Будинок митрополита

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будинок митрополита
P1360377-001.JPG
Країна Україна Україна
Місце розташування Київ
Координати 50°27′08″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.452472219999997094° пн. ш. 30.51334166999999908° сх. д. / 50.452472219999997094; 30.51334166999999908Координати: 50°27′08″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.452472219999997094° пн. ш. 30.51334166999999908° сх. д. / 50.452472219999997094; 30.51334166999999908
Тип будівлі палац
Стан відмінний
Сайт nzsk.org.ua
Kiev: Saint-Sophia Cathedral
and Related Monastic Buildings,
Kiev-Pechersk Lavra
 *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Будинок митрополита Софійського собору (1722 - 1730).JPG

Будинок митрополита
50°27′08″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.452472219999997094° пн. ш. 30.51334166999999908° сх. д. / 50.452472219999997094; 30.51334166999999908
Країна Україна Україна
Тип Культурний
Критерії I, II, III, IV
Об'єкт № 527
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1990 (14 сесія)

Будинок митрополита — пам'ятка палацової архітектури XVIII століття, колишня резиденція київських митрополитів. Нині — музейний заклад у складі Національного заповідника «Софія Київська». Розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 24.

Історія[ред.ред. код]

Розташований на 40 м західніше від Софійського собору. Будівництво розпочато у 1730 році[1] за ініціативою архієпископа Варлаама (Василя Ванатовича) 17221730. Завершено будівельні роботи у 1735 році вже за архієпископа Рафаїла (Заборовського). Припущення деяких дослідників про участь в проектуванні другого ярусу відомого на той час київського архітектора Йогана-Ґотфріда Шеделя, котрий працював для Заборовського, не підтверджується архівними документами. Навпаки, натурні архітектурні дослідження на пам'ятці засвідчили, що будівельний матеріал як першого, так і другого поверхів є цілком ідентичним, до того ж особливості планування також свідчать про зведення будинку за єдиним задумом як двоповерхового. У 1757 році, при митрополиті Тимофії (Щербацькому), за проектом Семена Антонова — архітектора Києво-Михайлівського монастиря — влаштовано мансардний поверх у теперішньому вигляді та зведено два фронтони на поздовжніх фасадах, що за своїми формами близькі до архітектури Андріївської церкви. В цей же період з південного боку, очевидно за проектом того ж архітектора, прибудовано двоповерховий дерев'яний на мурованих пивницях отинькований корпус із балконом на чотирьох колонках. На другому поверсі розміщувалася домова Воскресенська церква. У 19 ст. цей корпус було розібрано, а церкву перенесено на її теперішнє місце — до приміщення у північному ризаліті. В другій половині 19 ст. за проектом архітектора Володимира Ніколаєва із західного боку прибудували двоповерховий ризаліт з балконом та зовнішніми сходами у бік саду. У 1905 році за проектом Євгена Єрмакова західний фасад прикрашено ліпленням, деякі інтер'єри другого поверху перероблено.

Будинок митрополита за СРСР[ред.ред. код]

У 1918–1923 рр. тут розмістили Український архітектурний інститут.

З 1924 р. — Центральний історичний архів, потім, до 1941 р. — радянська комендатура міста Київ. В повоєнні роки — головна будівля Президії Академії будівництва і архітектури Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Реставрація[ред.ред. код]

Сучасна споруда має два поверхи, мансарду, підвали. Будинок митрополита реставровано у 1988—2007 роках за проектом архітектора Сергія Борисовича Юрченка. Були проведені детальні натурні архітектурні дослідження, що дозволили виявити первісне двоповерхове ядро споруди та уточнити габарити прибудов. Інтер'єри реставрувалися за слідами в натурі на підставі хіміко-технологіних досліджень, що дозволили встановити первісну колористику. Печі першого поверху зведено за проектом В. Отченашка, який не узгодив їх із автором проекту. На другому поверсі встановлено печі 19-20 ст. із колекції заповідника.

Сім історичних кімнат[ред.ред. код]

Одна з зал будинку

Серед інтер'єрів будинку Митрополита — сім кімнат з обстановкою. Меблі для них придбані на кошти фонду «Розвиток України» Ріната Ахметова. Фонд виділив 8 млн гривень на придбання на аукціонах Європи стародавніх меблів та предметів декоративно-ужиткового мистецтва. Зокрема, придбано історичні шафи, бюро, крісла, скрині, старі гравюри, килими з рослинними візерунками, комплект стільців, столи червоного дерева, камін тощо, які, на жаль, стилістично не завжди відповідають архітектурі інтер'єрів. Переважають речі 19 століття, але є й вкрита шкірою скриня 17 століття, оригінальний годинник 18 ст., механізм якого виконаний з дерева.

Музейне використання[ред.ред. код]

З 2008 р. по закінченню реставраційних робіт в парадних приміщеннях відбулася виставка бронзової скульптури з колекції Людовика XIV у співпраці з всесвітньо відомим музеєм — Лувром (Париж, Франція).

За планом, частина приміщень буде відведена під експозицію Музею архітектури.

Будинок митрополитів, разом з ансамблем Софійського собору, внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Згідно з інформацією у книзі Григорія Логвіна роботи почалися у 1722 році, другий поверх збудовано у 1731—1747 роках.

Джерела та посилання[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.