Козир Сергій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Козир Сергій Вікторович
UA-OR8b-SSGT-GSB-H(2015).png Старший сержант
Козир Сергій Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 10 липня 1974(1974-07-10)
УРСР, Петрове, Кіровоградська область
Смерть 29 квітня 2015(2015-04-29) (40 років)
Україна Україна, Піски, Донецька область
підрив на міні
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ МЕХ (2016).png Механізовані війська
Формування
93 ОМБр.png
93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Ві́кторович Ко́зир (10 липня 1974(19740710), смт Петрове, Петрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР — 29 квітня 2015, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред.ред. код]

Народився 1974 року в смт Петрове на Кіровоградщині. Закінчив середню школу в рідному селищі, протягом 1993—1995 років проходив строкову військову службу в Збройних силах України. З 1996 року мешкав у місті Кривий Ріг, працював вантажником у ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка».

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 10 лютого 2015-го призваний за частковою мобілізацією.

Старший сержант, командир бойової машини — командир 1-го відділення 3-го взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302, смт Черкаське, Дніпропетровська область. З весни 2015 брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 квітня 2015-го ніс службу на блокпосту поблизу селища Піски Ясинуватського району, у тому часі терористи розпочали мінометний обстріл[1]. Одна з мін розірвалася під ногами Сергія, завдавши йому важких уламкових поранень. Його евакуювали до госпіталю, де він від поранень помер[2].

Похований 5 травня на Центральному кладовищі Кривого Рогу, на Алеї Слави, в місті оголошено жалобу.

Без Сергія лишилися дружина і двоє дітей — донька Єлизавета та син Назар 2013 р.н.

Нагороди та вшанування[ред.ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня — за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (22.09.2015, посмертно)[3]
  • Відзнака міста Кривий Ріг — нагрудний знак «За заслуги перед містом» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

15 вересня 2015 року в Покровському районі м. Кривий Ріг на будинку по вулиці Ватутіна, 47, де мешкав Сергій Козир, відкрито меморіальну дошку на його честь[4][5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Карпатська Січ»: Бойовики цілий день ведуть вогонь по Пісках; є поранені і загиблі // 112.ua, 29 квітня 2015
  2. У зв'язку із загибеллю в зоні АТО Сергія Козира, в Кривому Розі сьогодні оголошено жалобу(рос.) // 0564.ua — Сайт міста Кривого Рогу, 5 травня 2015
  3. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Відкриття меморіальної дошки на честь Козиря Сергія Вікторовича // Офіційний сайт виконкому Покровської районної в місті Кривому Розі ради, 15 вересня 2015
  5. Криворіжцю Сергію Козиру, який загинув, прикривши товариша, відкрили меморіальну дошку(рос.) // 0564.ua — сайт міста Кривого Рогу, 15 вересня 2015

Джерела[ред.ред. код]