Ковальов Микола Іванович (льотчик)
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
Ковальов Микола Іванович | |
---|---|
Народження | 9 травня 1917 Російська імперія |
Смерть | 20 вересня 1994 (77 років) Київ |
Національність | українець |
Країна | Україна |
Приналежність | СРСР |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Рід військ | Винищувальная авіація |
Освіта | Луганська школа військових льотчиків, Військово-Повітряна академія |
Роки служби | 1936-1956 |
Звання | Полковник |
Командування | Авіаційного полка |
Війни / битви | Халхин-Гол, Радянсько-финська війна, Друга Світова війна |
Нагороди |
Ковальов Микола Іванович — радянський льотчик-винищувач, ас Другої Світової війни, полковник ВПС. Заслужений військовий льотчик СРСР (1956), нагороджений чотирма Орденами Червоного Прапора, трьома Орденами Червоної Зірки, Орденом Вітчизняної війни I ступеня і багатьма бойовими медалями. На його рахунку 21 збитий ворожий літак. Почесний громадянин міста Васильків (1980)
Народився 9 травня 1917 року в Скотовате (зараз Верхньоторецьке Донецької області) в родині робітника Горлівського машинобудівного заводу Івана Івановича Коваля. Українець
З 1925 по 1932 рік вчився в Горлівській семирічній школі та в Ново-горлівському хіміко-технологічному робітфаку. У 1934 році поступив в Хіміко-технологічний інститут Дніпропетровська. У 1935 році був спрямований на навчання в Луганську льотну школу, яку закінчив в 1937 році. Служив молодшим льотчиком в стройових частинах Ленінградського військового округу. Освоїв техніку і тактику ведення нічного бою. У 1939 році відряджався в Монголію, де взяв участь у Боях на Халхин-Голі. В групі збив три японські винищувачі. Був нагороджений своїм першим орденом «Червоного Прапора» і медаллю «За відвагу». У 1940 році брав участь в Радянсько-фінській війні і був нагороджений орденом «Червоної Зірки». У серпні-вересні 1941 року брав участь у Іранській операціяї на півночі Ірану у складі 242 ИАП (Винищувальний Авіаційний Полк) Закавказького фронту. У 1942 році воював на Кримському фронті із завданням прикриття порту Керч і супроводи військового транспорту в Севастополь. 9 травня 1942 року при прориві німцями Кримського фронту та здачі Червоною Армією Кримського півострова капітан Ковальов на винищувачі І-153 на крилах було вивезено на Тамань два льотчики його ескадрильї Савін Л. І. та Рижий Л. К., майбутній Герой Радянського Союзу. [1]За Кримську операцію нагороджено орденом «Червоного Прапора».[2] Під час Битви за Кавказ служив у 743 ИАП у місті Грозний із завданням прикриття з повітря нафтовидобувних і нафтопереробних заводів та залізничної станції Беслан. За повітряні бої на Кавказі був нагороджений орденом «Червоної Зірки»
У 1943 році було сформовано 907-й ИАП полк ПВО особливого призначення, в якому було зараховано на посаду командира авіаескадрильї.[3] У складі 907 ИАП брав участь у Битві на Курській дузіі і командиром полку Диденко Г. В. 9 червня 1943 року був представлений до нагородження званням Героя Радянського Союзу, але командувачем фронту нагорода була замінена на орден «Червоного Прапора». Звільняв Україну та Київ від німецької окупації. [4]Після участі в Корсунь-Шевченківській операції командир 907-го авіаполку Козлов Н. А. повторно подав документи до звання Герой Радянського Союзу і знову отримав відмову з невідомих причин.
1944 року працівники звільненого Васильківського району Київської області зібрали кошти, за які було вироблено десять винищувачів Ла-5, названу Васильківська ескадрилья.[5] Майора Ковальова було призначено командиром цієї ескадрильї.[6] Васильківська ескадрилья під командуванням майора Ковальова звільняла Мінськ та Варшаву.
Закінчив Другу Світову війну в небі над Берліном із особисто збитим 21 літаком ворога: бомбардувальниками, винищувачами і літаками-розвидниками.
З 25 квітня 1980 року — Почесний громадянин міста Васильків.
Після відходу в запас за станом здоров'я у 1957 році працював на підприємствах ДОСААФ та народного господарства Орла, Вінниці та Києва.
Похований у Києві на Берковецькому кладовищі.
