Козюк Володимир Євгенійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Козюк Володимир Євгенійович
Kozyuk Vladimir.jpg
Володимир Козюк
Народження 15 травня 1972(1972-05-15) (45 років)
  с. Чеснівка, Хмільницький район, Вінницька область
Національність українець
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, графіка
Нагороди
Народний художник України

Володи́мир Євге́нійович Козю́к (15 травня 1972(19720515), с. Чеснівка, Хмільницький район, Вінницька область) — художник, фотограф, колекціонер, краєзнавець, меценат. Народний художник України. Радник голови Вінницької облдержадміністрації з питань культури і духовності. Член колегії управління культури і мистецтв ОДА.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Володимир Євгенійович 15 травня 1972 року у с. Чеснівка Хмільницького району Вінницької області у селянській родині, де панував добробут і спокій. Батько, Євген Іванович — аграрій за фахом, поет за покликанням, автор восьми поетичних збірок, майстер. Мати, Надія Германівна — невтомна вишивальниця. Володимир всерйоз захоплювався спортом. Служив в армії. Мистецтву навчався у студіях Ю. Михайлівського та А. Сороки.

Учасник міських, обласних, всеукраїнських, міжнародних художніх виставок (від 2000 р.) і пленерів (від 2004 р.).[1]

Заснував у 2003 році етнографічний центр при кафедрі культури Вінницького національного технічного університету. Розробив у 2005 році проект духовного збереження та відродження Поділля. Від 2000 року здійснив понад 30 творчих експедицій Вінниччиною для досліджень «Хати під стріхою» (виконав близько 150 етюдів). У 2003 році подарував Вінницькому краєзнавчому музею 40 ікон та 110 ікон з бронзи; передав Вінницькому художньому музею власне зібрання творів В. Порошина, В. Цехмістера, В. Стрижньова, С. Зінченка. Організатор благодійних виставок для підтримки молодих митців та хворих дітей, а також щорічного фотоконкурсу «Чарівна мить жіночої краси».[2] Окремі роботи зберігаються у Вінницькому краєзнавчому і художньому музеях, Національному музеї народної архітектури і побуту України, Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара». Володимир Козюк має люблячу дружину та двох чудових дітей — Володимира та Ольгу.

Творчість[ред.ред. код]

Володимир відданий одному жанру — пейзажу, художник постійно відкриває для себе і для глядачів нові образи і живописні можливості, демонструючи багатство тем і сюжетів: куточки природи, пастеролі, чарівні романтичні міражі. В його пейзажних роботах ліричні картинки природи багатьох куточків світу — тут і хата під Вінницею і вершини Мачу-Пикчу, і тихі береги, на яких пройшло дитинство Володимира і бурхливі потоки річок тих країв, в яких довелось побувати художнику, фотографу, колекціонеру.[3] Фотороботи Володимира Козюка були представлені на виставках у Польщі, Японії, Італії. Значну частину робіт художника придбали: В. Ющенко, Ю. Костенко, Т. Петрененко, Н. Матвієнко, А. Хостікоєв, Н. Сумська, Б. Бенюк, Г. Чубач.[4] У співавторстві архітектором міста С. О. Царенком створено науково-популярне за змістом і репрезентаційне за виглядом видання — альбом «Вінниця. Погляд у минуле» (Київ, 2008). Як член редколегії, Володимир Козюк надавав свої авторські фото й листівки з колекції для ілюстрацій видання «Вінниця. Історичний нарис» (Вінниця, 2008).

Основні твори[ред.ред. код]

Живопис: «Хата баби Васьки» (2004), «Хата баби Фросини» (2004), «Хата баби Марії» (2004), «Хата діда Олекси» (2004), «Хата діда Миколи» (2004), «Місток» (2004), «Буг біля Грушівки» (2004), «Перед грозою» (2005), «Поліфонія тиші» (2005), «Остання осінь» (2005), «Весняний шал» (2006), «Вечірній дзвін» (2006), «Польова рапсодія» (2007), «Квіткові хороводи» (2007), «Дорога у полі» (2007), «Зимова казка» (2007), «Подільська осінь» (2007), «Лісова серенада» (2007), «Танок осіннього кольоропису» (2007), «Три річки» (2008), «Осіння сецесія» (2008), «Десенка» (2008), «Перший цвіт» (2008), «Насувається» (2008), «Ранкова мелодія» (2008), «Тала вода. Карпати» (2008), «Гірська річка» (2008).

