і форми клинок може мати різні принципи уражаючої дії: колоти, різати, рубати, колоти й різати тощо.

Залежно від довжини і форми клинка, клинкова зброя поділяється на короткоклинкову (бебут, кинджал, кортик та інші) та довгоклинкову (меч, палаш, рапіра, шабля, шашка, шпага тощо).

За формою розрізняють прямі, вигнуті і хвилясті клинки. У перетині клинки бувають плоскими, ромбічними, гранованими.

Для підвищення жорсткості на плоскому клинку робиться поздовжня улоговина — діл. Часто один широкий діл замінюється двома-трьома вузькими долами або їх поєднанням — вузький-широкий. Клинки, заточені з одного боку, називають однолезовими або однобічними. Клинки, заточені з двох сторін, — дволезові, або двобічні. В однолезового клинка протилежна тупа сторона має назву тупій, або тилій. Розширена до вістря частина клинка у східних типів шабель називається ельманню. Хвилястий клинок буває на мечах, шпагах, шаблях і кинджалах.

Хвостовик клинка слугує для насаджування держака (руків'я). Застосовуються два способи: всадний, при якому втулка держака насаджується на хвостовик, і накладний, при якому хвостовик з двох сторін обкладається опуклими площинами (щічками) держака. При всадному способі держак закріплюється вершечком (клепкою або гайкою), при накладному способі — щічки держака кріпляться двома-трьома заклепками.

Устрій ножа[ред.ред. код]

Зазвичай ніж складається з двох основних частин: клинка й колодки. У тому випадку, якщо клинок сходиться клиноподібно в одну точку до кінця, то ця точка називається вістрям клинка. Той бік клинка, який заточений, називається лезом або гострієм. Лезо буває двох видів: гладке і пилкоподібне (зубчасте лезо або серейтор). Спусками називаються поверхні тієї частини клинка, яка звужується до леза. Сторона, протилежна гострію клинка, називається тупієм, або тилієм. На бічній поверхні клинка іноді виконують жолобки — доли. Частина клинка, яка примикає до руків'я і є незаточеною, називається п'ятою клинка.

Набагато рідше, ніж у мечів, між клинком і руків'ям ножа розташовується ґарда, що оберігає кисть руки. Частина леза, яка знаходиться всередині руків'я, або до якої якимось іншим способом кріпиться руків'я, називається хвостовиком клинка.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]