Козир Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козир Сергій Вікторович
UA-OR8b-SSGT-GSB-H(2015).png Старший сержант
Козир Сергій Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 10 липня 1974(1974-07-10)
УРСР, Петрове, Кіровоградська область
Смерть 29 квітня 2015(2015-04-29) (40 років)
Україна Україна, Піски, Донецька область
°підрив на міні
поховання: 
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
93 ОМБр 1.png
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Ві́кторович Ко́зир (10 липня 1974(19740710), смт Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР — 29 квітня 2015, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 1974 року в смт Петрове на Кіровоградщині. Закінчив середню школу в рідному селищі, протягом 1993—1995 років проходив строкову військову службу в Збройних силах України. З 1996 року мешкав у місті Кривий Ріг, працював вантажником у ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка».

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 10 лютого 2015-го призваний за частковою мобілізацією.

Старший сержант, командир бойової машини — командир 1-го відділення 3-го взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. З весни 2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 квітня 2015-го ніс службу на блокпосту поблизу селища Піски Ясинуватського району, у тому часі терористи розпочали мінометний обстріл[1]. Одна з мін розірвалася під ногами Сергія, завдавши йому важких уламкових поранень. Його евакуювали до госпіталю, де він від поранень помер[2].

Похований 5 травня на Центральному кладовищі Кривого Рогу, на Алеї Слави, в місті оголошено жалобу.

Без Сергія лишилися дружина і двоє дітей — донька Єлизавета та син Назар 2013 р.н.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (22.09.2015, посмертно)[3]
  • Відзнака міста Кривий Ріг — нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

15 вересня 2015 року в Покровському районі м. Кривий Ріг на будинку по вулиці Ватутіна, 47, де мешкав Сергій Козир, відкрито меморіальну дошку на його честь[4][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Карпатська Січ»: Бойовики цілий день ведуть вогонь по Пісках; є поранені і загиблі // 112.ua, 29 квітня 2015
  2. У зв'язку із загибеллю в зоні АТО Сергія Козира, в Кривому Розі сьогодні оголошено жалобу(рос.) // 0564.ua — Сайт міста Кривого Рогу, 5 травня 2015
  3. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Відкриття меморіальної дошки на честь Козиря Сергія Вікторовича // Офіційний сайт виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради, 15 вересня 2015
  5. Криворіжцю Сергію Козиру, який загинув, прикривши товариша, відкрили меморіальну дошку(рос.) // 0564.ua — сайт міста Кривого Рогу, 15 вересня 2015

Джерела[ред. | ред. код]