Світлини: «Десниця літа у руці» (2004), «Монастирські угіддя» (2004), «Польова мавка» (2004), «Пташиний базар» (2004), «Скам'янілі» (2004), «Чекання» (2004), «Дівочі мрії» (2005), «Зимова казка» (2005), «Мамин хліб» (2005), «Ота хатина в ріднім краї…» (2005), «Познайомимося?» (2005), «Ріка забуття» (2005), «Час Дракона» (2005), «Близнюки» (2006), «Золотий велетень» (2006), «Ліза» (2006), «Літо» (2006), «Мандрівниця» (2006), «Моїх 102!» (2006), «Сашко» (2006), «Циганочка» (2006), «Букет для старенької» (2007), «Зелень озимини» (2007), «Норовлива хвиля» (2007), «Ой ти дівчино, з горіха зерня…» (2007), «Панночка з Поділля» (2007), «Пестощі вітру й сонця» (2007), «Леді Мері» (2008), «Ой, чий то кінь стоїть?» (2008), «Синку мій» (2008), «Феєрія надвечір'я» (2008), «Як маків цвіт…» (2008).

Персональні виставки[ред.ред. код]

«Політ» (2000), «Погляд» (2002), «Україна у старій листівці» (2002), «Ікона рідного краю» (2003), «Враження» (2004), «Мелодія душі» (2004), «Казка зимового дня» (2004), «Остання мить минулого тисячоліття» (2004), «Відродження» (2005), «Вічне фото вчорашнього дня» (2005), «Подільська вишиванка» (2005), «Небеса рідного краю» (2006), «Подільська хата» (2006), «Подільськими стежками» (2006), «Дарунок Володимира Козюка Вінницькому обласному краєзнавчому музею» (2007), «Подільський народний костюм» (2007), «Поклик серця» (2007), «Спогади старої Вінниці» (2007), «Скульптура та ікона України: історія врятування» (2007), «Подільський кольоропис Володимира Козюка» (2008), «Багатолика Перу» (2010), «Реалістична феєрія» (2011), «Світ, який я люблю» (2012), «Вінничани — погляд у минуле» (2013), «Вікна у простір» (2013), «Краса твоя, Україно!» (2014), «Шевченкіана в листівці» (2014).

Митець та збирач старожитностей[ред.ред. код]

Козюк Володимир знаний серед українських та зарубіжних колекціонерів збирач старожитностей Подільського краю. Член правління Вінницького клубу колекціонерів. Власник одного з найповніших в Україні зібрань українських листівок, а також старовинних фотографій, серед яких рідкісні види давніх подільських містечок, портретні зображення мешканців Вінниччини початку ХХ століття, зроблені тодішніми майстрами цієї справи у Вінниці, Могилеві-Подільському, Жмеринці, Теплику, Летичеві, Тульчині, Брацлаві. Окрему групу становлять побутові та постановочні фотографії українців у національному вбранні. Свою збірку колекцій неодноразово презентував на персональних виставках, в історико-мистецькому проекті «Січові стрільці» (2003). Досліджує та колекціонує також подільські народні ікони, пропагує їх на численних виставках: «Ікона рідного краю» (Вінницький обласний краєзнавчий музей, 2003 р.; Національний заповідник «Софія Київська» (2003—2004 рр.); літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини (Київ, 2004 р.); Києво-Могилянська академія; краєзнавчий музей м. Бровари (2004—2005 рр.). Ікони народних майстрів Поділля з його збірки стали основою експозицій виставок: «Перлини народного мистецтва Вінниччини» у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, «Скульптура та ікона України: історія врятування» в Українському музеї (США, Нью-Йорк, 2007).[2] Колекціонер має на меті пропагувати не тільки мистецький доробок подолян давньої пори, а й сучасних майстрів. Таким чином з'явилась ідея меценатського проекту підтримки народних художників України М. Н. Чорного та А. В. Сороки.[5]

Відзнаки, нагороди, почесні звання[ред.ред. код]

  • Народний художник України (23 січня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю[6]
  • Заслужений художник України (20 серпня 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України[7]
  • Покровитель культури — 2003
  • Людина року — 2008
  • Орден «За заслуги перед Вінниччиною» (2011)

Джерела і література[ред.ред. код]

