Ковальський Василь Даміанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковальський Василь Даміанович
Ковальський Василь Даміанович 1.jpg
Народився 13 січня 1826(1826-01-13)
Броди
Помер 18 березня 1911(1911-03-18) (85 років)
Відень, Австро-Угорщина
Поховання Віденський центральний цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність юрист, депутат, письменник, перекладач
Alma mater Віденський університет і Львівський університет
Науковий ступінь доктор
Мова творів язичіє
Членство Товариство імені Михайла Качковського
Нагороди
Кавалер ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа

Васил́ь Даміа́нович Кова́льський (13 січня 1826, Броди — 18 березня 1911, Відень) — український громадський і політичний діяч, письменник, перекладач, автор дитячих книжок, юрист. Посол до австрійського парламенту у 1873—1897 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Василь Ковальський

Народився в сім'ї возного магістрату Бродів.[1]

Закінчив початкову школу у Бродах. Навчався Бережанській і Станиславській гімназіях,[2] у Львівській, Віденській (1844—1848 роки), знову Львівській (1849—1850 роки, з перервою у зв'язку з революцією) духовній семінаріях[1], по тому — на богословському факультеті Львівського університету.

Одружився в 1851 р. з Юлією Куземською (3 доньки, 2 сини), тесть — Михайло (Куземський).[3] Удруге одружився в 1870 р. з Оленою Герасимович (4 сини, 1 донька).

Брав участь у Слов'янському з'їзді у Празі і Соборі руських учених (1848 року[1]). Служив в австрійських урядових установах, займався юриспруденцією. 1850 року запрошений до редакції віденського «Вісника законів державних», з 1851 року його редактор. Навчався на правничому факультеті Віденського університету, після цього почав кар'єру судді. З 1858 року радник окружного суду в Перемишлі, згодом керівник Перемишльського повітового суду, лідер Перемишльської руської громади. З 1867 року радник суду в Львові, з 1872 року радник Крайового суду.

Руська читанка.jpg

Переклав руською мовою торговельний, кримінальний кодекси, запрошувався до складу екзаменаційної комісії Львівського університету. В 1880—1898 роках радник Верховного судового і касаційного трибуналу у Відні, з 1883 року радник двору, з 1898 року — президент Сенату Верховного судового трибуналу у Відні (найвища судова інстанція Австро-Угорщини).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Обирався депутатом Галицького сейму:

Обирався послом Райхсрату:

  • 1873—1879, 1879—1885 роки — від IV курії, округ № 15 Стрий — Сколе — Жидачів — Миколаїв — Журавно — Дрогобич — Меденичі — Підбуж.
  • 1885—1891 роки — від IV курії, округ № 18 Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів.[7]

Був членом (з 1851 року), сеньйором (1871—1883 роки[8]) львівського Ставропігійського інституту. Член-засновник Руської Ради, Галицько-руської матиці, Народного Дому (очолював у 1876—1883 роках).

Входив до складу Керуючого заряду Руського клубу Галицького сейму з 1870 року: головував крилошанин Йосиф Кульчицький, Василь Ковальський був заступником, секретарі — професор Теодор Білоус та крилошанин Гавриїл Крижанівський.

Автор:

  • шкільних підручників: «Буквар для дітей», «Руська читанка»
  • книг: «Повісті молодого Русина», «Дорога до щастя», «П'яниця».

Москвофіл.[8] Доктор.[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 138.
  2. Kurzbiografie Kowalski, Bazyli (Basil)
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 138—139.
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 105—106.
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 107—108.
  6. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 24.
  7. [Józef Buszko. Polacy w parlamencie wiedeńskim 1848–1918. — Warszawa, 1996]](пол.)
  8. а б Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 139.
  9. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 106, 107, 108.
  10. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1909. — S. 63.(нім.)
  11. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1909. — S. 126.(нім.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]