№ п/п | Дата перемоги | Тип літака | Місце перемоги |
---|---|---|---|
1 | 15.03. 1942 | Ju 88 | Керч |
2 | 08.04.1942 | He 111 | Камиш-Бурун |
3 | 16.04.1942 | Bf 109 | Керч |
4 | 23.04.1942 | Bf 109 | Харджибиє |
5 | 12.05.1942 | Bf 110 | Керч |
6 | 17.07.1942 | He 111 | Грозний |
7 | 17,07.1942 | He 111 | Грозний |
8 | 05.11.1942 | Bf 110 | Грозний |
9 | 12.12.1942 | Fw 190 | Орджонікідзе |
10 | 08.05.1943 | Ju 88 | Щигри |
11 | 20.05.1943 | Fw 190 | Курск |
12 | 02.06.1943 | Fw 190 | Курск |
13 | 02.06.1943 | Ju 87 | Курск |
14 | 03.06.1943 | Bf 109 | Курск |
15 | 07.11.1943 | He 111 | Київ |
16 | 09.01.1944 | Ju 52 | Корсунь |
17 | 14.01.1944 | He 111 | Корсунь |
18 | 28.01.1944 | He 111 | Корсунь |
19 | 25.05.1944 | Do 215 | Пинск |
20 | 15.07.1944 | Do 215 | Смоленськ |
21 | 01.09.1944 | He 111 | Смоленськ |
1937—1939 молодший льотчик
1939—1941 командир ланки, лейтенант
1941—1942 заступник командира ескадрильї
1942—1944 командир ескадрильї, капитан
1944—1946 заступник командира полка, майор
1946—1948 штурман полка, підполковник
1953—1957 командир авіаційного полка, полковник
Батько — Іван Іванович Ковальов (Коваль) 1893—1957 — майстер цеху парових котлів Горливського машинобудівного заводу.
Мати — Ковальова (Коцубанова) Мария Максимівна 1893—1964 — домогосподарка.
Брат — Ковальов Василій Иванович (1919—1943)- льотчик-винищувач, капитан. Загинув внаслідок аварії літака Bell P-39 Airacobra при перегоні трасою Алсиб в Якутії.[7][8]
Брат — Ковальов Володимир Іванович — (1926—2008) -військовий, підполковник.
Дружина — Ковальова Ольга Олексійовна (1914—2005) — домогосподарка.
Донька — Валентина Миколївна — лікар-оториноларинголог.
- Журнал боевых действий 907 иап ОСНАЗ с описанием характерных воздушных боев днем и ночью. Период с 22.03.1943 по 09.08.1946 г.
- Журнал боевых действий 328 иад. Период с 01.01.1944 по 31.12.1944 г.
- Журнал боевых действий 328 иад. Период с 01.01.1945 по 31.01.1945 г.
- Журнал боевых действий 328 иад. Период с 01.02.1945 по 28.02.1945 г.
- Журнал боевых действий 328 иад. Период с 01.03.1945 по 31.03.1945 г.
.
- ↑ Николай Ковалев; Дмитрий Горбов (2021). 9 мая (рос.) . Київ: Издательский Дом Дмитрия Бураго. ISBN 978-966-489-602-0.
- ↑ Быков М. Ю. Советские асы 1941-1945. — М.: Яуза: Эксмо, 2008. — С. 242. — 608 с. — ISBN 978-5-699-30919-1
- ↑ М. Ю. Быков. (2014). Все Асы Сталина 1936—1953 гг.. (Элитная энциклопедия ВВС) (рос.) . М.: ООО"Яуза-Пресс". ISBN ISBN 978-5-9955-0712-3..
{{cite book}}
: Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ (довідка) - ↑ Анохин В. А., Быков М. Ю. (2014). Все истребительные авиаполки Сталина. Первая полная энциклопедия. —. М.: Яуза-пресс,. с. рос. ISBN 978-5-9955-0707-9..
{{cite book}}
: Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ (довідка) - ↑ Стрекаль В. Васильківська Червнонозоряна. «Київська правда» 25 квітня 1982 року
- ↑ Вони із Васильківської авіаескадрильї."Шлях Ілліча" 16 серпня 1980 року .
- ↑ Ю.Семенов "Имя летчика - Василий Ковалев". "Советская Россия" №228 2.10.1987
- ↑ В.Рыбалов .Жизнь и смерть капитана Ковалева. "Красное Знамя" №118 1988 год
- Народились 9 травня
- Народились 1917
- Померли 20 вересня
- Померли 1994
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За оборону Севастополя»
- Нагороджені медаллю «За оборону Кавказу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Нагороджені медаллю «За визволення Варшави»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Заслужені військові льотчики СРСР
- Почесні громадяни Василькова
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Поховані на Берковецькому кладовищі
- Радянські льотчики-аси Другої світової війни