  1. Бугай, Ю. Картини Володимира Козюка є у Президена Ющенка / Ю. Бугай // Поділ. радниця. — 2005. — 26 жовт. — С. 8.
  2. Волошенюк, Г. Знайшов, полагодив і показує людям: [про В. Є. Козюка] / Г. Волошенюк // Вінниччина. — 2004. — 17 лют.
  3. Мрачковська, Л. Хатки Володі Козюка / Л. Мрачковська // Робітн. газ. — 2004. — 21 жовт.
  4. Машевцев, А. Людина щедрої душі: [про вінниц. мецената, художника В. Козюка] / А. Машевцев // Поділ. зоря. — 2006. — 18 трав. — С. 1.
  5. Вишневська, С. Роботи Володимира Козюка допоможуть зберегти занедбані куточки Поділля: [про презентацію чергової вист. художника] / С. Вишневська // Місто. — 2006. — 23 черв. — С. 9.
  6. Гончарук, Н. Подільські ікони побачить Нью-Йорк: [колекція вінничанина В. Козюка потрапила у виставков. каталог разом з президентською] / Н. Гончарук // Місто. — 2006. — 24 листоп. — С. 4.
  7. Вишневська, С. Щаслива планета Володимира Козюка: [до 35-річчя художника, фотографа, мецената] / С. Вишневська // Місто. — 2007. — 18 трав. — С. 13.
  8. Чорна, Г. Поклик серця Володимира Козюка / Г. Чорна // Вінниччина. — 2007. — 19 трав. — С. 2. — (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).
  9. Козак, І. Вічний поклик рідної землі: [про В. Є. Козюка] / І. Козак // Поділ. зоря. — 2007. — 7 черв. — С. 8.
  10. Орлик, А. Володимир Козюк — заслужений художник України / А. Орлик // RIA. — 2007. — 29 серп. — С. 32.
  11. Журунова, Т. У пошуках «Подільської Атлантиди»: [про творчість вінниц. художника В. Козюка] / Т. Журунова // Вінниц. край. — 2008. — № 1. — С. 142—146.
  12. Вишневська, С. «Подільський кольоропис» Володимира Козюка / С. Вишневська // Місто. — 2008. — 18 квіт. — С. 14-15.
  13. Мороз, О. Вчинки, які викликають захоплення: [відом. вінниц. художник і колекціонер В. Козюк передав до обл. краєзн. музею 105 експонатів, серед яких сакральні предмети, картини, килим та ін. цінні для музею речі] / О. Мороз // Вінниц. газ. — 2009. — 10 лют. — С. 20.
  14. Тарапата, Ю. Вишуканий живопис художник подарував вінничанкам: [В. Козюк презентував свій персон. альб.] / Ю. Тарапата // Місто. — 2009. — 13 берез. — С. 14-15.
  15. Мрачковська, Л. Запрошує хата-музей: [вінниц. художник і колекціонер В. Козюк створ. у с. Воробіївка Немирів. р-ну музей сіл. побуту] / Л. Мрачковська // Сіл. вісті. — 2009. — 13 жовт. — С. 3.
  16. Отаманюк, С. Триста рідкісних світлин подарував Вінницькому краєзнавчому музею Володимир Козюк / С. Отаманюк // Поділ. радниця. — 2010. — 10 лют. — С. 4.
  17. Мороз, О. Джерело натхнення Володимира Козюка: [про відкр. у Вінниц. обл. худож. музеї вист. «Реалістична феєрія»] / О. Мороз // Вінниц. газ. — 2011. — 1 листоп. — С. 8.
  18. Козюк, В. Художні світлини Володимира Козюка / В. Козюк // Дивослово. — 2011. — № 6. — С. 2.
  19. Козюк, В. По велению сердца… Заслуженный художник Украины, коллекционер и меценат: [інтерв'ю] / В. Козюк ; зап. И. Туктарова // Афиша города Винницы. — 2011. — № 9. — С. 32.
  20. Жучинська, О. Буша, Куна й Чеснівка — найкращі села Вінниччини: днями засл. художник України В. Козюк представив громадськості свій новий альб. світлин під назвою «Вінниччина — серце України» / О. Жучинська // 33 канал. — 2012. — 14 берез. — С. 17.
  21. Козюк, В. «Нехай буду маленьким художником, зате зрозумілим»: [інтерв'ю] / В. Козюк ; зап. Б. Зорук // Вінничанка. — 2012. — № 10. — С. 8-9.
  22. Волошенюк, І. С. Феномен Володимира Козюка: [про засл. художника України] / І. С. Волошенюк // Орли зграями не літають / І. С. Волошенюк. — Вінниця, 2012. — С. 89-99.
  23. Владимир Козюк душа портрета // Афиша города Винницы. — 2013. — № 3/4. — С. 33.
  24. Зотов, М. Фотографія як шанс зазирнути в минуле: до 650-річчя Вінниці В. Козюк відкр. вист. старовин. фото / М. Зотов // Місто. — 2013. — 4 верес. — С. 4.
  25. Мозговой, В. Сто вековых открыток выставил в краеведческом музее художник Козюк / В. Мозговой // Вінниц. реалії. — 2014. — 19 берез. — С. 9.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Журунова, Т. Г. Козюк Володимир Євгенович / Т. Г. Журунова // ЕСУ. — К., 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — С. 688—689.
  2. а б Гальчак, С. Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: ХІХ — поч. ХХІ ст. : монографія / С. Гальчак. — Вінниця, 2013. — С. 598—599.
  3. Володимир Козюк. Світлини. Живопис: альбом / авт. текстів Т. Журунова ; ред.: Л. Коваль, В. Сторожук. — К. : Майстерня книги, 2009. — 231 с.
  4. Козак, І. Вічний поклик рідної землі / І. Козак // Поділ. зоря. — 2007. — 7 черв. — С. 8.
  5. Журунова, Т. Талант обов'язку, обов'язок таланту: поділ. стежини В. Козюка / Т. Журунова // Вінниц. край. — 2004. — № 3. — С. 127—132.
  6. Указ Президента України від 23 січня 2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  7. Указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 715/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»

Посилання[ред.ред. код]