Клинок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Клинок, ле́зо[1] (іноді залі́зко, жало́,[2] лі́зко) — гостра частина знаряддя, інструменту, зброї або машини, яким ріжуть, колють або рубають. Клинок, це зменшувальна форма від слова клин. Може бути виготовлене з металу або інших достатньо твердих матеріалів — каменю, кістки, кераміки, пластмаси.

Конструкція[ред. | ред. код]

Леза бойових ножів

Лезо є складовою частиною ножа, кинджала та інших інструментів і зброї. Залежно від конструкції і кількості лез, розмірів і форми зброя може мати різні принципи вражаючої дії: колоти, різати, рубати, тощо.

Холодна зброя може мати різну форму і довжину леза: коротке лезо (бебут, кинджал, кортик та інші) та довге лезо (меч, палаш, рапіра, шабля, шашка, шпага тощо).

За формою розрізняють прямі, вигнуті і хвилясті леза. Поперечний переріз леза може бути плоским, ромбічним, гранча́стим. Лезо буває двох видів: гладке і пилкоподібне (зубчасте лезо або серейтор).

Для підвищення жорсткості на плоскому лезі робиться поздовжній жолобок. Часто один широкий жолобок замінюється двома-трьома вузькими або їх поєднанням — вузький-широкий. Леза, загострені з одного боку, називають однобічними, а з обох сторін, — двобічними. В однобічному протилежна тупа сторона має назву тупій, або тилій. Розширена до вістря частина леза у східних типів шабель називається ельманню. Хвилясті леза мають мечі, шпаги, шаблі та кинджали.

Будова ножа[ред. | ред. код]

Зазвичай ніж складається з двох основних частин: леза й колодки. У тому випадку, якщо лезо сходиться клиноподібно в одну точку до кінця, то ця точка називається вістрям ножа. Той бік леза, який загострений, називається ріжучою кромкою або гострієм. Спусками називаються поверхні тієї частини леза, які звужується до ріжучої кромки. Сторона, протилежна до ріжучої кромки леза, називається тупієм[3], або тилієм. На бічній поверхні леза іноді роблять жолобки — доли. Частина леза, яка примикає до руків'я і є незаточеною, називається п'ятою леза.

Набагато рідше, ніж у мечів, між лезом і руків'ям ножа розміщена гарда, що оберігає кисть руки. Частина леза, яка знаходиться всередині руків'я, або до якої якимось іншим способом кріпиться руків'я, називається хвостовиком ножа.

Хвостовик ножа слугує для насаджування держака (руків'я). Застосовуються два способи: насадний, при якому втулка держака насаджується на хвостовик, і накладний, при якому хвостовик з двох сторін обкладається опуклими площинами (щічками) держака. При всадному способі держак закріплюється вершечком (клепкою або гайкою), при накладному способі — щічки держака кріпляться двома-трьома заклепками.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лезо // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Жало // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Тупій // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]