Калачевський Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Калачевський Михайло Миколайович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 26 вересня 1851(1851-09-26)
Місце народження Онуфріївський район, Україна
Дата смерті 1907
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Професії композитор

Калачевський[1] Михайло Миколайович (*26 вересня 1851 — †1907) — український композитор, піаніст, музично-громадський діяч та юрист. Автор «Української симфонії» (1876), в якій використав українські народні теми, а також Реквієму, Струнного квартету, ряду фортепіанних п'єс, романсів та духовних хорів.

Біографія[ред. | ред. код]

Михайло Калачевський народився у 1851 р. в с. Попівка на Полтавщині (нині Кіровоградської обл.). Дитячі роки його минули в оточенні, де звучала народна музика.

Професійну музичну освіту він здобув у Лейпцизькій консерваторії, яку закінчив у 1876 р. Навчався юнак на кілька років пізніше від Миколи Лисенка й у тих самих педагогів.

Повернувшись на Батьківщину, Калачевський оселився в Кременчуці, де намагався використати на потребу суспільства свої знання й уміння. З 1890 р., впродовж десятиліття, керує управою Кременчуцького земства.[2]

У селі Рокитному знаходився його маєток та парк із дерев, які він привозив із різних країн світу. В цьому селі прожив майже все своє життя, написав більшість творів суспільний діяч та композитор М. М. Калачевський.[3]

Могила Михайла Калачевського в селі Рокитне

Помер Михайло Калачевський у 1907 р. Похований на власній садибі.[4]

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Та частина творчої спадщини М. Калачевського, що дійшла до нас, невелика — це струнний квартет, фортепіанне тріо, романси, фортепіанні твори, «Реквієм» тощо. Збереглося також 19 романсів, 4 п'єси для фортепіано і партитура «Української симфонії».

Найголовнішим твором Калачевського є його симфонія. Написана як дипломна робота композитора у 1876 р., вона прозвучала на випускному екзамені та в публічному концерті, програма якого складалася з творів випускників консерваторії. В Україні симфонію Калачевського неодноразово виконував оркестр під керуванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім у Харкові й Кременчуці. За радянських часів цей твір міцно ввійшов до репертуару оркестрів. Він звучить по радіо, його записано на грамплатівку; опубліковано також партитуру.

«Українська симфонія»[ред. | ред. код]

Про розвиток (хоча й незначний) симфонічного жанру в Україні у XVIII—XIX ст. свідчать перші симфонії кінця XVIII ст.: «Українська симфонія» Е.Ванжури, симфонії Максима Березовського, Концертна симфонія Д. Бортнянського. В ХІХ столітті написали свої симфонії Іван Лозинський і Михайло Вербицький. В 1869 р. Микола Лисенко написав свою І «Юнацьку симфонію». Через кілька років з'являється твір М. Калачевського. Поза сумнівом, що композитор уже був обізнаний із доробком Лисенка. Уже було написано багато Лисенкових романсів на вірші Т. Шевченка. Можливо, Калачевський знав і його «Українську сюїту у формі старовинних танців на основі народних пісень» для фортепіано, і симфонію, адже вони навчались композиції в одного педагога.

Відзначимо, що у добиранні музичних тем та принципах їх розвитку Калачевський пішов за Миколою Лисенком і російськими композиторами-класиками. І в основі усіх тем «Української симфонії» — мелодії народних пісень. Характерно, що композитор зберігає жанрові особливості пісні, прагне повніше розкрити засобами оркестру, через велику музичну форму її образний зміст. Безперечно, на Калачевського мала вплив і західноєвропейська музика, зокрема симфонії І німецьких композиторів-романтиків Ф. Мендельсона і Р. Шумана.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]