Ковальський Василь Даміанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковальський Василь Даміанович
Ковальський Василь Даміанович 1.jpg
Народився 13 січня 1826(1826-01-13)
Броди
Помер 18 березня 1911(1911-03-18) (85 років)
Відень, Австро-Угорщина
Поховання Віденський центральний цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність юрист, депутат, письменник, перекладач
Alma mater Віденський університет і Львівський університет
Науковий ступінь доктор
Мова творів язичіє
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа

Васил́ь Даміа́нович Кова́льський (13 січня 1826, Броди — 18 березня 1911, Відень) — український громадський і політичний діяч, письменник, перекладач, автор дитячих книжок, юрист. Посол до австрійського парламенту у 1873—1897 роках. Зять Михайла Куземського.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Василь Ковальський

Народився в сім'ї возного магістрату Бродів.[2]

Закінчив цісарсько-королівську гімназію у Бродах. Навчався в Львівській, Віденській (1844—1848 роки), знову Львівській (1849—1850 роки, з перервою у зв'язку з революцією) духовній семінаріях[2], по тому — на богословському факультеті Львівського університету.

Брав участь у Слов'янському з'їзді у Празі і Соборі руських учених (1848 року[2]). Служив в австрійських урядових установах, займався юриспруденцією. 1850 року запрошений до редакції віденського «Вісника законів державних», з 1851 року його редактор. Навчався на правничому факультеті Віденського університету, після цього почав кар'єру судді. З 1858 року радник окружного суду в Перемишлі, згодом керівник Перемишльського повітового суду, лідер Перемишльської руської громади. З 1867 року радник суду в Львові, з 1872 року радник Крайового суду.

Руська читанка.jpg

Переклав руською мовою торговельний, кримінальний кодекси, запрошувався до складу екзаменаційної комісії Львівського університету. В 1880—1898 роках радник Верховного судового і касаційного трибуналу у Відні, з 1883 року радник двору, з 1898 року — президент Сенату Верховного судового трибуналу у Відні (найвища судова інстанція Австро-Угорщини).

Обирався депутатом Галицького сейму:

Обирався послом Райхсрату:

  • 1873—1879, 1879—1885 роки — від IV курії, округ № 15 Стрий — Сколе — Жидачів — Миколаїв — Журавно — Дрогобич — Меденичі — Підбуж.
  • 1885—1891 роки — від IV курії, округ № 18 Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів.[6]

Був членом (з 1851 року), сеньйором (1871—1883 роки[7]) львівського Ставропігійського інституту. Член-засновник Руської Ради, Галицько-руської матиці, Народного Дому (очолював у 1876—1883 роках).

Входив до складу Керуючого заряду Руського клубу Галицького сейму з 1870 року: головував крилошанин Йосиф Кульчицький, Василь Ковальський був заступником, секретарі — професор Теодор Білоус та крилошанин Гавриїл Крижанівський.

Автор:

  • шкільних підручників: «Буквар для дітей», «Руська читанка»
  • книг: «Повісті молодого Русина», «Дорога до щастя», «П'яниця».

Москвофіл.[7] Доктор.[8]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 138—139.
  2. а б в Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 138.
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 105—106.
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 107—108.
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 24.
  6. [Józef Buszko. Polacy w parlamencie wiedeńskim 1848–1918. — Warszawa, 1996]](пол.)
  7. а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 139.
  8. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 106, 107, 108.
  9. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1909. — S. 63.(нім.)
  10. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1909. — S. 126.(нім.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]